Вікіпедія

Чорна дошка: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль, оформлення
Ochorona (обговорення | внесок)
137 редагувань
доповненно статтю авторитетними джерелами
Рядок 3:
{{Мовні помилки|дата=вересень 2011}}
 
'''Чо́рні до́шки'''&nbsp;— адміністративно-репресивний засіб колективного покарання сільського населення, насамперед в Україні.<ref>{{Cite web|url=http://history.org.ua/LiberUA/978-617-569-195-9/978-617-569-195-9.pdf|title=“Чорна дошка”:
'''Чо́рні до́шки'''&nbsp;— система психологічного, військового та адміністративного терору радянської влади в [[УРСР|Україні]] та районах [[СРСР]], населених переважно українцями{{fact}}. Застосовувався [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] років на громадян, що чинили опір явно протиправним діям.
антиселянські репресії
(1932–1933)|last=Папакін|first=Георгій|date=2013|website=http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-7023-7/978-966-02-7023-7.pdf|publisher=|language=|accessdate=}}</ref> Режем "чорних дощок" остав одним із механізмів Голодомору-геноциду: занесення за рішенням ЦК КПБУ обкомів та райкомів партії цілих районів, населених пунктів, колгоспів, сіль­ських рад на так звані “чорні дошки”, означало бло­кування їх спецзагонами та військами, недопущення виїзду населення за межі цих територій, вилучення всіх продуктів харчування, заборону торгівлі.
 
Чорні дошки&nbsp;— це також статус села чи району на території [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української СРР]], який передбачав блокаду та посилений [[терор голодом]] цивільного населення під час [[Геноцид|геноциду]] [[Геноцид українців|українського народу 1932—1933]] роки. Присвоювався [[комуністичний режим|комуністичним режимом]] населеним пунктам та районам, які чинили опір примусовій [[Колективізація|колективізації]], масовим актам беззаконня влади, зокрема повного вилучення харчових продуктів у мешканців села чи цілого району, що призводило до голодної смерті громадян. Режим “чорних дошок”, унеможливлення виїзду за хлібом до інших регіонів, позбавлення їжі непрацюючих і дозоване харчування за­йнятих на польових роботах колгоспників, форми і методи так званої хлібозаготівлі.<ref name=":0">{{Cite web|url=http://history.org.ua/LiberUA/978-617-569-195-9/978-617-569-195-9.pdf|title=Територія Голодомору 1932 - 1933 рр.|last=Марочко|first=Василь|date=2014|website=http://history.org.ua/LiberUA/978-617-569-195-9/978-617-569-195-9.pdf|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
 
Статус «Чорної дошки» присвоювався на рівні [[Обласний центр|обласних центрів]] [[ЦК КПУ]] за поданням районних та сільських органів комуністичного управління. Його «надання» чи «зняття» слугувало інструментом упокорення цивільного населення, створення умов для масового та глибокого голодування всіх мешканців регіону.
 
Також слід додати, що на «чорну дошку» заносили й колективи [[Машино-тракторна станція|МТС]], ліспромгоспи, працівників районних установ (навіть юридичних консультацій, які не мали відношення до сільського господарства), окремих [[колгосп]]ників за те, що вони не стали до праці тощо. «Чорні дошки» були універсальною зброєю, спрямованою проти всіх мешканців села.
Рядок 37:
6 грудня 1932&nbsp;— постанова РНК УСРР та ЦК КП(б)У&nbsp;— «за зрив плану хлібозаготівель і злісний саботаж, що його організували куркульські і контрреволюційні елементи, занести на „чорну дошку“ такі села»: с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області; с. Гаврилівка Межівського району; с. Лютенька Гадяцького району Харківської; с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району; с. Свято-Троїцьке Троїцького району Одеської; с. Піски Баштанського району.
 
Інститут «чорних дощок» існував майже винятково на територіях [[СРСР]], заселених [[Українці|українцями]] ([[УРСР|УСРР]], [[Поволжя]], [[Кубань]], [[Сірий Клин]] у [[Казахська РСР|Казахстані]], [[Дон]]щина). Зокрема крім УСРР цей режим широко застосовувася на Кубані. 1 листопада 1932 р. Л. Каганович “на­ставляв” місцевих активістів на виконання хлібозаготівель них завдань, вимагав рішучих дій проти саботажників, за­ перечив будь-які розмови про зменшення плану, навіть виявив диверсійну діяльність з боку голодних українців, які поширювали “куркульські настрої” і розповідали про голод. “Безсумнівно, - наголошував Л. Каганович, - серед прибулих з України були організовані групи, які ведуть ро­ боту, особливо на Кубані, де українська мова. До колгоспів не можна підходити ідеалістично, по-народницькому. Що треба робити? Оголосити на чорну дошку 3~5 станиць, у яких заборонити торгівлю, провести чистку, провести кіль­ ка процесів з оприлюдненням у пресі. У 31 провідний район уповноваженими направити відомих людей - членів бюро крайкома, КК, КВКа. Поширити чутки про переселення з Півночі на кубанські землі селян, які краще будуть обробля­ ти кубанські родючі землі”.<ref name=":0" /> Це лягло в основу доказової бази [[Вчений|вчених]] та [[Криміналістика|криміналістів]] як одна з ознак цілеспрямованого [[Геноцид українців|геноциду українського народу]], який не оголошувався офіційно, але впроваджувався [[де-факто]]. Прикладом офіційного оголошення може бути телеграма від 23 листопада 1932 року голови ЦКК КП(б)У В. Затонського С. Косіору про застосування репресій у Макарівському районі Київської області. Особисто пропонував провести чистку районної парторганізації та занести на «чорну дошку» села [[Наливайківка]] і [[Фасова (Макарівський район)|Фасова]].
 
Натомість у російській [[історіографії]] цей факт прийнято приховувати під суто географічним поняттям&nbsp;— «голод в земледельческих районах СССР», виводячи за дужки хто ж саме проживав і гинув у цих регіонах. Також в російських джерелах у меншій мірі або взагалі заперечуються жертви серед українського населення, роблячи наголос на існуванні інституту чорних дощок в окремих областях [[РРФСР]].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорна_дошка