Сосна Веймута: відмінності між версіями

'''Сосна Веймута'''<ref>{{Кобів|Pinus|strobus}}</ref>, або '''Веймутова'''<ref>Определитель высших растений Украины/Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. &nbsp;— К.: Наук. думка, 1987. &nbsp;— 548 с.</ref> (''Pinus strobus'' L.)&nbsp;— [[дерево]] родини [[Соснові|соснових]], зіз зеленувато-сірою [[Кора дерева|корою]], тоненькою, м'якою, майже сріблястою [[Хвоя|хвоєю]], що розташовується на пагоні пучками по п'ять штук.

Походить з [[Північна Америка|Північної Америки]], де досягає 75&nbsp;м висоти. В [[Європа|Європі]] ця культура вирощується понад 260 років. «Сосною Веймута» її називають на честь лорда Веймута (Weymouth), який привіз її насіння з Америки та займався розведенням в Англії на поч. XVIII &nbsp;ст.<ref>{{ВТ-ЕСБЕ|Веймутова или белая сосна}}</ref>

Широко поширена на північному сході [[США]] (всі штати на схід від [[Міннесота|Міннесоти]], [[Айова|Айови]], [[Іллінойс]]у, [[Кентуккі]], [[Теннессі]] і [[Джорджія|Джорджії]]) і південно-східних провінціях [[Канада|Канади]] ([[Ньюфаундленд]], [[Нова Шотландія]], [[Нью-Брансвік]], [[Острів Принца Едварда]], [[Квебек (провінція)|Квебек]], [[Онтаріо]] і [[Манітоба]]), а також на французьких островах [[ Сен-П'єр і Мікелон]]. Відомі варіації у [[Мексика|Мексиці]] і [[Гватемала|Гватемалі]].

На півночі ареалу росте на рівні моря, на півдні піднімається на висоту до 1500&nbsp;м над рівнем моря. Віддає перевагу добре дренованим супіщаним ґрунтам і прохолодному, вологому клімату, хоча трапляється й на верхових болотах та на скелястих узгір'ях.

В Україні є значні насадження сосни Веймута, вона добре акліматизувалась і дає високопродуктивні насадження. Вона швидкоросла, морозостіка, більш тіневитривала, аніж сосна звичайна, не дуже вибаглива до родючості ґрунту (як і сосна звичайна).

Уражується іржастими грибами ''[[Peridermium strobi]]'' (проміжний хазяїн &nbsp;— [[смородина чорна|чорна смородина]])<ref>Сосна Веймутова (біла)//Бродович Т., Бродович М. Атлас дерев та кущів заходу України. &nbsp;— Львів: Вища школа, 1973. &nbsp;— С. 12.</ref>.