|
== Перший склад ==
ГрупаГурт виниклавиник в січні [http://www.gady.com.ua/about 1988] року в надрах [[Львівський рок-клуб|Львівського рок-клубу]]. Тоді музиканти виконували припанковані російськомовні рок-н-ролли з іронічним підтекстом. Першим лідером був [[Олександр «Шуля» Ємець]] — саксофоніст, автор музики і текстів. Йому належала й ідея назви, від імені одного з персонажів оповідання російського дитячого письменника [[Драгунський Віктор Юзефович|Віктора Драгунського]]) «Смерть шпигуна Гадюкіна», популярного у 1960-их роках.
До першого складу групигурту, крім [[Олександр «Шуля» Ємець|Шулі]], входили [[Кузьминський Сергій Леонідович|Сергій «Кузя» Кузьмінський]] (клавішні), [[Михайло «Лузя» Лундін]] (барабани), [[Олександр Гамбург]] (бас-гітара) і [[Андрій Партика]] (гітара). Скоро після перших репетицій розпався [[Львівський рок-клуб]] (у січні [[1988]]-го), базою якого був Будинок культури «Енерго» на Новому Львові. На уламках [[Львівський рок-клуб|рок-клубу]] виникла [[Асоціація рок-музикантів]], під егідою якої в «Енерго» було проведено кілька концертів. На одному з них восени 1988 року відбувся дебют «Гадів» — як згадує президент [[Львівський рок-клуб|Львівського рок-клубу]] [[Перетятко Юрій Григорович|Юрій Перетятко]], не без скандалу.
За часів лідерства [[Олександр «Шуля» Ємець|Шулі]] в репертуарі групигурту з'явилися кілька речей галицьким суржиком авторства [[Сергій Кузьминський|Кузі]] («Чуваки, всьо чотко» і «Мертвий півень») і саме вони викликали фурор на московському фестивалі «СыРок-88». На творчості [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузьмінського]] відбилися його участь у середовищі львівських [[хіпі|хіппі]] і зборищах у кав'ярні [[Вірменка]], а також у музичних самодіяльних колективах ([[лабухи]]). Після повернення з Москви [[Олександр «Шуля» Ємець|Шуля]] на певний час втратив виконавську форму, а влітку 1989 року взагалі пішов з групигурту відроджувати свій [[Оркестр деда Мазая]]. [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузя]] перебрав штурвал до своїх рук. За два тижні він написав з десяток україномовних текстів, які увійшли до програми «Наша відповідь Кобзону» і стали основою їхнього дебютного альбому «[[Всьо чотко!]]» (12 пісень). Його записали за фінансової підтримки майбутнього менеджера групигурту [[Мархасьова Олена Яківна|Олени Мархасьової]] у травні [[1989]] року під керівництвом [[Володимир Бебешко|Володимира Бебешка]] в студії, облаштованій у БК Залізничників («Рокс»). Щоправда, грошей, аби повністю розрахуватися за запис не вистачило, і [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузя]] «подарував» кілька пісень дружині звукорежисера [[Врадій Вікторія|Віці Врадій]], з якими вона згодом перемогла в рок-номінації на першому фестивалі [[Червона рута (фестиваль)|«Червона рута»]] під творчим псевдо [[Сестричка Віка]] у вересні [[1989]] року у [[Чернівці|Чернівцях]]. На фестивалі «СыРок-89» «Гадюкіни» виступили з повністю україномовною програмою. Влітку того ж 1989 року їхня продукція (касета з магнітоальбомом «Всьо чотко!») потрапила до [[Алла Пугачова|Алли Пугачової]], яка гастролювала тоді у Львові, і в грудні 1989 року «Гади» поїхали до Москви. Замість [[Олександр «Шуля» Ємець|Шулі]] до групигурту прийшов клавішник [[Мельничук Ігор|Ігор «Ковбаса» Мельничук]], який до того грав у командах [[КооП]] і [[Діти тяжкого року]].
Успіх базувався на поєднанні музичних напрямків — [[рок-н-рол]]лу, [[блюз]]у, [[панк]]у, [[реґі|реґґі]], [[фанк]]у, [[фольк]]у і специфічних «гадюкінських» текстів з гострою іронією, тотальним стьобом і використанням галицьких діалектизмів і наркоманського сленґу. Згодом «Гадів» назвуть «українськими [[Rolling Stones]]».
== Другий склад ==
У [[1991]] р. з гурту пішов [[Олександр Гамбург]]. Бас-гітаристом став [[Мельничук Ігор]], який привів до групигурту клавішника випускника консерваторії [[Павло Крахмальов|Павла Крахмальова]]. ([[Павло Крахмальов]]: «Першу касету БГ я купив за 25 рублів!»). Тоді ж до складу групигурту ввели гітариста Еріка «Кабана» Хрептика (1965—1996), недавнього студента Львівського медичного інституту і ветерана [[КооП]] і [[Діти тяжкого року|ДТР]], та духову секцію — Степан Коваль, Богдан Ватащук та Олег Качечка. На студії «Аудіо-Україна» «Гади» записали другий альбом "Ми — «Хлопці з Бандерштадту», презентація якого відбудася в грудні [[1991]] року, і який виходить вже на [[вініл]]і.
Бренд «Брати Гадюкіни» розширюється до творчого об'єднання, яке займається підтримкою молодих талановитих земляків — «[[Плач Єремії (гурт)|Плач Єремії]]», «[[Мертвий півень]]», «[[Клуб шанувальників чаю]]», та проведенням різних рок-акцій. У [[1992]] році разом з іншими переможцями фестивалю «Червона Рута» (вдруге фестиваль відбувся у серпні 1991 року) «Гади» вирушають в тур по Польщі, Німеччині, Бельгії та Франції, фігуруючи на афішах як Mainstream Snake Brothers ([[Павло Крахмальов]]: «Ми назвали його „Голой жопой по Европе“, нам затримували гонорари й добові — боялися, що втечемо і залишимося»). Один з концертів, у престижному брюссельському залі Le Botanique, з подачі радника міністра міжнародних зв'язків Франкомовного Товариства Бельгії Зенона Коваля, записується з пульта, щоб майже 15 років по тому бути оприлюдненим у вигляді платівки Live a Bruxelles. У вересні [[1992]] року гурт провів акцію «Не проп'єм Україну» після чого на півтора роки припиняє будь-яку діяльність.
== Третій склад, переїзд до Києва, розпад ==
Причиною була втрата лідером групигурту виконавської форми — простіше кажучи, Кузя знову «підсів» на «мак». За допомогою представників української діаспори з Бельгії йому влаштували в [[Брюссель|Брюсселі]] курс лікування від наркотичної залежності. За час його відсутності на початку [[1994]] року групагурт зібраласязібрався без лідера і записалазаписав кілька пісень. Влітку 1994 року [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузьмінський]] приєднався до одногрупниківодногуртників. За участю бек-вокалісток [[Maxima Юлія Донченко|Юлії Донченко]] та [[Кувалдіна Лілія|Лілії Павлик]] у студії Романа Люзана «Галмлин» команда записала третій альбом «Було не любити», який за шість місяців випустила на компакт-диску компанія «Caravan CD». Оформлення здійснив львівський художник [[Орест Макота]]. ([[Мельничук Ігор|Ігор «Ковбаса» Мельничук]]: «Цікава історія з обкладинкою. Дівчина, яка на ній зображена, приїхала до Львова, щоб стати моделлю. Наші знайомі художники її три дні поїли, щоб вона погодилася позувати топлес. Коли принесли слайди, ми всі були приголомшені, тому що без будь-якого фотошопу вийшов такий колорит — їй лише стрічки домалювали. Потім її батьки подали на нас до суду». Про цей факт згадує і [[Орест Макота]] на сторінках альманаху [[Хіппі у Львові]].
У той час загострилася внутрішня криза, пов'язана з творчою конкуренцією [[Кузьминський Сергій Леонідович|Кузі]] і [[Андрій Партика|Андрія Партики]]. Наприкінці 1994 року [[Андрій Партика|Партика]] з [[Maxima Юлія Донченко|Юлією Донченко]] залишають гурт і створюють дует [[Гавайські гітари]]. На місце [[Андрій Партика|Партики]] на початку 1995 року взяли [[Геннадій «Геша» Верб'яний|Геннадія «Гешу» Верб'яного]], гітариста львівськоїльвівського групигурту [[Рудольф Дизель (гурт)|Рудольф Дизель]]. Після того, як до армії забрали саксофоніста Богдана Юра, «Брати Гадюкіни» в [[1995]] році переїжджають до Києва. Десь тоді розпрощалися і з продюсером [[Мархасьова Олена Яківна|Оленою Мархасьовою]].
У Києві на студії «Комора», починаючи з грудня 1995 року, записують четвертий альбом «[[Щасливої дороги! (Бай, бай, мила!)|Бай, бай, мила]]», а заодно переписують на CD альбом «[[Всьо чотко!]]». На жаль, обох релізів довелося чекати довго: «Бай, бай…» під назвою «[[Щасливої дороги! (Бай, бай, мила!)|Щасливої дороги]]» побачив світ лише у [[1999]]-му, а блискучий кругляш «Всьо чотко!» — у [[2004]] році.
У той же період у «Гадюкіних» починаються проблеми з організацією концертів. Відчуваються складнощі з технічним забезпеченням групигурту з 9 осіб, які принципово не грають під фонограму. Після шоу у тернопільському Палаці Культури «Березіль» Гади, за спільною згодою, припиняють концертувати, а на початку [[1996]] р. припиняють спільну діяльність.
Надалі [[Кузьминський Сергій Леонідович|Сергій Кузьмінський]] переїхав до Москви та продовжував кар'єру як псай-грансовий діджей Pubert'а, а потім — мережевий електронний музикант Qzzaargh. [[Мельничук Ігор]] і [[Павло Крахмальов]] у 1997 році засновують у Києві студію «Гадюкіни Records», де записують музику для кіно і телебачення. [[Михайло Лундін]] і [[Геннадій Верб'яний]] повернулися до Львова.
|
