О: відмінності між версіями

«О» може бути [[префікс]]ом-[[формант]]ом при словотворенні, напр., омріяти, огорнути, охопити, ошукати<ref>{{стаття|автор=Задорожний В. Б.|назва=До етимології слів обрій і вирій|видання=Мовознавство|рік=2009|випуск=|номер=5|сторінки=44–52|doi=|посилання=}}</ref>. Сучасні українські прийменники (префікси) ''о-'', ''об-'' походять від індоєвропейських прийменників (префіксів) ''*o'', ''obъ'', ''*otъ''. Прийменник (префікс) ''*obъ'' мав первинне значення руху навколо, довкруги чогось, а прийменник ''*o'' — абстрактні значення переходу в інший стан (нині за ним закріплене значення завершення перехідної дії). Префікс ''о-'' має фонетичні варіанти ''об-'', ''обі-'', ''обо-'', які здебільшого зумовлені наступним сполученням звуків<ref>{{книга|автор=|заголовок=Лексикологія та лексикографія|місце=Київ|том=ІІІ|видавництво=|рік=1969|сторінки=|сторінок=|isbn=|посилання=}}</ref>. З іншого боку, первісне ''obъ'' спрощується перед приголосними до ''о''<ref name="">{{книга|автор=Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні|заголовок=Етимологічний словник української мови|місце=Київ|том=4|видавництво=Наукова думка|рік=2003|сторінки=124|сторінок=|isbn=966-00-0590-4|посилання=}}</ref>.