Подільське князівство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 104:
Скористасшись міжусобицею в Литві, в 1430 р польське військо знову вторглося на Поділля. Але поляки зустріли сильний опір місцевого населення, очолюваного князями [[Федір Несвізький|Федьком Несвизьким]], князем [[Олександр Ніс|Олександром Носом]] та [[Івашко Преслужич Рогатинський|Івашком Рогатинським]]. У [[Битва на Мурафі|битві на річці Мурафа]] поляки зазнали поразки від Федька, але згодом між великим литовським князем Свидригайлом і Федьком спалахнув конфлікт, в результаті якого останній перейшов на бік Польщі і допоміг полякам захопити Західне Поділля. Володіння кн. Федька (Вінниця, Хмельник, Соколець) перейшли до корони польської, й при допомозі молдавського воєводи полякам вдалось захопити Брацлав, який литовці відвоювали дещо пізніше<ref>[[Ян Длугош]] «Річники, або хроніки славного королівства Польського», в 11 томах, 12 книгах, 1455 р. Ioannes Dlugossius, Longinus. Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae</ref>.
[[1431]] року війська польського короля Ягайла завдали поразки повсталому Свидригайлові, і останній змушений був укласти перемир'я, відповідно до якого Подільське князівство було розділене на дві частини (західне Поділля відійшло до Польщі, на його території у [[1434]] створили [[Подільське воєводство]])
[[Сигізмунд Кейстутович]] у грамоті від 15 жовтня 1432, підтвердженій підписями князів і панів, його прихильників (за взірець взяли грамоту [[Витовт]]а 1401 р.), приймаючи від польського короля [[Ягайло|Ягайла]] титул великого князя литовського, визнавав за ним і його наступниками, зокрема, зверхність над ВКЛ, відступав Польщі [[Поділля|Подільську землю]], також спірні волинські прикордонні округи з центрами в містах [[Олесько]], [[Ратне]], [[Ветли]], [[Лопатин (смт)|Лопатин]]<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 207.</ref>.
Але Свидригайло не відмовився від подальшої боротьби і Східне Поділля включив до своїх володінь, [[Велике князівство Руське (1432—1435)|Великого князівства Руського]]. У своїй політиці він спирався на українських і білоруських князів і бояр, невдоволених привілейованим становищем католиків.
Фактично [[Велике князівство Руське (1432—1435)]] перестало існувати після поразки українсько-білоруських військ Свидригайла у битві біля [[Вількомир]]а 29-[[30 серпня]] [[1435]] року. Після втрати престолу Литви він залишався в цих областях до 1437 р.
| |||