Вікіпедія

M4 Sherman: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль
Немає опису редагування
Рядок 91:
 
=== Подальший розвиток проекту ===
Прагнучи поліпшити бойові характеристики, американські конструктори протягом [[1942]] і [[1943]] років розробили сім модифікацій М4, з яких чотири були прийняті на озброєння: М4 (базовий варіант), М4А1, М4АЗ і М4А4. Машини різних модифікацій відрізнялися один від одного технологією виготовлення (наприклад, лобова деталь корпусу виготовлялася цілком методом лиття або збиралася на болтах з трьох литих деталей, або зварюють з литої і катаноївальцованої деталей), озброєнням (гармати калібром 75-мм і 76,2-мм, 105-мм гаубиця), двигунами, конструкцією ходової частини і силової передачі. Як найвдаліші оцінюються два варіанти модифікації М4АЗ М4АЗЕ2 і М4АЗЕ8. Перший варіант вірізняється посиленим броньованим захистом: товщина броні башти збільшена до 152-мм, встановлено екранування спереду і на бортах, завдяки чому товщина броні збільшена до 77-мм. Другий варіант, М4АЗЕ8 має посилене за рахунок установки довгодульної 76,2-мм гармати озброєння і посилене на 15 — 20-мм бронювання. Цей варіант випускався з 1945 року в ролі основного середнього танка. Усього в роки другої світової війни було випущено більше 48 тисяч танків М4 всіх модифікацій.
 
У квітні 1941 р. [[Рок-Айлендський арсенал]] представив командуванню бронетанкових військ п'ять ескізних варіантів танка М4. У підсумку вибрали найпростішу схему з використанням елементів МОЗ при абсолютно новому литому або зварному корпусі. 75-мм гармату розмістили у башті, на даху якої встановили кулемет. Як і в МОЗ, передбачили люки в бортах корпусу. Макет машини, позначеної як Т6, побудували в травні 1941 р., а прототип з литим корпусом і деякими змінами конструкції (без башточки) зібрали і на Абердинському полігоні 19 вересня 1941.
Рядок 99:
Після німецького вторгнення в Радянський Союз в червні 1941 р., за особистим замовленням президента [[Франклін Делано Рузвельт|Рузвельта]] запланований на 1942 р. рівень виробництва — 1000 середніх танків на місяць подвоїли. Для цього було потрібно залучити нові підприємства: «Пасифік Кар енд Фаундрі», «Фішер», «Форд» і «Федерал Мешін енд Уелдер». У жовтні 1941 р. Т6 взяли на озброєння під позначенням М4 і запланували його масове виробництво, в тому числі на 11 заводах, які випускали МОЗ у 1942 р. У вересні 1941 р. фірмі «Фішер» запропонували організувати другу лінію в Гранд Бленк, штат Мічиган. Будівництво Танкового арсеналу в Гранд Бленк, орієнтованого на виробництво М4, почалося в січні 1942 р., а виготовлення машин — в липні того ж року, хоча в той час «Фішер» вже випускала М4 на одному зі своїх заводів.
 
Прототип М4, побудований «Ліма Локомотив» у лютому 1941 р., відрізняється відсутністю бортових люків. У наступному місяці фірми «Ліма», «Прессд Стіл» і «Пасифік Кар енд Фаундрі» випустили перші машини М4А1 з литим корпусом. До осені 1942 р. всі заводи, залучені до програми, розгорнули серійне виробництво, а в жовтні британські М4 вперше вступили в бій під Ель-Аламейном. Танки М4 були наймасовішими у військах союзників у роки Другої світової війни. Хоча він не мав сильного бронювання і озброєння в порівнянні з німецькими і радянськими танками, М4 вдало поєднував простоту обслуговування, надійність, швидкість ходу, міцність і нескладну конструкцію. Це сприяло розгортанню масового виробництва машин на комерційних підприємствах, які не мали в мирний час досвіду випуску військової продукції. За критерієм [[вартість]]/[[ефективність]] М4 був оптимальним для свого часу, і це позначилося на виробництві в 1942-46 рр. 40000 танків М4 (і машин на його шасі). М4 мав таке ж шасі, що й танк МЗ. Однак, крім найбільш ранніх модифікацій, котки підвіски були змінені: підтримуючі ролики кріпилися позаду, а не посередині. Корпус міг бути зварним, литим або зварним з лобовою частиною, зібраною з литих і катанихвальцованих деталей, в той час як 75-мм гармата встановлювалася в простій литій башті і оснащувалася гіроскопічним стабілізатором, як на танку МОЗ. Спочатку танк оснащувався радіальним двигуном «Континенталь» повітряного охолодження, але їх постійна нестача (вони використовувалися і в авіапромисловості) змушувала застосовувати інші варіанти силових установок, що збільшувало кількість серійних модифікацій. М4 «Шерман» мав екіпаж з 5 чоловік, міг вести вогонь [[бронебійний снаряд|бронебійними снарядами]].
 
Ранні машини мали зібрану на болтах з трьох частин носову частину корпусу і оглядові лючки (пізніше прибрані) для механіка-водія і його помічника. Вони мали вузьку маску гарматної установки М34. На наступних машинах застосували цільну литу носову деталь корпусу і гарматну установку М34А1 з широкою маскою. На машинах останніх партій (з кінця 1943 р.) чоло корпусу виготовляли з литих і катанихвальцованих деталей.
 
М4 випускалися фірмами:
Рядок 120:
* Всього — 6281 танк.
 
'''М4А2''' Друга серійна модифікація відрізнялася від М4 установкою двох дизелів General Motors через брак двигунів Continental. Носову частину корпусу з литих і катанихвальцованих броньових деталей ця модифікація так і не отримала.
 
'''М4А2''' випускалися фірмами:
Рядок 157:
: [[Файл:Shermandriver.jpg|200px|thumb|right|М4 «Шерман» зсередини, видно крісло [[механік-водій|механіка-водія]]]]
 
Корпус більшості модифікацій танка M4 мав зварену конструкцію з листів катаноївальцованої броньованої [[сталь|сталі]]. НЛД, яка одночасно була кришкою трансмісійного відсіку, лита, збірна з трьох частин з кріпленням на болтах (згодом замінена на єдину деталь). У процесі виробництва існувало безліч варіантів корпусу танка, які незначно відрізнялися формою і досить сильно відрізнялись за технологією виготовлення. Спочатку передбачалося, що танк буде мати литий корпус, але через труднощі з масовим виробництвом виливків такого розміру, литий корпус отримав тільки M4A1, що проводився одночасно із зварним M4. Нижня частина корпусу була такою ж, як і у танка [[M3 Lee|M3]], за винятком того, що для виготовлення використовувалася зварювання, а не клепання, в тому числі і у танків з литим корпусом. На перших варіантах танка верхня лобова деталь корпусу мала нахил 47 градусів і товщину 51 мм. ВЛД була ослаблена привареними в неї виступами з люками оглядових приладів. На пізніших модифікаціях люки були перенесені на дах корпусу, ВЛД стала цілісною, але через перенесення люків її довелося зробити більш вертикальною, 56 градусів. Борти корпусу складаються з вертикально встановлених броньових листів товщиною 38 мм, таке ж бронювання має задня частина. На прототипі в борті танка був досить великий люк для екіпажу, але на серійних машинах від нього відмовилися. У днищі корпусу за місцем стрільця-радиста розташований люк, призначений для відносно безпечного покидання танка екіпажем на полі бою під вогнем противника. У деяких випадках цей люк використовувався для евакуації з поля бою поранених піхотинців або членів екіпажів інших танків, оскільки внутрішній простір «Шермана» було досить великим, щоб тимчасово розмістити в ньому ще кілька людей.
 
Башта танка лита, циліндричної форми з невеликою кормовою нішею, встановлена ​​на погоні діаметром 1750 мм з кульковим підшипником, товщина броні лобу башти становила 76 мм, борти і корми башти 51 мм. Лоб башти нахилений під кутом 60 °, маска гармати мала бронювання 89 мм. Дах башти мав товщину 25 мм, дах корпусу від 25 мм у передній до 13 мм в задній частині танка. У даху башти встановлювали командирський люк, який також був вхідним для навідника і заряджаючого. У баштах пізнього виробництва (починаючи з [[серпень|серпня]] [[1944]] року) є окремий люк для заряджаючого. Кришка командирського люка двостулкова, на люку встановлена ​​[[турель]] [[зенітний кулемет|зенітного кулемета]]. Механізм повороту башти електрогідравлічний або [[електричний механізм|електричний]], з можливістю ручного повороту в разі відмови механізмів, час розвороту башти на 360 градусів становив 15 сек. У лівому борту башти є порт для стрільби з пістолета, закритий бронезаслінкою. У лютому [[1943]] року від пістолетного порту відмовилися, але за вимогами військових ввели його назад на початку 1944 року.
Рядок 342:
'''''Британські назви модифікацій «Шермана»:'''''<ref>Wojciech J. Gawrych. History & Model No.1: Sherman IC Firefly&nbsp;— Rossagraph, 2004.&nbsp;— ISBN 83-89717-50-6</ref>
* «Шерман» I. Британське позначення стандартного М4.
* «Шерман Hybrid» I. Британське позначення М4 пізніх партій виробництва Детройтського арсеналу з лобовою частиною корпусу з катанихвальцованих і литих деталей.
* «Шерман» 1В. Британське позначення танка М4 (105 мм).
* «Шерман» 1BY. Британське позначення М4 (105 мм) HVSS. Поставлявся в кінці 1945&nbsp;р.
Рядок 830:
* '''М4А4'''. Четверта серійна модифікація, будувалася тільки Детройтським арсеналом після закінчення виробництва танків МОЗ з липня 1942 по вересень 1943&nbsp;р. Всі М4А4 мали носову частину корпусу, зібрану на болтах з трьох деталей, а гарматні установки М34 і лобові оглядові лючки ранніх машин потім змінили або прибрали. Машини пізніх партій мали гарматну установку М34А1. М4А4 оснащувався СУ([[Силова Установка]]) «Крайслер» і СУ «Мальтібенк», складеної з п'яти комерційних автомобільних двигунів, що працювали на єдиний вал трансмісії. Це була ще одна спроба вирішити проблему браку двигунів. Для розміщення такої СУ довелося подовжити корму корпусу.
* '''М4А5'''. Американське позначення, присвоєне канадському танку «Рем», розробленим на основі МОЗ. Один «Рем» випробовувався Армією США.
* '''М4А6'''. Остання серійна модифікація являла собою корпус і шасі танка М4А4 у поєднанні з новим радіальним дизелем «Катерпіллер» потужністю 450 к.с. Як і М4А4, танк мав подовжену корму розміщення цього двигуна. Найбільшим удосконаленням корпусу була лобова частина з катанихвальцованих і литих броньових деталей. Детройтський арсенал з жовтня 1943 по лютий 1944&nbsp;р. побудував 75 машин М4А6, після чого замовлення на них анулювали через низькі експлуатаційних характеристик двигунів. Однак така ж носова деталь з литих і катанихвальцованих деталей ставилася на останніх партіях М4, що випускалися Детройтським арсеналом.
* [[Файл:T-34-rocket-launcher-France.jpg|thumb|left|200px|Sherman Calliope]] '''Sherman Calliope'''&nbsp;— танк M4A1 або M4A3 обладнаний системою реактивного залпового вогню. Ця версія танку, не зважаючи на ракетне озброєння мав ті ж самі характеристики, та те ж саме обладнання, і озброєння, що й звичайний Шерман. Це давало йому можливість вести вогонь безпосередньо на полі бою. Але все ж для перезарядки потрібно було повернутись в тил, та поки пускова установка не скидалась, танк не міг вести вогонь з основної гармати.
 
Рядок 866:
* Мінний трал ''Т1ЕЗ'' (Ml) («Тітонька Джемайма»). Трал, розроблений в 1943&nbsp;р., складався з двох котків, набраних з п'яти сталевих дисків діаметром 10 фт і оберталися через ланцюгову передачу від переднього ведучого колеса доопрацьованого танка М4. Виготовили 75 комплектів. Цей трал, випробуваний в 1944&nbsp;р. в Нормандії та Італії під позначенням Ml, використовувався найбільш широко. Вдосконалений варіант М1А1 мав суцільні диски без вирізів, як на попередніх. Для пересування «Джемайма» іноді потрібен другий танк.
* Мінний трал ''Т1Е4'', розроблений в 1944&nbsp;р., складався з 16 дисків на важкій рамі перед корпусом модифікованого М4, підтримуваних зігнутої стрілою.
* Мінний експериментальний трал ''Т1Е5'', розроблений в липні 1944&nbsp;р. на основі Т1ЕЗ, відрізнявся дисками меншого діаметра. Котки мали шість дисків і підтримувалися однієї центральної рамою на відміну від попередніх бічних. Обертання передавалося від провідних коліс на кожен катоккоток окремо.
* Мінний експериментальний трал ''Т1Е6''. Той же Т1ЕЗ, але з рифленням дисків на ободі.
* Мінний трал ''Т2Е1''. Зовні схожий на трал Т2, що кріпився на легкий танк М3. Розроблений для КМП США для використання з БРЕМ, при цьому стріла БРЕМ утримувала трал. Трал виявився невдалий, і роботу над ним припинили в жовтні 1943&nbsp;р.
Рядок 878:
* Мінний трал ''Т7''. Трал, розроблений в кінці 1943&nbsp;р., складався з установлюваної на танк М4 рами, до якої кріпилися невеликі дводискові котки. Трал виявився невдалий, і роботи по ньому припинили.
* Мінний трал ''Т8''. Трал, що отримав прізвисько «Джонні Уолкер», включав лінійно що рухалися бойки, укріплені на підйомної рамі перед танком М4, зі спеціальним приводом, піднімав їх і з силою опускається на ґрунт у міру руху машини вперед. Випробування на Абердинському полігоні показали, що запропоноване пристрій погіршувало управління машиною. Роботи припинили в березні 1944&nbsp;р.
* Мінний трал ''Т9'' являв собою важко навантажений катоккоток діаметром 6 фт, закріплений на рамі перед танком М4. Випробування на Абердинському полігоні показали, що трал вкрай утрудняв маневрування машини, і роботи з Т9 припинили на користь полегшеної конструкції T9EI. Однак ослаблена конструкція мала тенденцію «складатися» в реальних умовах, і могла бути легко втрачено під час вибуху. Остаточно проект зупинили у вересні 1944&nbsp;р.
* Мінний трал ''Т10''. На початку 1944&nbsp;р. Дослідницький комітет з питань національної оборони запропонував дистанційно керований самохідний мінний трал, що складався з трьох комплектів ковзанок, розташованих за схемою трицикл. Самохідну версію розробили на основі спочатку запропонованих ковзанок у вигляді трицикл, керованого за допомогою башти танка М4. Трал, позначений Т10, випробували на Абердинському полігоні, але він виявився занадто громіздким, і проект зупинили в кінці 1944&nbsp;р.
* Мінний трал ''Т11''. Являв собою танк М4А4 з шістьма спрямованими вперед мінометами, що стріляли надкаліберними снарядами. Був побудований лише лише прототип.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/M4_Sherman