Новий Заповіт: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
багаторічний спам
уникнення перенаправлення, стиль
Рядок 1:
[[Файл:Johannesevangelium (Papyrus 66).jpg|thumb|right|[[Євангеліє від Івана|Євангеліє від св. ІоаннаІвана]] — [[папірус]]]]
 
[[Файл:SinopeGospelsFolio29rChristHealingBlind.jpg|thumb|right|Давньогрецьке Синопське Євангеліє, V-те ст.]]
Рядок 5:
'''Нови́й Запові́т''' або '''Нови́й Заві́т''' ({{lang-el|Καινὴ Διαθήκη, ''Kainē Diathēkē''}})— священна книга [[християнство|християнства]], частина [[Біблія|Біблії]], написана християнськими святими давньогрецькою мовою ([[діалект]] [[Койне]]). За деякими джерелами, [[Євангеліє від Матвія]] вперше було створено арамейською мовою. Для християн уся [[Біблія]] з Новим Заповітом є Божим Словом, яке, хоч і писалося людьми, є богонатхненним.
 
Поняття «Новий Заповіт» (лат. ''Novum Testamentum'') у теперішньому розумінні вперше було використано апостолом Павлом у першому та другому посланнях до коринфян. У Новий Заповіт, що сформувався з 45-го до 140-го років н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та ІоанаІвана, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) [[Ісус|Ісуса Христа]], про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні [[Іван Богослов|Івана Богослова]] (Апокаліпсис) описується життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового Заповіту відбувалася у складній боротьбі на Вселенських соборах.
 
== Терміни Заповіт і ЄвангеліяЄвангеліє ==
 
ВУ '''Новому Заповіті''' розповідається про союз Бога з людством через [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. Слово «заповіт» має двоє понять: умова між двома сторонами і заповіт того, хто помирає. Заповіт Бога з людиною є в тому, щоб людина прийняла в своє серце Христа, як свого власного Рятівника, і дістала усиновлення від Бога; заповіт Христа, складений напередодні хресної Його смерті і скріплений кров'ю, як кров'ю безневинних жертовних тварин, був скріплений заповіт Бога з Ізраїлем (Євр. 9:16-17): <br/>
 
16. Бо, де є заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача, <br/>
17. Тому що Заповіт чинний після померлих; він не має сили, коли заповідач живий. <br/>
 
Грецьке слово «ЄвангеліяЄвангеліє» ({{lang-el|εὐαγγέλιον}}) означає Добру і радісну Вістку.
 
== Виникнення канону ==
Рядок 34:
І. Чотири Євангелія
 
* [[Євангеліє від Матвія|Євангеліє від св. Матвія]], традиційно приписується [[Святий Матвій (євангеліст)|Апостолу Матвію]], сину Алфеєву (Мт.)
* [[Євангеліє від Марка|Євангеліє від св. Марка]], традиційно приписується [[ЄвангелістМарко Марк(євангеліст)|Євангелісту Марку]], що фіксував спогади [[Святий Петро|Апостола Петра]] (Мр.)
* [[Євангеліє від Луки|Євангеліє від св. Луки]], традиційно приписується [[Євангелист Лука (євангеліст)|Луці]], лікарю та супутнику [[Апостол Павло|Апостола Павла]] (Лк.)
* [[Євангеліє від Івана|Євангеліє від св. Івана]], традиційно приписується [[Іван Богослов|Апостолу Івану]], сину Зеведеєву (Ів.)
 
II. Книга історична