У Цзетянь: відмінності між версіями

Однак і в монастирі У не переривала зв'язку (мабуть, що виник ще за життя Тай-цзуна) з його сином і спадкоємцем, імператором [[Гао-цзун|Гао-цзуном]]ом. Зрештою Гао-цзун відвіз її з монастиря в свій гарем. Протягом наступних двох-трьох років вона різними підступами позбулася всіх суперниць, включаючи дружину імператора. Ставши в [[655]] році імператрицею, У принесла Гао-цзуну чотирьох синів і доньку.

Соратники Тай-цзуна і вища [[аристократія]] були ображені піднесенням простолюдинки. Крім того, і за уявленнями того часу, інтимні відносини спочатку з батьком, а потім з сином прирівнювалися до [[інцест]]у. В боротьбі "«за двір"» імператриці вдалося здобути перемогу: до [[660]] року всі її недоброзичливці були віддалені від двору, суперниць «за її наказом [[четвертування|четвертували]] і втопили у [[вино|вині]] без [[суд]]у і [[слідство|слідства]]»<ref>[http://gumilevica.kulichki.net/OT/ot21.htm gumilevica.kulichki.net]</ref>. Її найбільшим тріумфом стала розправа над дядьком імператора і його кланом.

При найменшій підозрі У нещадно розправлялася з непокірними, вселяючи придворним благоговійний трепет. На думку [[Гумільов Лев Миколайович|Л. &nbsp;Н. &nbsp;Гумільова]], у влаштованих імператрицею гоніннях на посібників піднесення династії Тан «глуха ненависть китайської знаті до династії, яку вона вважала чужорідною, прорвалася і знайшла гідного вождя». [http://gumilevica.kulichki.net/OT/ot21.htm]

Після смерті чоловіка в [[683]] році імператриця передала престол старшому синові [[Чжун-цзун|Чжун-цзуну]]у, однак, звернувши увагу на його безпорадність і покірність своїй молодій дружині, вже через місяць заслала їх і звела на престол іншого сина, [[Жуйцзун|Жуйцзуна]]а, який протягом шести років залишався слухняною маріонеткою в її руках. Подібний розвиток подій викликав протест танских [[легізм|легістів]], однак підняте ними на півдні повстання було жорстоко придушене імператрицею.

До [[690]] року позиції У стали настільки міцними, що вона скинула сина і [[19 жовтня]] проголосила себе [[імператриця|імператрицею]] (точніше, [[імператор]]ом), -&nbsp;— подія, яка не мала прецедентів в історії [[Піднебесна|Піднебесної]]. «Буддисти негайно написали твір, що доводить, що У -&nbsp;— дочка [[Будда|Будди]] і повинна успадковувати імперію у династії Тан. У подяку за підтримку, імператриця видала указ, що велів у всіх містах країни будувати буддійські храми».<ref> [http://gumilevica.kulichki.net/OT/ot21.htm gumilevica.kulichki.net]</ref> Разом із цим, вона проголосила себе спадкоємницею 13-го імператора династії Чжоу, [[Пін-ван]]а (770-720770—720 до н.&nbsp;е., першого з правителів династії [[Східна Чжоу]]) та на цій підставі змінила назву існуючої династії на "«Чжоу"».

Хоча західні і північні кордони Танської імперії тріщали від напору кочівників -&nbsp;— [[Тюркський каганат|тюрків]] та [[Кидані|киданів]], імператриця змушена була зосередити свою увагу на питаннях [[престолонаслідування]]. Члени сімейства У (її рідні [[племінник]]и), і до того наближені до трону, після проголошення [[Друга династія Чжоу|династії Чжоу]] бачили себе спадкоємцями престолу. Після довгих коливань імператриця в [[698]] році повернула із заслання Чжун-цзуна і вказала на нього як на майбутнього імператора. З членами свого сімейства вона розправлялася так само круто, як і зі всіма іншими.

В останні роки життя (починаючи з 699 року) розсудливість імператриці похитнулася напливом старечого сластолюбства. Зокрема, вона наблизила до себе двох братів сумнівної репутації, представників сімейства Чжан, які стали її коханцями. Незважаючи на вмовляння придворних, стара і хвора правителька цілком покладалася на відданість Чжан. У лютому [[705]] року група змовників з числа вищих сановників оволоділи палацом, піддали Чжанів карі, а імператрицю відправили вмирати в заміський маєток. Імператором був проголошений [[Чжун-цзун]], "«династія Чжоу"» знову змінила ім'я на Тан.

== Виноски ==