З Франції посада історіографа була запозичена [[Герцогство Бургундія|Бургундією]] XV століття і багатьма іншими європейськими монархіями. При [[Версальський палац|версальському]] та деяких інших [[Монархічний двір|дворах]] за володіння почестями історіографа точилися неабиякі інтриги; часто отримували призначення літератори, які не мали жодного досвіду написання історичних творів.
В Англії [[Придворні чини|придворний чин]] [[:en:{{нп|Historiographer Royal (England)|королівського історіографа]]|en|Historiographer Royal (England)}} був введений при [[Реставрація Стюартів|реставрації Стюартів]] в 1660 році і проіснував до 1727 року. Власникові чину належала платня в 200 фунтів стерлінгів. Найвідомішим його володарем був [[Джон Драйден]], який одночасно носив звання [[Поет-лауреат Великої Британії|поета-лауреата]]. [[:en:{{нп|Historiographer Royal|Аналогічний чин в Шотландії]]|en|Historiographer Royal}} був відроджений в 1781 році для Вільяма Робертсона. Зберігається донині як почесне звання шотландських професорів історії, однак ніякої винагороди не передбачає.
У [[Швеція|Швеції]] першим [[:en:{{нп|Rikshistoriograf|королівським історіографом]]|en|Rikshistoriograf}} був Даніел Хейнсій; за ним пішли Мессеніус, [[Самуель фон Пуфендорф|Пуфендорф]], Далін та інші. Особливістю цієї посади було те, що її могли займати не лише шведи, а й іноземці (іноді кілька людей разом). Позиція королівського історіографа Швеції була скасована в 1835 році.
