Фарамонд: відмінності між версіями

'''Фарамонд''' або '''Фарамод''', '''Фарамон''' ({{lang-fr|Pharamond}})  — міфічний предок [[меровінгиМеровінги|Меровінгів]]. Згідно з «[[Книга історії франків|Книгою історії Франків]]» (''Liber Historiae Francorum''), він був сином [[Маркомір]]а і батьком [[Хлодіон]]а. Тому довгий час його вважали першим королем з династії [[Меровінги|Меровінгів]]. Фарамонд був скоріше особистістю легендарною, ніж реальною. Він був вождем частини племені [[Франки|франків]], які близько 420 року перенаправилисьпереправилися на лівий берег [[Рейн|Рейну]]у. Проте, історичний персонаж на ймення '''Фарамонд''' все-таки існував. Він народився близько 550 року недалеко від [[Париж]]а і був паризьким священиком, братом єпископа[[єпископ]]а Рагнемонда (''Ragnemond'') Паризького (єпископ з 576 по 591 рік). Єпископ Рагнемонд хотів, щоб його брат успадковавуспадкував його престол. Але в 591 році, після смерті єпископа, Фарамонд дозволив захопити єпископський престол багатому сирійському торговцю на ім'я Євсевій. Помер Фарамонд між 600 та 610 роками.

* ВУ 592 році [[Григорій Турський]] ву своїй «Історії Франків» (''Historia Francorum'') перший раз згадує історичного Фарамонда. Ось{{цитата|Помер цейтакож уривок:єпископ міста Парижа Рагнемонд. І коли його брат, пресвітер Фарамонд, добивався єпископського сану, якийсь торговець Євсевій, родом сирієць, піднісши безліч дарів, був посаджений на це місце. (Книга 10, розділ 26).}}

* ВУ [[727]] році Фарамонд згадується в « [[Книга історії франків|Книзі історії франків]]». Автор цієї праці, монах з [[Абатство Сен-Дені|абатства Сен-Дені]], під впливом майордома [[мажордом]]а [[Карл Мартелл|Карла Мартелла]] писав таким чином, щоб у першу чергу нашкодити репутації династії [[Меровінги|Меровінгів]] . І саме він, таким чином, дав початок міфу про Фарамонда як про засновника королівської династії. Ось цей уривок:

«''{{цитата|Вони покинули Сікамбрію, прибули до лежачих на найвіддаленіших [місцях по] Рейну містах Німеччини і зі своїми ватажками Маркоміром, сином Пріама, і Сунно, сином Антенора, оселилися там, тут жили вони довгі роки. Після смерті Сунно прийшли вони до висновку, наслідуючи приклад інших народів, вибрати собі короля. І Фараміра порадив їм це, і, таким чином, вони вибрали його сина, Фарамунда, своїм королем з кучерявим волоссям. <...…> Після смерті короля Фарамунда обрали вони королем з кучерявим волоссям його сина Хлодіона в державі його батька''». (Книга 1, розділ 4-5).}}

Після подій трьохсотрічної давності, це перше джерело, якийяке називаєназвало Фарамонда королем франків. Довгий час «Книга історії франків» вважалася основним орієнтиром з історії того періоду, але сьогодні історики ставляться до даного джерела з великою недовірою.

* ВЄ [[1461]] році ми знаходимо згадкузгадка про Фарамонда ву «[[Великі французькі хроніки|Великих французьких хроніках]]» (''Les Grandes Chroniques de France'', 1461 рік). Автор цього твору прийшов до висновку, що предками французьких королів були троянці. Він написав, що Фарамонд, перший король франків, був нащадком царя [[Пріам|Пріама]]а і його дружини [[Гекуба|Гекуби]]. Але це вже, безсумнівно, переказ легенди, а не реальних історичних фактів. Це міфічне походження від мешканців [[Троя|Трої]] -&nbsp;— всього лише бажання хроністів знайти або навіть створити зв'язок між [[Германці|германцями]]-завойовниками, яких називали [[Варвари|варварами]], і освіченим [[Античний світ|античним світом]].

* ВУ 1661 році французький романіст Готьє Калпренед присвятив йому свій роман «Фарамонд».

* ВУ 1809 році письменник [[Франсуа-Рене де Шатобріан]] згадуєзгадував Фарамонда в своїй епопеї «Мученики».

* ВУ 1999 році письменник Юрій Олександрович Нікітін використовуваввикористав події з життя перших Меровінгів ву романі «Фарамонд».