Комуністична партія Радянського Союзу: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м тенденці́йні - так у словнику
Рядок 67:
У час важливих змін у розвитку суспільства і суттєвих змін офіційної політики партії історія революційного руху в Росії і історія партії перероблялась наново.
 
За свідченням науковців [[АН СРСР]], що входили до Наукової ради «Історія Великої Жовтневої соціалістичної революції», науковців [[Інститут марксизму-ленінізму|Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС]] та Центрального партійного архіву, початок переписуванню та прямій підробці революційного минулого поклала так звана «літературна дискусія про „Уроки Жовтня“», під час якої Політбюро і Секретаріат [[РКП(б)]], на пропозицію Генерального секретаря ЦК [[Сталін|Й. Сталіна]], ухвалили рішення про централізоване вилучення у громадян та організацій для архіву ЦК усіх матеріалів, що стосувалися історії партії, та про суворе обмеження доступу до них, особливо до документів часів революції та громадянської війни у [[Росія|Росії]]. Як результат цієї операції почали з'являтися праці, у яких прекручувався дійсний сенс історичних подій, їх хронологія, змінювався склад дійових осіб, наводились тендеційнітенденці́йні політичні їх характеристики, у масову свідомість настирно втовкмачувалась фальшива «теорія двох керманичів Жовтня» (тобто Леніна і Сталіна)<ref>Вилкова В. П., Ненароков А.&nbsp;П.&nbsp;Послесловие.&nbsp;— В кн.: Троцкий Л.&nbsp;Д.&nbsp;Сталинская школа фальсификаций: Поправки и дополнения к литературе эпигонов.— Репринтное воспроизведение книги, опубликованной в Берлине в 1932 г. издательством «Гранит».— М.: Наука, 1990.— 336 с. (Академия наук СССР. Научный совет «История Великой Октябрьской социалистической революции»).— С.294.</ref>. Від партії та народу старанно приховувалися, а отже, були недосяжними навіть для істориків, дійсні документи революції, що могли посвідчити про найближче оточення [[Ленін|В. Ульянова]], про справжні справи, вчинки, погляди Л. Троцького, Л. Каменєва, Г. Зинов'єва, М. Бухаріна, Й. Сталіна та інших діячів [[Жовтневий переворот 1917|Жовтня]]<ref>Вилкова В. П., Ненароков А.&nbsp;П.&nbsp;Послесловие.&nbsp;— В кн.: Троцкий Л.&nbsp;Д.&nbsp;Сталинская школа фальсификаций: Поправки и дополнения к литературе эпигонов.— Репринтное воспроизведение книги, опубликованной в Берлине в 1932 г. издательством «Гранит».— М.: Наука, 1990.— 336 с. (Академия наук СССР. Научный совет «История Великой Октябрьской социалистической революции»).— С.294&nbsp;— 295.</ref>.
 
Великих переробок історії партії та революційного руху в Росії до початку 1930 років було три: протягом 1923—1926 років історія перероблялась для потреб періоду головним чином [[Зінов'єв Григорій Овсійович|Г. Зінов'євим]], за підтримки так званої «старої гвардії», до якої також належали [[Каменєв Лев Борисович|Каменєв]], [[Сталін]], [[Риков Олексій Іванович|Риков]], Томський, [[Бухарін Микола Іванович|Бухарін]], Куйбишев. Після виступу 1926 року «нової опозиції» у складі Зінов'єва, Каменєва, [[Крупська Надія Костянтинівна|Крупської]], [[Сокольников Григорій Якович|Сокольникова]]&nbsp;— історія заново переглядається блоком Сталіна&nbsp;— Бухаріна, щоб скомпрометувати частину «старої гвардії», що її на той час очолювали Зінов'єв та Каменєв, а також звеличити її частину, очолювану Сталіним та Бухаріним. Теоретиком цієї переробки стає Бухарін, а її істориком&nbsp;— Ярославський. Від 1929 року більшовицька теорія і історія переробляються втретє. Сталін є теоретиком цієї переробки, а Ярославський спеціалізується на перегляді і «виправленні» історії. Мета цих дій: довести, що ніякої «старої гвардії» раніше не існувало, а був ''Сталін'' і, окрім нього, лише опортуністи і штрейкбрехери, котрі, як це не дивно, з невідомих прочин керували ЦК більшовицької партії<ref>Троцкий Л.&nbsp;Д.&nbsp;Сталинская школа фальсификаций: Поправки и дополнения к литературе эпигонов.— Репринтное воспроизведение книги, опубликованной в Берлине в 1932 г. издательством «Гранит».— М.: Наука, 1990.— 336 с. (Академия наук СССР. Научный совет «История Великой Октябрьской социалистической революции»).— С.8-9.</ref>.