Орден Залізної Остроги (пластовий курінь): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м (GR) File renamed: File:OZO-2009.jpg → File:OZO-Jamboree in Nyrkiw, Ukraine 2009.jpg File renaming criterion #2: To change from a meaningless or ambiguous name to a name that describes what the image... |
м (Script) Заміна файлу File:Копия ozo last.JPG → File:OZO-swallows.JPG Є у Вікісховищі |
||
Рядок 57:
Всі озони перед тим були в [[УПЮ|Юнацтві]]. Шість з них були вихованцями 1 куреня ім. [[Петро Конашевич Сагайдачний|П. Сагайдачного]] (Львів), інші належали до куренів [[Вітовський Дмитро Дмитрович|ім. Дмитра Вітовського]] (Дрогобич), [[Дорошенко Петро Дорофійович|ім. Петра Дорошенка]] (Сокаль), [[Лев Данилович|ім. кн. Льва]] (Львів), [[Іван Мазепа|ім. Івана Мазепи]] (Станиславів, тепер Івано-Франківськ), [[Пилип Орлик|ім. Пилипа Орлика]] (Золочів), [[Богдан Хмельницький|ім. Богдана Хмельницького]] (Львів). Майже всі приятелі серця здобули вищу освіту, як правило, технічну, хоча були й правники, філософи, а також богослов, біолог і ветеринар. Для вступу в Орден ставилися високі вимоги, тому курінь був малочисельним (близько 20 старших пластунів), проте одним із найдіяльніших у Пласті. Найвище пластове відзначення, — свастику заслуги, — отримали Тиміш Білостоцький (1922), Тарас Дурбак (1929), Іван Кліщ (1928, 1930), Зенон Котович (1930), Володимир Маркусь (1930).
[[Файл:
Виховницькою роботою займалися озони не тільки в новацтві. Озон Олекса Ратич був зв'язковим 16 юнацького куреня ім. Короля Данила (Станиславів). Тиміш Білостоцький у 1931 р. виконував обов'язки інструктора тіловиховання юнацького табору на Соколі. Великий Комтур ОЗО Володимир Маркусь був секретарем УСП (1925–1926 рр.), а відтак у 1926–1927 рр. — комендантом цього Уладу.
| |||
