Українське Визвольне Військо: відмінності між версіями

[[Файл:Плакат УВВ.jpg|thumb|250пкс|right|Плакат УВВ]]

{{Історія української армії}}

 

== _{Історія} ==

Деякі з цих [[батальйон]]ів мали тривку організацію, а один з них (ім. Богуна), було перекинено зі [[Східноєвропейський театр військових дій Другої світової війни|Східного фронту]] до [[Франція|Франції]], де він перейшов на бік французького резистансу. По закінченні війни, у відповідь на вимоги [[СРСР]] видати їх, французький уряд уможливив старшинам і воякам куреня продовжувати службу в [[Французький іноземний легіон|Іноземному легіоні]]. На загал німецькі плани створення УВВ не могли вийти поза створення українського Відділу пропаганди IV, в якому працювали українські [[журналіст]]и й пропагандисти (Г. Которович, Б. Кравців, К. Дацько й ін.) і видавали для українських вояків і полонених газети «Нова Доба» й «[[Український доброволець|Український Доброволець]]». Цей відділ опрацював також план створення УВВ з вояків східних батальйонів і сотень «Хіві», який не міг бути здійснений, бо в середині [[1943]] року Гітлер, роздратований аферою [[генерал]]а [[Власов Андрій Андрійович|Власова]] («[[Смоленський маніфест]]») і переходом деяких східних батальйонів на бік Червоної Армії, наказав розпустити значну кількість східних батальйонів, а решту перекинути на [[Західноєвропейський театр військових дій Другої світової війни|Західний фронт]]. З утворенням [[Українська Національна Армія|Української Національної Армії]] всі доти існуючі загони УВВ мали ввійти до її складу.

 

 

Генерали: [[Омелянович-Павленко Михайло Володимирович|Михайло Омелянович-Павленко]], [[Дяченко Петро Гаврилович|Петро Дяченко]], [[Шандрук Павло Феофанович|Павло Шандрук]].