Лагоріо Лев Феліксович: відмінності між версіями

м
стиль
м (стиль)
Глибоке визнання художника Академією мистецтв зробило його популярним в колах столичної знаті. В 1861–1863 рр. він відправився на Кавказ у свиті великого князя Михайла Миколайовича. За участь у військових діях проти горців Лагоріо був нагороджений орденом св. Анни III ступеня з мечами.
 
Для живопису Лагоріо 1860-х років характерний інтерес до яскравих ефектів сонячного освітлення, що продовжувало традиції пізнього [[романтизм]]у. Лише на початку 1870-х років наступивнастав перелом: художника перестають захоплювати зовні ефектні, сонячні пейзажі, зате з'являються «мужні» теми бурі або аварії корабля на морі або ж барвисто монотонні, але витончені місячні ночі. Змінюється і палітра: фарби стають холоднуватими, за що критики називають їх «вицвілими», але тепер у відсутності помітності художник знаходить більше природності, ніж в ефектах яскравого освітлення. Навіть кавказькі види Лагоріо тепер воліє показувати при неяскравому сонячному світлі, що втрачається у серпанку.
 
З 1870-х років однією з найчастіших у творчості Лагоріо стає тема [[Крим]]у. В [[Судак]]у він мав майстерню, куди щоліта виїжджав на етюди. Для російських художників останньої третини XIX ст. Крим став [[Мекка |Меккою]], замінивши собою колись жадану, але далеку Італію, куди посилали пенсіонерами тільки найкращих учнів Академії мистецтв. Причому якщо побувати за кордоном за казенний рахунок могли тільки найздібніші майстри, які закінчили Академію як класні художники першого ступеня, то до Криму на етюди їздили незалежно від рівня майстерності. Однак дуже небагатьом художникам вдалося передати неповторний кримський дух.
24 289

редагувань