Подільське князівство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
помилки |
||
Рядок 53:
== Історія ==
Останнім галицько-волинським монархом був [[Юрій II Болеслав]] — син дочки Юрія I [[Марія Галицька|Марії]] та мазовецького князя [[Тройден I|Тройдена I]]. Він врегулював відносини з Золотою Ордою, визнав свою залежність від неї, здійснив у [[1337]] році спільний з ординськими військами похід на Польщу. Підтримуючи мир з Литвою і Тевтонським орденом, Юрій II був у неладах з Польщею та Угорщиною, які готували спільний наступ на Галицько-Волинське князівство. Після його отруєння в 1340 р. розгонулась боротьба за землі ГВК між <!-- правителем Королівства Русі--> великим князем Волинським, [[Любарт]]ом і польським королем [[Казимир ІІІ|Казимиром ІІІ]].
1349 року король Казимир III захопив Галицьку землю. У квітні 1350 року угорський король [[Людовик Угорський|Людовик]] уклав з Казимиром ІІІ угоду, за якою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Руське королівство пожиттєво Казимирові III.
[[Файл:Konstanty Coins.jpg|thumb|wright|[[Подільський полугрошик]] К. Коріятовича]]
Рядок 61:
[[Коріятовичі]] почали опановувати Поділля після поділу Руського королівства. У 1362 році четверо братів Коріятовичів: Олександр, Юрій, Костянтин і Федір брали участь у війську стрийка (дядька по-батькові) — великого князя [[Ольгерд]]а — у [[битва на Синіх Водах|битві на Синіх Водах]]. За це 1363 року за братами були закріплені їх володіння на Поділлі та утворено Подільське князівство. Брати були співправителями цього князівства: [[Юрій Коріятович|Юрій]] тримав [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець]], а [[Костянтин Коріятович|Костянтин]] — [[Смотрич (смт)|Смотрич]]. [[Федір Коріятович|Федір]] у цей час перебував в Угорщині. У 1371 році в Поділля повернувся [[Олександр Коріятович]]. Першими правителями були князі Юрій та Олександр Коріятовичі, які до [[1366]] виступали на боці [[Ґедиміновичі]]в. Також відомі інші брати Коріятовичі: Борис, Василь (Семен Юрійович, як імовірний син Юрія Коріятовича, з'являється лише раз серед свідків документа, виданого представниками старшого покоління). У документах вони виступають або парою, або поодинці. Загалом такий спосіб правління не є чимось надзвичайним для того часу.
У [[1366]] році Подільське князівство потрапило у [[васал]]ьну залежність від [[Польське королівство|Польського Королівства]], правителі Олександр Коріатович i Юрій сплачували
[[1372]] року князь Юрій запрошений посісти престол у сусідньому [[Молдавське князівство|Молдовському князівстві]], перебував на ньому до [[1377]], коли був отруєний у [[Сучава (місто)|Сучаві]] місцевими боярами (похований у монастирі біля міста [[Бирлад (місто)|Бирлад]]). У [[1374]] році він переніс столицю [[Поділля]] зі [[Смотрич (смт)|Смотрича]] до Кам'янця і збудував тут
Після смерті в [[1370]]-му Казимира III син його сестри [[Людовик Угорський]] став <!-- титулярним --> [[Король Руси|Королем Руси]] за [[Другий з'їзд монархів у Вишеграді|вишеградськими
[[1377]] — князі Олександр і Борис, внаслідок військового походу угорського короля Людовика на руські землі, визнали [[Лен (феод)|ленну залежність]] від нього, свідченням чого є знайдена монета [[Подільський полугрошик|подільського півгроша]] із зображенням на реверсі анжуйського герба Карбувалася монета у [[Смотрич (смт)|Смотричі]], першій столиці Подільського князівства. «Дуетів» старших Коріатовичів було декілька: Юрія та Олександра, Олександра й Бориса, Бориса й Костянтина, Костянтина та Федора, Федора й Василя. Із цією традицією не узгоджується той факт, що монети, які останнім часом атрибутуються Коріатовичам, несуть на собі ім'я лише одного із них — Костянтина. Таких монет збереглося лише декілька. На них зображено, з одного боку, Юрія Змієборця, с другого — герб [[Карл I Роберт|Карла I Роберта]] — зліва біло-червоні смуги [[Арпади|Арпадів]], зправа — жовті лілії на синьому щиті [[Анжуйська династія Капетингів|Анжу-сицілійської династії]]; двосторонній напис прочитується фахівцями як «Монета князя [[Костянтин Коріятович|Костянтина]], дідичного господаря Смотрича». Монети були взоровані за «руськими грошиками», які карбувались у Львові, і мали назву «подільських півгрошиків». Одною із причин, чому Коріати визнавали Карла I сюзереном, могло бути те, що його першою дружиною (від 1305 р.) була донька [[Лев Юрійович|Льва II Ю́рійовича]].
| |||