Павло VI був останнім папою, коронованим при обранні [[тіара|тіарою]] — [[Іван Павло І]] скасував цю традицію. Свою тіару Павло VI подарував Базиліці Непорочного зачаття ву [[Вашингтон]]і. Після обрання папою Павло VI довів до логічного кінця розпочатий його попередником Ватиканський собор і до своєї смерті стежив за підготовкою соборних документів. У [[1965]] році він заснував [[Синод|Синод єпископів]]. У 1973 році призначив [[архієпископ]]ів [[Іван Павло І|Альбано Луціані]], [[26 червня]] [[1967]] [[Іван-Павло II|Кароля Войтилу]] і [[1977]] року [[Бенедикт XVI|Йозефа Ратцінґера]] — [[кардинал]]ами, які стануть пізніше його наступниками. Видав дві свої найвідоміші [[енцикліка|енцикліки]] — про [[целібат]] («Sacerdotalis caelibatus») — [[24 червня]] [[1967]] року і про контроль над народжуваністю «Humanae vitae» — [[24 липня]] [[1968]] року. У «Humanae vitae» Павло VI, не відкидаючи людську сексуальність, засудив штучний контроль над народжуваністю і [[Контрацептиви|контрацепцію]], що викликало резонанс у деяких прошарках суспільства. Павло VI був звинувачений в ретроградстві та консерватизмі прихильниками технологічного прогресу і [[Томас Мальтус|неомальтузіанцями]], які стверджували, що контрацепція може позбавити країни третього світу від голоду і продовольчих проблем. Але енцикліка, щоправда з деякими застереженнями, була пізніше підтримана [[Іван-Павло II|Іваном Павлом II]]. Під час [[понтифікат]]у Павла VI були внесені істотні зміни в римський місал (богослужіння). Ці зміни включали в себе дозвіл використання національних мов, дозвіл священика здійснювати богослужіння обличчям до народу, деякі текстові зміни та ін. (див. [[Novus Ordo Missae]]). Були також внесені зміни до загального римського календаря святих — замість колишньої складної системи введена триступінчата організація: пам'ять, свято, торжество (пам'ятка при цьому може бути обов'язковою і факультативною), пам'ять про деяких святих додана, пам'ять про деяких виключена (що автоматично перевело цих святих у ранг місцевошанованих). Новий місал був введений апостольської конституцією Павла VI ''Missale Romanum''<ref>[http://web.archive.org/web/20121011110053/http://svd.catholic.by/messa/pdf/ak.pdf Конституція Missale Romanum]</ref>, Випущеної [[3 квітня]] [[1969]].
[[Файл:Tomb of pope Paulus VI.jpg|праворуч|thumb|160px|Могила Павла VI в крипті [[Собор Святого Петра|Базиліки Святого Петра]]]]
Павло VI вперше відвідав всі п'ять континентів і до Івана Павла II вів найширшу зовнішню політику Ватикану, отримавши прізвисько «тато-пілігрим». Проте 1970 року в міжнародному аеропорту Маніли на нього було здійснено замах: художник-сюрреаліст Бенхамін Мендоса-і-Амор Флорес кинувся на папу з кинджалом. Серед найважливіших візитів Павла VI були зустрічі з константинопольським патріархом [[Афінагор I|Афінагором]] у [[1964]] році (перший з [[1054]] року, в ході якого була підписана спільна декларація про зняття взаємних [[Анафема|анафем]]) і з архієпископом Кентерберійським Майклом Рамзаєм. Окреме місце у своїх промовах Павло VI приділив духовній боротьбі Церкви з дияволом. Під час свого понтифікату Павло VI часто піддавався різним нападкам, у тому числі за ревізію Тридентськой меси з боку консерваторів, і був предметом безлічі чуток і пліток. За кілька місяців до своєї смерті Павло VI відправив урочисту месу по смерті [[Альдо Моро]], убитого «Червоними бригадами» (поки Моро був у заручниках, понтифік пропонував себе в обмін на нього), і після тривалої хвороби помер у своїй літній резиденції від серцевого нападу.
