Дмитрівка (Черкаська область): відмінності між версіями

За переказами старожилів, село існувало ще за кріпаччини. Його засновником був кріпак Дмитренко Дмитро, який втік від поміщика і став жити в [[ліс]]і, на березі річки Супій, на "«старому селі"», що нині за 3 км на південний захід від центру села. Після скасування [[Запорозька Січ|Запорозької Січі]] [[Катерина ІІ|Катериною ІІ]] в село прибуло чимало [[козак]]ів, які становили половину всього населення.

Наприкінці [[18 століття|XVIII]] - — на початку [[XIX століття]] в Дмитрівці з’явилисяз'явилися поміщики - — Кононович і Платковський, які, маючи родючу землю, віддавали її в [[оренда|оренду]] бідному населенню. У центрі села була [[церква]], "«монополька"» та [[крамниця]] [[євреї|єврея]].

У [[1870-ті|70-х]] роках XIX століття відкрито початкову школу, а в [[1912]] році - — 6-й клас, до якого вступило 5 учнів.

Наприкінці [[1917]] і на початку [[1918]] років селяни-бідняки організувалися в КНС, де першим головою був Авраменко Мусій Якимович. У [[1930]] році організувався [[колгосп]] "«Більшовик"», який охопив майже всіх мешканців села. Головою цього колгоспу до [[1941]] року був Ярмола Петро Трохимович. У колгоспі було 90 [[корова|корів]], 256 [[кінь|коней]], 10 пар [[віл|волів]], 2 [[автомобіль|автомашини]].

Під час [[окупація|окупації]] села нацистами розстріляно із Дмитрівки 42 особи, в тому числі голову колгоспу П.  Т.  Ярмолу, депутата Верховної Ради УРСР О.  К.  Сливу, [[дружина (жінка)|дружину]] і [[дитина|дітей]] голови колгоспу Г. П. Кісільова. 369 дмитрівців брали участь у [[Друна світова війна|Другій світовій війні]], з них 194 нагороджені бойовими [[орден (нагорода)|орденами]] і [[медаль|медалями]], 263 чоловіка загинули. На вшанування їх пам'яті в селі споруджено обеліск Слави та [[пам'ятник]] Невідомоиу солдатові.