Наутилус (підводний човен): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
оформлення, доповнення
Рядок 1:
{{редагую}}
[[Файл:Nautilus_Neuville.JPG|міні|292x292пкс|«Наутілус» у поданні художника [[Альфонс де Невіль|Невіля]]<ref name="or2" />]]
'''«Наутілус»''' — вигаданий [[Підводнийпідводний човен|підводний корабель]] [[Капітан Немо|капітана Немо]] з фантастичних творів [[Жуль Верн|Жуля Верна]] «<nowiki/>[[Двадцять тисяч льє під водою]]<nowiki/>» і «<nowiki/>[[Таємничий острів]]<nowiki/>». Вперше з'явившись ву «20 000 льє під водою» ([[1869]]), він вірно служить своєму [[Капітан судна|капітанові]], показуючи невибагливістьневибагливий і надійністьнадійний, а такожмаючи неймовірні як для часусвого спорудичасу, так і, частково, для теперішнього часу, технічні характеристики. Так, за сім місяців він покривздолав відстань в 20 000 [[Льё|льє]] (близько 90 000 км), що більшбільше ніж удвічі більшеперевищує довжинидовжину [[Екватор|екватораекватор]]а, опустився на дно океану, а потім зумів вибратися з сильного [[Вир (природне явище)|виру]]. Він був знаряддям [[Покарання|помсти]] і в той же часводночас дослідною лабораторією, потопив кілька кораблів і допоміг знайти [[Атлантида|Атлантиду]]<ref name="20 000">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| заголовок = 20 000 льё под водой
}}</ref>. «НаутілусНаутилус» став втіленням [[Технический прогресс|технічного прогресу]], а його ім'я стало найбільш популярним серед субмарин. З-заЗавдяки ньогоньому Ж.Жуля Вірна стали називати «батьком підводних човнів»<ref name="brandis" />. ВНа честь «НаутілусаНаутилуса» називають електронні [[Прибор|прилади]], [[VAX|комп'ютери]], [[Космічний апарат|космічні апарати]], а також ресторани, [[Готель|готелі]], [[Рок-гурт|рок-групи]] та [[Спорт|спортивні]] [[Клуб|клуби]]<ref /><ref{{cite /><ref /><ref /><ref /><ref />.web
| url = http://www.geolink.ru/products/partners/ott/nautilus.html
| title = Индукционный измеритель скорости потока Nautilus C 2000
| accessdate = 2009-03-20
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eRsll6
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref><ref>{{cite web
| url = http://www.podmoskove.ru/hotels/26/index.html
| title = Подмосковье.ру. Отдых в Подмосковье
| accessdate = 2009-03-20
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eSkOfi
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref><ref>{{cite web
| url = http://www.yellow-pages.ru/rus/qu10/bo2890437
| title = ГОСТИНИЦА NAUTILUS - INN БИЗНЕС-КЛАСС ОТЕЛЬ
| accessdate = 2009-03-20
| deadlink = 404
| archiveurl = https://web.archive.org/20130501150245/www.yellow-pages.ru/rus/qu10/bo2890437
| archivedate= 2013-05-01
}}</ref><ref>{{cite web
| url = http://www.nautclub.ru
| title = Дайвинг Центр Наутилус
| accessdate = 2009-03-20
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eU5I6q
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref><ref>{{cite web
| url = http://nautilus.spb.ru
| title = Дайвинг-клуб «Наутилус»
| accessdate = 2009-03-20
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eVAwUb
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref><ref>{{cite web
| url = http://evpatoriya.ru/pages/evpatoriya_restaurant_nautilus.html
| title = Наутилус Ресторан (Динопарк)
| accessdate = 2009-03-20
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eVqClp
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
== Поява «Наутілуса» у фантазії письменника ==
Образ величезного підводного корабля виникла у Ж. Вірна не відразу. Своєю появою у фантазії письменника «Наутілус» зобов'язаний, перш за все, своєму капітан Немо. У [[1866|1866 році]] Жюль Верн пише своєму видавцеві [[П'єр-Жуль Етцель|Этцелю]]:
[[Файл:USS_Alligator_0844401.jpg|міні|222x222пкс|«Alligator»]]
{{початок цитати}}Надо, чтобы мой неизвестный не имел ни малейшего соприкосновения с остальным человечеством, от которого он полностью отделён. Он и не живёт на земле, он обходится без земли. Моря ему достаточно, но надо, чтобы море давало ему всё, вплоть до одежды и пищи. Никогда он не ступает ногой на какой-либо из материков…<ref name="Гаков">{{cite web
Письменник вирішив помістити свого героя в глибини океану, а для цього йому потрібен був підводний корабель. Так почав формуватися образ майбутнього «Наутілуса». У [[1860-ті|1860-х роках]] підводні човни були вже досить відомі, їх будували в ряді країн, і письменник досить добре знав про них. Так, ще в [[1862|1862 році]] він бачив споруджуваний «<nowiki/>[[Plongeur]]<nowiki/>» («Нирець»), який вважався справжнім гігантом серед субмарин<ref />. В [[1867|1867 році]], повернувшись в [[Париж]] після подорожі до [[Сполучені Штати Америки|США]], Верн відвідав [[Всесвітня виставка (1867)|Всесвітню виставку]] на [[Марсове поле (Париж)|Марсовому полі]], де були представлені «Фея Електрики», проект майбутнього [[Суецький канал|Суецького каналу]], а також технології перших підводних човнів і [[Скафандр|скафандрів]], багато з яких письменник пізніше впровадив на своєму фантастичному підводному кораблі<ref /><ref />.
| author = Вл. Гаков.
| authorlink = Вл. Гаков
| datepublished =
| url = http://scifi.spb.ru/cyc/authors/v/verne.j/verne2.txt
| title = Капитан «Наутилуса»
| deadlink = 404
| archiveurl = https://web.archive.org/20060708030934/scifi.spb.ru/cyc/authors/v/verne.j/verne2.txt
| archivedate = 2006-07-08
}}</ref>{{кінець цитати}}
Письменник вирішив помістити свого героя в глибини океану, а для цього йому потрібен був підводний корабель. Так почав формуватися образ майбутнього «Наутілуса». У [[1860-ті|1860-х роках]] підводні човни були вже досить відомі, їх будували в ряді країн, і письменник досить добре знав про них. Так, ще в [[1862|1862 році]] він бачив споруджуваний «[[Plongeur]]» («Нирець»), який вважався справжнім гігантом серед субмарин<ref name="brandis" />. В [[1867|1867 році]], повернувшись в [[Париж]] після подорожі до [[Сполучені Штати Америки|США]], Верн відвідав [[Всесвітня виставка (1867)|Всесвітню виставку]] на [[Марсове поле (Париж)|Марсовому полі]], де були представлені «Фея Електрики», проект майбутнього [[Суецький канал|Суецького каналу]], а також технології перших підводних човнів і [[Скафандр|скафандрів]], багато з яких письменник пізніше впровадив на своєму фантастичному підводному кораблі<ref name="20 000" /><ref name="lone">{{cite web
| author = Эдуар Лоне.
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.frankolit.ru/posledam.html
| title = По следам капитана Немо
| work =
| publisher = Французские писатели
| accessdate = 2009-01-25
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eXX1wb
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
Важко точно визначити, яка саме підводний човен стала остаточним прообразом «Наутілуса». Так, зовні він дуже схожий на американську субмарину [[wikipedia:American submarine Alligator (1862)|«Alligator»]], спущену на воду в 1862 році. Однак по внутрішньому обладнанню «Наутілус» ближче всього до французького «<nowiki/>[[Plongeur]]<nowiki/>»: резервуар для стисненого повітря в носовій частині, механічний привід гвинта, продування баластних цистерн з допомогою стисненого повітря, а також величезні в порівнянні з іншими субмаринами розміри.
[[Файл:LePlongeurModel(Side).jpg|міні|350x350пкс| Модель «<nowiki/>[[Plongeur]]<nowiki/>» в Національному морському музеї, [[Париж]]]]
Вельми поширена думка, що «Наутілус» отримав ім'я на честь [[Наутилус (Фултон)|однойменної човни]] [[Роберт Фултон|Роберта Фултона]], яку той у травні [[1801|1801 року]] демонстрував парижанам на [[Сена|Сіні]]<ref name="Гаков" />. Проте у своїх творах Верн, народився в [[1828|1828 році]], жодного разу не згадує його ім'я, тим більше що Фултон пропонував свої субмарини не тільки [[Франція|Франції]], але і її потенційному ворогові — [[Англія|Англії]]<ref /><ref{{cite />. Таким чином, у Вірна не було жодних підстав називати вигаданий підводний корабель на честь реально існуючого. Більш того, в романі «20 000 льє під водою» описується епізод, коли пасажири «Наутілуса» спостерігають за зграєю молюсків [[Наутилус|наутілусів]] (в романі їх називають аргонавтами) і порівнюють молюсків і їх раковини з капітаном Немо і його кораблем<ref /> Цей же епізод розкриває зміст девізу «Наутілуса» — «Рухомий в рухоме» («Mobilis in mobili»).<ref />.web
| author = Шапиро Л. С.
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://submarine.id.ru/intro.php?2
| title = Наутилус и другие
| format =
| work =
| publisher = Российский подводный флот
| accessdate = 2009-05-03
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eYE3wG
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref><ref>Стоит отметить, что в конце романа «20 000 льё под водой» «Наутилус» атакует именно английский корабль (прямо на это не указывается, но довольно ясно намекается).</ref>. Таким чином, у Вірна не було жодних підстав називати вигаданий підводний корабель на честь реально існуючого. Більш того, в романі «20 000 льє під водою» описується епізод, коли пасажири «Наутілуса» спостерігають за зграєю молюсків [[Наутилус|наутілусів]] (в романі їх називають аргонавтами) і порівнюють молюсків і їх раковини з капітаном Немо і його корабле<ref name="20 000-Индийский океан">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Индийский океан
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref> Цей же епізод розкриває зміст девізу «Наутілуса» — «Рухомий в рухоме» («Mobilis in mobili»)<ref name="20 000-Mobilis in mobili">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Mobilis in mobili
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>.
 
== «Наутілус» в літературних творах Жуля Верна ==
 
=== Створення ===
Після поразки [[повстання сипаїв]] в Індії та повернути панування [[Велика Британія|Британії]] принц Даккар, втративши дружину і двох дітей, разом із жменькою вірних йому людей перебирається на віддалений острівець в [[Тихий океан|Тихому океані]]. Там він проектує і створює креслення свого майбутнього підводного корабля. Потім він розсилає замовлення з кресленнями на виготовлення окремих вузлів корабля у різні кінці світу, підписуючи всі креслення різними іменами і вказуючи вигадане призначення кожного замовлення. [[Кіль (кораблебудування)|Кіль]] створюється у [[Ле-Крезо|Крезо]], гребний вал у «Піна і компанії» в [[Лондон|Лондоні]], листова обшивка корпусу у Лерда в [[Ліверпуль|Ліверпулі]], гвинт у Скотта у [[Глазго]], резервуари у «Кайля і компанії» в [[Париж|Парижі]], машини у [[Friedrich Krupp AG|Круппа]] в [[Пруссія|Пруссії]], таран в майстернях Муталы в [[Швеція|Швеції]], вимірювальні прилади у братів Гарт у [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]] і т. д. Після цього принц Даккар, який відтепер називає себе капітаном Немо, створює на острівці дерев'яну верф, де і збирає корабель, який отримує ім'я «Наутілус». Після складання корабля Немо спалює всі сліди перебування людей на острові і на своєму кораблі починає подорож в морських глибинах<ref name="ТО16" /><ref name="20 000-Некоторые цифры" />.
 
=== Конструкція ===
[[Файл:20000_Nemo_Aronnax_plans.jpg|міні|253x253пкс|[[Капітан Немо]] і професор Ароннакс над планом «Наутілуса»<ref name="or2">Иллюстрация к первому изданию романа «20 000 льё под водой» 1869 г. (художники [[Невиль, Альфонс де|Невиль]] и Рью)</ref><ref name="ReferenceA">Профессору Ароннаксу художник придал черты Ж. Верна.</ref>]]
Корабель має [[Веретено|веретенообразнуюверетено]]подібну форму, його довжина становить 70 м, ширина — до 8 м. Підводне [[водотоннажність]] корабля складає 1500,2 т, надводне — 1356,48 т (9/10 від підводного). «Наутілус» має два корпуси, один зовнішній, інший внутрішній; вони з'єднані між собою залізними балками, мають [[Двотавр|двотаврове]] розтин, які надають судну надзвичайну міцність, [[Заклепкове з'єднання|заклепувальні з'єднання]] замінені [[Зварювання|зварюванням]]. Подвійна обшивка корабля виготовлена з листової сталі, [[питома вага]] якої дорівнює 7,8 т/м3. Товщина зовнішньої обшивки не менше 5 см, кіль — 50 см у висоту і 25 см завширшки. Також при описі конструкції Немо говорить про горизонтальних [[Стерно|рулях]], які знаходяться посередині корпусу з боків і використовуються для керування глибиною занурення і, зокрема, при необхідності занурень на максимальну глибину (їх використання демонструється в епізоді, коли «Наутілус» занурюється на 16 кілометрів в Атлантичному океані)<ref name="20 000-Некоторые цифры">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Некоторые цифры
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>. [[Ніс (морський термін)|Ніс]] вінчає головне корабля зброю — [[Таран (морской)|таран]], має в поперечнику форму [[Рівнобедрений трикутник|рівнобедреного трикутника]].<ref name="20 000-Плавающий риф">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Плавающий риф
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>. В [[Корма|кормі]] знаходиться [[гребний гвинт]] діаметром 6 метрів, його максимальна [[Кутова частота|частота обертання]] — 120 об/хв<ref name="20 000-Всё на электричестве" />.
 
У верхній частині виступають надбудови 2 — [[Рубка (елемент судна)|рубка]] і трохи позаду неї кабіна для [[Прожектор|прожектора]] з [[Рефлектор (дзеркало)|рефлектором]]; перед атакою «Наутілуса» вони утапливаются в корпус. Посередині розташовується [[Рятувальна шлюпка|шлюпка]], яка кріпиться до корпусу корабля декількома болтами, а зверху її прикриває легко розбирається навіс. Також уздовж палуби» встановлено огорожу, що перед атакою забирається в корпус<ref name="20 000-Чёрная река">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Чёрная река
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref><ref name="20 000-Гекатомба" />. З обох бортів розміщені великі овальні [[Ілюмінатор|ілюмінатори]], для скління яких (а також рубки і кабіни прожектора) використаний [[кришталь]] завтовшки 21 див. Для занурення і спливання використовуються [[Система погружения и всплытия#.D0.A6.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.8BЦистерны .D0.B3.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.BD.D0.BE.D0.B3.D0.BEглавного .D0.B1.D0.B0.D0.BB.D0.BB.D0.B0.D1.81.D1.82.D0.B0балласта|баластнібалластные цистерницистерны]] об'ємом 150,72 м3, їх наповнення і продування здійснюється через 2 крана, розташованих в кормовій частині корабля, причому насоси для продувки цистерн настільки потужні, що забезпечують спливання з глибини до 2 км<ref name="20 000-Некоторые цифры" />. Так, у романі описується епізод, коли насоси викинули залишки води з баластових цистерн на висоту близько 40 м<ref name="20 000-Плавающий риф" />. Всі двигуни на кораблі — [[Електродвигун|електричні]], джерелом електроенергії є надпотужні [[Натрій|натрієві]] [[Батарея (електрика)|батареї]]. Максимальна швидкість — 50 [[Вузол (одиниця швидкості)|вузлів]], максимальна глибина занурення — не менше 16 кілометрів. Для отримання з морської води прісної на «Наутилусе» використовується установка для [[Дистиляція|дистиляції]]<ref name="20 000-Всё на электричестве">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Всё на электрической энергии
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>. Відсутність системи регенерації повітря (Немо порахував її зайвої) і необхідність регулярного вентиляції<ref name="20 000-Всё на электричестве" /> позбавляють корабель повної автономності (максимальна тривалість занурення «Наутілуса» — близько 5 діб)<ref /name="20 000-Недостаток воздуха">.{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Недостаток воздуха
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>.
 
=== Внутрішнє планування ===
[[Файл:20000_Nautilus_Salon.jpg|міні|328x328пкс|Салон<ref name="or2" /><ref>Художник изобразил его таким по личной просьбе писателя, хоть это и шло вразрез с описанием в романе.</ref>]]
Якщо йти від форштевня до [[Міделевий переріз|миделю]], то перші 7,5 метрів займає резервуар для зберігання повітря. За ним йде [[каюта]] довжиною 2,5 метра, в якій жив професор Ароннакс. Далі слід каюта капітана довжиною 5 метрів. Каюта капітана описується як суворе приміщення, меблів в ній тільки залізне ліжко, робочий стіл, кілька стільців і умивальник.<ref name="20 000-Всё на электричестве" />.
 
Водонепроникною переборкой від них відділений салон.<ref name="20 000-Всё на электричестве" />. Це просторий зал, який має 10 метрів в довжину, 6 в ширину і 5 у висоту. За візерунчастим орнаментом стелі, витриманого в дусі мавританських склепінних покриттів, ховаються потужні лампи освітлення. Капітан Немо тут влаштував справжнісінький музей мистецтва та дарів природи. Стіни обтягнуті тканими шпалерами суворого малюнка. Близько 30 картин в однакових рамах, відокремлені одна від іншої щитами з лицарськими [[Обладунок|обладунками]], прикрашають стіни. З майстрів представлені: [[Рафаель Санті|Рафаель]], [[Леонардо да Вінчі]], [[Корреджо]], [[Тіціан]], [[Паоло Веронезе|Веронезе]], [[Бартоломе Естебан Мурільйо|Мурільйо]], [[Ганс Гольбейн молодший|Гольбейн]], [[Дієго Веласкес|Веласкес]], [[Хосе де Рібера|Рібера]], [[Пітер Пауль Рубенс|Рубенс]], [[Давід Тенірс молодший|Тенірс]], [[Герард Доу|Доу]], [[Габріель Метсю|Метсю]], [[Паулюс Поттер|Поль Поттер]], [[Теодор Жеріко|Жеріко]], [[П'єр Поль Прюдон|Прюдон]], Бакхейзен, [[Берне|Берні]], [[Ежен Делакруа|Делакруа]], [[Кеннет Енгер|Енгер]], [[Де Камп, Джозеф Родефер|Де Камп]], Труайон, [[Месонье, Жан-Луи-Эрнест|Месонье]], [[Шарль Франсуа Добіньї|Добіньї]], [[Клод Жозеф Верне]]. при цьому роботи новомодних на той час майстрів відсутні, про що сказано особливо. Всю стіну між дверима займає величезна [[фісгармонія]], на якій розкидані [[Партитура|партитури]] [[Карл Марія фон Вебер|Вебера]], [[Джоаккіно Антоніо Россіні|Россіні]], [[Вольфганг Амадей Моцарт|Моцарта]], [[Людвіг ван Бетховен|Бетховена]], [[Йоганн Міхаель Гайдн|Гайдна]], [[Джакомо Меєрбер|Мейєрбера]], [[Герольд|Герольда]], [[Ріхард Вагнер|Вагнера]], [[Даніель Обер|Обера]], [[Шарль Гуно|Гуно]] і багатьох інших. У кутах на високих п'єдесталах встановлено декілька мармурових і бронзових копій античних скульптур. Поряд з творами мистецтва сусідять творіння природи, представлені водоростями, раковинами та іншими дарами океанської фауни і флори. Посеред салону з гігантської [[Тридакна|тридакны]] б'є фонтан, освітлений знизу електрикою. На краю раковини витончено зазубрені, а її діаметр близько 2 м. Навколо раковини у витончених вітринах, уставлених у мідь, розташовані по класах і забезпечені етикетками рідкісні експонати океанічних вод.<ref /name="20 000-Наутилус">{{книга
| автор = Жюль Верн.
[[Файл:20000_Nautilus_Library_Nemo_Aronnax.jpg|ліворуч|міні|258x258пкс|Бібліотека<ref />]]
| часть = «Наутилус»
Слідом за салоном і другий водонепроникною перегородкою розташоване приміщення [[Бібліотека|бібліотеки]] (вона ж — курильна кімната) довжиною 5 метрів. Уздовж стін приміщення встановлені книжкові шафи з чорного [[Палісандр|палісандрового]] дерева з бронзовими [[Інкрустація|інкрустаціями]], що займають весь простір від підлоги до стелі. Кілька відступивши від шаф встановлені суцільні широкі дивани, оббиті коричневою шкірою, поблизу диванів розставлені легкі пересувні підставки для книг. Посеред бібліотеки встановлений великий стіл. На стелі розташовані 4 світильники з матового скла, а сам стеля прикрашає [[Барельєф|ліпнина]]. Бібліотека «Наутілуса» налічує 12 тис. томів.<ref />
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>.
[[Файл:20000_Nautilus_Library_Nemo_Aronnax.jpg|ліворуч|міні|258x258пкс|Бібліотека<ref name="or2" />]]
Слідом за салоном і другий водонепроникною перегородкою розташоване приміщення [[Бібліотека|бібліотеки]] (вона ж — курильна кімната) довжиною 5 метрів. Уздовж стін приміщення встановлені книжкові шафи з чорного [[Палісандр|палісандрового]] дерева з бронзовими [[Інкрустація|інкрустаціями]], що займають весь простір від підлоги до стелі. Кілька відступивши від шаф встановлені суцільні широкі дивани, оббиті коричневою шкірою, поблизу диванів розставлені легкі пересувні підставки для книг. Посеред бібліотеки встановлений великий стіл. На стелі розташовані 4 світильники з матового скла, а сам стеля прикрашає [[Барельєф|ліпнина]]. Бібліотека «Наутілуса» налічує 12 тис. томів<ref name="20 000-Наутилус" />.
 
Далі йде [[їдальня]] довжиною 5 метрів, оброблена і вмебльована в суворій смаку. По обох кінцях їдальні стоять високі дубові поставці, інкрустовані [[Чорне дерево|чорним деревом]], на їх полицях з хвилеподібними краями встановлена начиння з дорогого [[Фаянс|фаянсу]], [[Порцеляна|порцеляни]], [[Кришталь|кришталю]] і [[Срібло|срібла]]. Посеред зали встановлено стіл. Для пом'якшення світла стельових світильників застосована тонка розпис стелі.<ref name="20 000-Наутилус" />.
 
За третьою водонепроникною переборкой розташоване невелике приміщення, в якому встановлений [[Трап (морський термін)|трап]], ведучий до шлюпки. Далі йде ще одна каюта довжиною 2 метри (в ній жили друзі професора — його слуга Консель і гарпунер Нед Ленд), а слідом за нею [[камбуз]] довжиною 3 метри, розташований між двома місткими сховищами. Біля камбуза розміщується комфортабельна ванна кімната з кранами для гарячої і холодної води. Після йде [[Матрос|матроський]] кубрик довжиною 5 метрів.
 
Четверта водонепроникна перебирання відокремлює кубрик від [[Машинне відділення|машинного відділення]], яке займає в довжину 20 метрів і яскраво освітлене. Приміщення складається з двох половин: у першій знаходяться батареї, що виробляють електричну енергію, у другій — машини, що обертають гвинт корабля.<ref name="20 000-Всё на электричестве" />.
 
Якщо вважати тільки вартість корпусу та обладнання, то «Наутілус» на момент свого створення коштував близько двох мільйонів [[Франк (грошова одиниця)|франків]], а з урахуванням колекцій і художніх творів, що зберігаються в ньому, — не менше чотирьох або п'яти мільйонів франків.<ref name="20 000-Некоторые цифры" />.
 
=== «Наутілус» в романі «Двадцять тисяч льє під водою» ===
«Наутілус» з'являється на перших сторінках роману і майже відразу ж показує свої неймовірні ходові якості, обганяючи всі існуючі [[Пароплав|пароплави]]. Спочатку всі вважають, що це тварина: його приймають за гігантське [[Китоподібні|китообразное]] ([[Нарвал|нарвала]]), то за [[Кракен|гігантського кальмара]].<ref name="20 000-Плавающий риф" />. Незабаром по волі випадку на його борт потрапляють троє пасажирів — професор Ароннакс, його слуга Консель і [[Гарпун|гарпунер]] Нед Ленд. Вони ж і дізнаються назва корабля, а «Наутілус» досить скоро показує їм свої можливості.<ref /name="20 000-Обитатель морей">{{книга
| автор = Жюль Верн.
[[Файл:'Twenty_Thousand_Leagues_Under_the_Sea'_by_Neuville_and_Riou_093.jpg|міні|298x298пкс|В льодах біля [[Південний полюс|південного полюса]]<ref />]]
| часть = Обитатель морей
«Наутілус» допоміг своєму капітанові зробити багато відкриттів, саме завдяки йому Немо відкрив тунель під [[Суецький перешийок|Суецьким перешийком]],<ref /> розкрив таємницю загибелі [[Жан-Франсуа Лаперуз|Лаперуза]],<ref /> зміг дослідити ряд підводних печер і знайшов [[Атлантида|Атлантиду]].<ref />
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>.
 
Так благодаря ему герои смогли увидеть жизнь морских глубин.
У той же час «Наутілус» показує себе як бойовий корабель. Вже на початку роману згадується його випадкове зіткнення з пасажирським судном, коли таран пробив п'ятисантиметрову сталь з такою легкістю, що на судні це відчули лише як легкий поштовх. Після цього випадку газети починають звинувачувати «гігантського нарвала» (за якого спочатку приймали «Наутілус») в загибелі кожного зниклого судна.<ref /> Але тільки з другої половини роману Ароннакс зі своїми супутниками змогли на власні очі переконатися у бойових можливостях корабля. Перше ж, що описуються в романі, бойове застосування «Наутілуса» вельми незвично: Немо використовує його для знищення зграї [[Кашалот|кашалотів]].
{{начало цитаты}}Морские глубины были великолепно освещены в радиусе одной мили от «Наутилуса». Дивное зрелище! Какое перо достойно его описать! Какая кисть способна изобразить всю нежность красочной гаммы, игру световых лучей в прозрачных морских водах, начиная от самых глубинных слоев до поверхности океана!<ref name="20 000-Чёрная река"/>{{конец цитаты}}
Впоследствии автор не раз описывает своё восхищение обитателями глубин в их естественной среде. В [[Саргассово море|Саргассовом море]] «Наутилус» совершает погружение на глубину 16 километров, без каких-либо повреждений.<ref>Реальная максимальная глубина Саргассового моря — 6 995 м, реальная максимальная известная глубина океана — 11 022 м, — в [[Марианская впадина|Марианской впадине]], находящейся в [[Тихий океан|Тихом океане]].</ref>
{{початок цитати}}«Наутилус» скользил в бездонные глубины, несмотря на огромное давление внешней среды. Я чувствовал, как скрипят скрепы железной обшивки судна, как изгибаются распоры, как дрожат переборки, как стекла в окнах салона, казалось, прогибаются внутрь под давлением воды. Если бы наше судно не обладало сопротивляемостью стали, как говорил его командир, его бы, конечно, расплющило!<ref name="20 000-Саргассово море">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Саргассово море
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>{{кінець цитати}}
[[Файл:'Twenty_Thousand_Leagues_Under_the_Sea'_by_Neuville_and_Riou_093.jpg|міні|298x298пкс|В льодах біля [[Південний полюс|південного полюса]]<ref name="or2"/>]]
После герои на «Наутилусе» совершают поход подо льдами к [[южный полюс|южному полюсу]], на месте которого находится небольшой остров, и Немо водружает на полюсе свой флаг.
{{початок цитати}}Я, капитан Немо, [[21 марта]] [[1868 год|1868 г.]] дошел до Южного полюса, под 90-м градусом южной широты, и вступил во владение этой частью земного шара, равной одной шестой всех известных материков.<ref name="20 000-Южный полюс">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Южный полюс
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>{{кінець цитати}}
«Наутілус» допоміг своєму капітанові зробити багато відкриттів, саме завдяки йому Немо відкрив тунель під [[Суецький перешийок|Суецьким перешийком]]<ref name="20 000-Красное море" />, розкрив таємницю загибелі [[Жан-Франсуа Лаперуз|Лаперуза]]<ref name="20 000-Ваникоро">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Ваникоро
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>, зміг дослідити ряд підводних печер і знайшов [[Атлантида|Атлантиду]]<ref name="20 000-Исчезнувший материк">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Исчезнувший материк
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>.
 
У той же час «Наутілус» показує себе як бойовий корабель. Вже на початку роману згадується його випадкове зіткнення з пасажирським судном, коли таран пробив п'ятисантиметрову сталь з такою легкістю, що на судні це відчули лише як легкий поштовх. Після цього випадку газети починають звинувачувати «гігантського нарвала» (за якого спочатку приймали «Наутілус») в загибелі кожного зниклого судна<ref name="20 000-Плавающий риф" />. Але тільки з другої половини роману Ароннакс зі своїми супутниками змогли на власні очі переконатися у бойових можливостях корабля. Перше ж, що описуються в романі, бойове застосування «Наутілуса» вельми незвично: Немо використовує його для знищення зграї [[Кашалот|кашалотів]].
[[Файл:'Twenty_Thousand_Leagues_Under_the_Sea'_by_Neuville_and_Riou_116.jpg|ліворуч|міні|294x294пкс|«Наутілус» поряд з кораблем]]
Также «Наутилус» показывает себя как «оружие возмездия», и если в одной из глав лишь намекается на его сражение с [[фрегат]]ом (при этом оказывается смертельно ранен один из матросов),<ref name="20 000-Гекатомба">{{книга
В кінці роману, в процесі втечі пасажирів, «Наутілус» потрапляє у величезний вир — мальстрим, але, як пізніше з'ясовується в романі «<nowiki/>[[Таємничий острів]]<nowiki/>», зумів вибратися з нього.<ref /><ref />
| автор = Жюль Верн.
| часть = Гекатомба
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref> то ближе к концу романа подробно описывается, как он топит атакующий его военный корабль.{{початок цитати}}Между тем скорость движения «Наутилуса» заметно возросла. Так он делал разбег. Весь его корпус содрогался. И вдруг я вскрикнул: «Наутилус» нанес удар, но не такой сильный, как можно было ждать. Я ощутил пронизывающее движение стального бивня. Я слышал лязг и скрежет. «Наутилус» благодаря могучей силе своего стремления вперед прошел сквозь корпус корабля так же легко, как [[иголка]] [[Парусный мастер|парусного мастера]] сквозь [[парусина|парусину]].<ref name="20 000-Коралловое царство">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Коралловое царство
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>{{кінець цитати}}
В кінці роману, в процесі втечі пасажирів, «Наутілус» потрапляє у величезний вир — мальстрим, але, як пізніше з'ясовується в романі «[[Таємничий острів]]», зумів вибратися з нього<ref name="ТО16" /><ref name="20 000-Последние слова">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Последние слова капитана Немо
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>.
 
=== Остання гавань ===
[[Файл:Nautilus_Ile_mysterieuse.jpg|міні|283x283пкс|«Наутілус» у печері острова [[Авраам Лінкольн|Лінкольна]]<ref name="orto">Иллюстрация к первому изданию романа «Таинственный остров» 1874 г. (художники Ньювилл и Рью)</ref>]]
Со временем все спутники Немо умерли и капитан, которому исполнилось 60 лет, остался один на один со своим кораблём. Он отвёл «Наутилус» в одну из [[гавань|гаваней]], которые иногда служили ему местом стоянки. Эта гавань находилась под островом Линкольна. Спустя шесть лет, когда на острове разбился [[аэростат]] с путешественниками из США, Немо попытался уплыть, но оказалось, что под действием вулканических сил [[базальт]]овая [[скала]] поднялась, и корабль не мог выйти из подводной пещеры. «Наутилус» оказался взаперти.<ref name="ТО16">{{книга
Колоністи пообіцяли виконати його прохання і після смерті Немо щільно закрили на «Наутилусе» всі двері та люки, після чого на кормі відкрили обидва продувних крана. [[16 жовтня]] [[1868|1868 року]] в печеру Даккара «Наутілус» занурився під воду назавжди, а [[9 березня]] [[1869|1869 року]], після тривалого виверження гори [[Бенджамін Франклін|Франкліна]], стіни печери обрушилися і від хлинули в жерло [[Вулкан|вулкана]] води гора і значна частина острова були знищені. «Наутілус» опинився остаточно похований під уламками порід.<ref />
| автор = Жюль Верн.
|часть = Часть третья. Глава XVI
| заглавие = Таинственный остров
}}</ref> Спустя несколько лет Немо, почувствовав свою кончину, вызвал по [[телеграф]]у на «Наутилус» колонистов. После общения с ними он изложил им свою последнюю просьбу:
{{початок цитати}}…мне хочется, чтобы «Наутилус» был мне могилой. Это будет мой гроб. Все мои друзья покоятся на дне моря, и я тоже хочу лежать там.<ref name="ТО17">{{книга
| автор = Жюль Верн.
|часть = Часть третья. Глава XVII
| заглавие = Таинственный остров
}}</ref>{{кінець цитати}}
Колоністи пообіцяли виконати його прохання і після смерті Немо щільно закрили на «Наутилусе» всі двері та люки, після чого на кормі відкрили обидва продувних крана. [[16 жовтня]] [[1868|1868 року]] в печеру Даккара «Наутілус» занурився під воду назавжди, а [[9 березня]] [[1869|1869 року]], після тривалого виверження гори [[Бенджамін Франклін|Франкліна]], стіни печери обрушилися і від хлинули в жерло [[Вулкан|вулкана]] води гора і значна частина острова були знищені. «Наутілус» опинився остаточно похований під уламками порід<ref name="ТО19">{{книга
| автор = Жюль Верн.
|часть = Часть третья. Глава XIX
| заглавие = Таинственный остров
}}</ref>.
 
=== Критика ===
У 1968 році в № 3 журналу «<nowiki/>[[Наука и жизнь|Наука і життя]]<nowiki/>» була опублікована стаття інженера-кораблебудівника А. Гроссмана «Комфортабельний „Наутілус“ і тісний „Пантера“» (сторінки 84-85). У ній автор доводив, що «Наутілус» в реальності неможливий, так як не зможе зануритися під воду, а вага корабля сильно завищений. В якості доказів інженер наводив те, що на кораблі занадто просторі зали при мінімумі обладнання, із-за чого «Наутілус» при великих обсягах занадто легкий і, згідно з [[Закон Архімеда|законом Архімеда]], буде постійно плавати на поверхні. Його затвердження здалися публіці настільки переконливими, що цю статтю опублікували на своїх сторінках ряд друкованих видань. Але вже в 1971 році в № 5 того ж журналу, була опублікована стаття інженера Р. Надъярных «В глибини світового океану» (підводні апарати), де на виноски до тексту (сторінка 45) її автор вказав на помилковість статті Гроссмана, так як останній забув про ще один фактор — вага самого корпусу підводного човна. Однак більшість читачів на цю зв'язок просто не звернули уваги.
 
Довести неспроможність статті Гроссмана досить просто. Обсяг корабля становить 1500 м3, тобто для того, щоб «Наутілус» зміг опуститися під воду, його вага повинна бути не менше 1500 т. Загальна вага корабля складається з наступного:
Рядок 61 ⟶ 224:
# [[Кіль (кораблебудування)|Кіль]] — близько 60 т (62т).
# [[Переборка|Перебирання]], [[Шпангоут|шпангоути]], підпірки, [[Гребний гвинт|гребний вал]], бойової бивень, [[Трюм (судно)|трюмна]] [[палуба]] — близько 150 т.
Разом: для того, щоб «Наутілус» зміг зануритися під воду, його машини, обладнання, батареї, обстановка, твердий баласт та інше повинні важити близько 340 т, що цілком здійсненно на практиці. Легкість дерев'яних шаф і деякого обладнання цілком компенсується важким баластом. Так, наприклад, якщо його вага прийняти рівним 240 т, а матеріалом взяти [[свинець]], то він займе об'єм близько 21 м3, що становить 1,4 % від загального обсягу корабля.<ref>{{cite web
| author = Г. Прокопик.
<ref />
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://2lib.ru/getbook/13642.html
| title = Жюль Верн был прав!
| work =
| publisher = 2Lib.ru
| accessdate = 2009-01-26
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eZTXTI
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
=== Інші підводні човни у творах Жюля Верна ===
[[Файл:'Master_of_the_World'_by_George_Roux_01.jpg|праворуч|міні|219x219пкс|«<nowiki/>[[Грозний (Жюль Верн)|Грізний]]<nowiki/>» у різних середовищах]]
Після «20 000 льє під водою» і «Таємничий острів» (1875) Ж. Верн досить довго не повертався до підводним човнам. Нарешті в [[1896|1896 році]] вийшов роман «<nowiki/>[[Флаг родины|Прапор батьківщини]]<nowiki/>» де фігурує підводний човен. Як і у «Наутілуса», її головною зброєю є таран, але розмірами вона набагато менше, обладнана [[Перископ|перископом]], а джерелом електроенергії є [[Електричний акумулятор|акумулятори]]. Більш докладний опис субмарини в романі відсутня. Командує ж їй не шляхетний капітан, як Немо, а Кер Каррадже — лиходій, який використовує субмарину для піратських нападів на кораблі. Пізніше в романі на деякий час з'являється ще одна субмарина — «Суорд», а після йде опис битви двох підводних човнів, яка закінчується поразкою «Суорда». Наприкінці роману Кер Каррадже і його субмарина (яку інакше як «буксир» і не називають) гинуть.<ref>{{книга
| автор = Жюль Верн.
| заглавие = Флаг родины
}}</ref>.
 
У [[1904|1904 році]] вийшов роман «<nowiki/>[[Володар світу (роман Жуля Верна)|Володар світу]]<nowiki/>», де з'являється «<nowiki/>[[Грозний (Жюль Верн)|Грозний]]<nowiki/>» — машина здатна пересуватися по повітрю, по землі, по воді і під водою. «Грізний» має [[Метали|металевий]] корпус [[Веретено|веретеноподібної]] форми, довжиною 10 м. Корпус досить вузький, причому у носа загострюється сильніше ніж до корми. Приводом машини по землі служать 4 спицевих колеса з широкими шинами, а для руху під водою служать 2 турбіни [[Чарлз Алджернон Парсонс|Парсонса]]. Для орієнтації під водою в носовій частині встановлено перископ. Для руху по повітрю служать крила, які зазвичай притиснуті до бортів і розправляються лише в польоті. Джерелом енергії є потужні електричні акумулятори. Капітаном «Грозного» є Робур, раніше з'являвся в романі «<nowiki/>[[Робур-завойовник|Робур-Завойовник]]<nowiki/>». В кінці роману він, загордившись себе Володарем природи, направляє машину в самий центр грози, де «Грізний» вражає удар блискавки і він падає в океан.<ref />{{книга
| автор = Жюль Верн.
| заглавие = Властелин мира
}}</ref>.
 
Обидва романи були видано великим тиражем і переведені на безліч мов світу, але вони так і не досягли популярності «20 000 льє під водою» і «Таємничого острова», а «Грізний» так і залишився лише одним з вигадок письменника.
 
== Культурні аспекти ==
[[Файл:Nautilus_view_bay.jpg|ліворуч|міні|281x281пкс|Герої роману «20 000 льє під водою» спостерігають за підводним життям<ref name="or2" />]]
«Наутилус» мог бы оказаться обычной фантастической машиной из романа, если бы не [[капитан Немо]]. Немо первоначально задумывался как польский революционер, хладнокровно топящий русские корабли, а «Наутилус» был машиной для убийств. Однако Этцель был против такого персонажа и заставил писателя полностью переделать его. В результате Немо из поляка стал индусом, из убийцы-мстителя — мятежником, борцом с агрессией, а также морским учёным.<ref name="Гаков" /> Со временем многие качества капитана Немо стали невольно присваивать и его кораблю. «Наутилус» перестал быть машиной для убийства и стал считаться не только быстроходной подводной лодкой, которой подвластны все глубины, но также и оружием возмездия, исследовательской лабораторией и подводной обителью отшельника. С его помощью Немо не только топил корабли агрессоров, но и помогал угнетённым, а также изучал подводную жизнь. Известный морской исследователь [[Жак-Ив Кусто]] нередко сравнивал себя с героями романа:
{{начало цитаты}}Через [[Красное море]] идет специально оборудованный корабль. В его носовой части у дна устроена кабина с широкими подводными иллюминаторами. Сидя в ней, можно обозревать водную толщу на десятки м кругом. Появляется стая [[дельфин]]ов. Они плывут перед самыми стеклами вперегонки с кораблем, и киноаппарат фиксирует их неуловимые изящные движения.
Невольно вспоминается книга Жюля Верна «20 000 льё под водой», которой все мы увлекались в детстве. Там спутники капитана Немо таким же образом вели свои наблюдения над подводными жителями.<ref name="Custo">{{книга
| автор = Жак-Ив Кусто
| заглавие = «В мире безмолвия»
| ссылка = http://www.zone-x.ru/showtov.asp?FND=&Cat_id=104599
| издательство = [[АСТ (издательство)|АСТ]]
| место =
| год = 2003
|isbn = 5-17-016766-0
}}</ref>{{конец цитаты}}
{{начало цитаты}}«[[Калипсо (корабль)|Калипсо]]» подошла к гигантам, и глазам подводных наблюдателей открылось необычное зрелище: огромные животные плыли у самого носа корабля, поддерживая скорость еле заметными движениями. И снова уши наблюдателей, выглядывавших в окошки, подобно Неду Ленду и профессору Ароннаксу из жюльверновского «Наутилуса», уловили тоненькие голоса [[левиафан]]ов.<ref name="Custo" />{{конец цитаты}}
Також на користь «Наутілуса» і назва роману, який спочатку повинен був називатися «Капітан Немо», оскільки основний акцент у ній робився саме на образі капітана. Проте Ж. Верн незабаром змінив назву на «20 000 льє під водою», і це відіграло значну роль. Так вже сама назва малює в підсвідомості читачів образи морських глибин, сам корабель, і лише потім — капітана. Частково завдяки цьому, за високої популярності роману, «Наутілус» і став однією з найвідоміших підводних човнів у світі.
 
Рядок 80 ⟶ 273:
 
=== «Наутілус» в кіно - і телефільмах ===
[[Файл:20000_lie_pod_vodoi_1916.jpg|міні|265x265пкс|Носовий відсік «Наутілуса» у фільмі «<nowiki/>[[20 000 льё под водой (фильм, 1916)|20 000 льє під водою]]<nowiki/>» 1916 року]]
«Наутілус» присутній у всіх кіно - і телефільмах, экранизирующих відповідні твори Жюля Верна або знятих за їх мотивами або з їх участю героїв. Зокрема, «Наутілус» можна побачити в наступних кіно - і телефільмах:
* «20 000 льє під водою» ([[Двадцать тысяч льё под водой (фильм, 1907)|1907]], [[20 000 льё под водой (фильм, 1916)|1916]], 1927, 1952, [[20 000 льё под водой (фильм, 1954)|1954]], 1997, 1997 (II), 2007)
Рядок 97 ⟶ 290:
Також корабель з назвою «Наутілус» з'являється в серіалі «<nowiki/>[[Зоряний шлях: Вояжер|Зоряний шлях: Вояджер]]<nowiki/>» в епізоді «Year to hell» (8-а і 9-я серії 4-го сезону).
 
У січні [[2009|2009 року]] режисер [[МакДжи|Макджі]] заявив про свій намір зняти фільм за мотивами роману «20 000 льє під водою» для студії [[Walt Disney Pictures]]. За його словами, фільм буде про життя молодого принца Даккара і про створення «Наутілуса».<ref>{{cite news |url=http://lenta.ru/news/2009/01/08/nemo/| title =Режиссёр МакДжиExclusive: отправитMcG "Наутилус"Wants вA Bad Boy To Go 20,000 Leagues Under The Sea! плавание|date=08.01.2009|publisher=[[Lenta.ru]]|accessdate=2009-01-25}}</ref><ref>{{cite news|url = http://www.latinoreview.com/news/exclusive-mcg-wants-a-bad-boy-to-go-20-000-leagues-under-the-sea-5987 |title=Exclusive: McGpublisher Wants= ALatinoReview.com Bad| Boydate To= Go 20,000 Leagues Under The Sea!|date=13.01.2009 |publisher=LatinoReview.com|language=en| accessdate = 2009-01-25 | language = en }}</ref>. Однак незабаром кіностудія заморозила проект, а в 2010 році знову повернулася, запропонувавши на цей раз зйомки режисерові [[Девід Фінчер|Девіду Фінчеру]]. Також про свій намір зняти фільм з вільної адаптації «20 000 льє під водою» і заявила студія [[Fox Broadcasting Company|Fox]].<ref>{{cite news | title = Сорок тысяч лье под водой | url = http://www.kinomania.ru/news/12111 |title=Сорок тысячpublisher лье= подKINOMANIA.RU водой| date = 17.05.2010 |publisher=KINOMANIA.RU|language=ru| accessdate = 2010-08-12 | language = ru}}</ref>.
 
=== «Наутілус» в [[Анімація|анімації]] ===
Рядок 116 ⟶ 309:
=== «Наутілус» в комп'ютерні і відеоігри ===
У 1984 році [[Synapse Software]] випустила гру ''Nautilus'', де завдання гравця полягає в управлінні підводним човном і відбитті атак [[Восьминіг|спрутів]] і надводних кораблів
<ref />.{{cite web
| author =
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.atarimagazines.com/v1n4/productreviews.html
| title = 8-Bit Product Reviews: S.A.M., Alien Voice Box, Nautilus, K-razy Antik
| work =
| publisher = Classic Computer Magazine Archive
| accessdate =
| lang = en
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eaFzd8
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
У 1988 році [[Coktel Vision]] випустила відеогру ''20 000 Lieues sous les Mers'', де зовнішній вигляд «Наутілуса» скопійовано з сучасних підводних човнів, а внутрішні приміщення оформлено в стилі [[Стимпанк|стімпанк]]<ref>{{cite web
| author =
<ref />.
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://mobilis.in.mobile.free.fr/oeuvres/fiche.php?id=152
| title = 20 000 Lieues sous les Mers
| format =
| work =
| publisher = Mobilis in Mobile ~ Le mythe du Nautilus et du capitaine Nemo:
| accessdate =
| lang = fr
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eahElB
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
10 жовтня 2002 року [[Cryo Interactive Entertainment]] випустила гру «<nowiki/>[[Миры Жюля Верна: Тайна Наутилуса|Світи Жюля Верна: Таємниця Наутілуса]]<nowiki/>», де всі основна дія розгортається всередині «Наутілуса»
<ref />.{{cite web
| author =
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.7wolf.ru/index_view_areview_item_12594.zhtml
| title = Обзор "Миры Жюля Верна: Тайна Наутилуса ( IGROK )"
| format =
| work =
| publisher = на сайте 7Wolf
| accessdate =
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614ebgZbw
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
3 листопада 2004 року [[The Adventure Company]] випустила гру ''[[Return to Mysterious Island]]'' ({{Lang-ru|Возвращение на таинственный остров}}), де «Наутілус», в основному, зображений у відповідності з його описом в романі
<ref>{{cite web
<ref>{{cite web|url=http://www.ag.ru/games/return_to_mysterious_island|title=Возвращение на таинственный остров (Return to Mysterious Island)|publisher=на сайте [[Absolute Games]]|format=|archiveurl=https://www.webcitation.org/614ecyhSN|archivedate=2011-08-20|accessdate=|author=|authorlink=|datepublished=|work=|lang=|description=}}</ref>.
| author =
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.ag.ru/games/return_to_mysterious_island
| title = Возвращение на таинственный остров (Return to Mysterious Island)
| format =
| work =
| publisher = на сайте [[Absolute Games]]
| accessdate =
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614ecyhSN
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
У 2007 році компанія [[1С]] випустила гру «<nowiki/>[[Рекс и капитан Немо|Рекс і капітан Немо]]<nowiki/>», де образ «Наутілуса» запозичений у раковини [[Наутилус|однойменного молюска]]<ref>{{cite web
| author =
<ref />.
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.lki.ru/text.php?id=2508
| title = Рекс и капитан Немо
| format =
| work =
| publisher = на сайте [[Лучшие Компьютерные Игры|ЛКИ]]
| accessdate =
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614efKikc
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
Існує [[Мод|модифікація]] гри ''[[Far Cry]]'' (2004) під назвою «Таємничий острів» за однойменним романом Жюля Верна<ref />.{{cite web
| author = Дмитрий Бебенин.
 
| authorlink =
Примітно, що у виданій в 2006 році грі «<nowiki/>[[Механоиды 2: Война кланов|Механоіди 2: Війна кланів]]<nowiki/>» фігурує гігантське розумна істота, що зветься не інакше, як Наутілус. Втім, самого Наутілуса гравець так і не побачить.
| datepublished =
| url = http://www.nautiluspompilius.ru/stati_kapitan_nemo.php
| title = Капитан Немо - до и после Наутилуса
| format =
| work =
| publisher = Сайт о группе Наутилус Помпилиус
| accessdate = 2009-01-24
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eiJG22
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
=== Інше ===
Відома [[Рок-гурт|рок-група]] «<nowiki/>[[Наутилус Помпилиус|Наутілус Помпіліус]]<nowiki/>» хоч і була названа на честь молюска [[Наутилус|Наутілуса]] (Nautilus Pompilius), але її назва настільки часто асоціювали з літературним «Наутилусом», що соліста — [[Бутусов В'ячеслав Геннадійович|В'ячеслава Бутусова]], нерідко називали капітаном Немо<ref />.{{cite web
| author = Дмитрий Бебенин.
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.nautiluspompilius.ru/stati_kapitan_nemo.php
| title = Капитан Немо - до и после Наутилуса
| format =
| work =
| publisher = Сайт о группе Наутилус Помпилиус
| accessdate = 2009-01-24
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eiJG22
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
В 2003 году компания [[RoverComputers]] назвала в честь фантастической субмарины свою новую серию ноутбуков — RoverBook Nautilus. Президент компании прокомментировал название так: {{початок цитати}}В своё время идеи, изложенные в романе Жюля Верна «20 000 лье под водой», были по-настоящему революционны. И во многом остаются такими на сегодняшний день.<ref>{{cite news
| first =
| last =
| authorlink =
| author =
| coauthors =
| title = Мобильные компьютеры RoverBook Nautilus “Mobilis in Mobile”
| url = http://www.omar.ru/cgi-bin/baza/news/newsprint.cgi?id=4856&main=/
| format =
| work =
| publisher = ОМАР
| location =
| id =
| pages =
| page =
| date = 13-02-2003
| accessdate = 2009-01-24
| language =
| quote =
| archiveurl =
| archivedate =
}}</ref>{{кінець цитати}}
 
Також ім'я «Nautilus» носить спроектований [[Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору|NASA]] житловий космічний модуль [[BA 330]] (його перший запуск в космос намічений на 2014 рік).
 
== «Наутілус» і реальні підводні кораблі ==
Жюль Верн не був ні автором ідеї підводного корабля, ні першим, хто назвав такий корабель «Наутилусом». [[Наутилус (Фултон)|«Наутілус» Фултона]] — реальна підводний човен, вкрай недосконала, але, тим не менш, здійснила реальні занурення і передвигавшаяся під водою, була побудована ще в 1800 році. У роки [[Громадянська війна в США|громадянської війни в США]] підводні і полуподводные бойові кораблі будувалися і застосовувалися в бойових діях (втім, більшою частиною, без особливого успіху).<ref>''Ди Меркурио М.'' История подводных лодок // Подводные лодки. — {{М<span id="cxmwA2A" tabindex="0">.</span>}}: АСТ, 2007.</ref>.
 
Длина «Наутилуса» Жюля Верна составляла 70 метров, максимальная ширина — 8 метров, водоизмещение — полторы тысячи тонн. Главное его оружие — стальной таран огромной твердости, способный пробить корпус любого корабля. Он был способен опуститься на глубину в 16 тысяч метров и разгоняться под водой до 50 узлов. И это в то время, когда реальные подводные лодки могли передвигаться под водой со скоростью не более 5 узлов и погружаться на глубину не более 25 метров. К тому же, ни одна из построенных или только задуманных в чертежах реальных подводных лодок не имела столь мощного, практически неистощимого «топлива», которым был снабжён «Наутилус» — [[электричество]]. Электроэнергия обеспечивает корабль всем: она вращает винт и приводит в работу [[компрессор]]ы, освещает глубины океана и внутренние помещения, позволяет готовить еду и получать дистиллированную воду.<ref name="20 000-Всё на электричестве" /> Конструкция корабля включает в себя все основные элементы подводных лодок, на нём применены самые современные, на тот момент времени, идеи и разработки, а метод погружения с помощью горизонтальных рулей широко используется всеми современными субмаринами. «Наутилус» даже сумел выбраться из огромного водоворота, а о его надёжности говорит тот факт, что в течение всего романа ни разу не упоминаются какие-либо технические неполадки.<ref name="20 000" /> Для своего времени «Наутилус» представлял собой идеальный подводный корабль. Немо даже позволил себе как-то заметить:{{начало цитаты}}…в области судостроения наши современники ушли недалеко от древних. Несколько веков понадобилось, чтобы открыть механическую силу пара! Кто знает, появится ли даже через сто лет второй «Наутилус»! Прогресс движется медленно, господин Ароннакс!<ref name="20 000-Красное море">{{книга
Але вже до [[1930-ті|1930-м рр.]] підводні човни досягають розмірів «Наутілуса». У [[1931|1931 році]] зроблена перша у світі спроба допливти до [[Північний полюс|Північного полюса]] на підводному човні. Її здійснили полярні дослідники Р. Уілкінс і Х. Свердруп на субмарині Про-12, переобладнаній з бойової в дослідну і отримала ім'я «Nautilus». [[28 серпня]] човен досягла рекордної для кораблів широти — 82° с. ш., але з-за несприятливої льодової обстановки [[6 вересня]] була змушена повернути назад. Тим не менш, цей похід підтвердив можливість використання субмарин для наукових досліджень, так як в процесі плавання були зібрані цінні дані про рельєф дна [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого океану]]<ref>{{Cite web|url=http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/45-92/articl/submarin.htm|title=К вопросу о первых исследовательских подводных лодках|last=С.М. Игнатьев.|publisher=Штурм глубины|archiveurl=https://www.webcitation.org/614hP5IHf|archivedate=2011-08-20|accessdate=2009-01-24}}</ref>. У [[1954|1954 році]] в США спускається на воду перший у світі [[атомний підводний човен]] — [[Наутілус (експериментальний тип АПЧ США)|SSN-571]]. [[Ядерний реактор|Атомний реактор]] став для субмарин потужним, практично невичерпним джерелом енергії, роблячи їх повністю автономними. SSN-571 являла собою найдосконалішу, на той момент часу, підводний човен, за що отримала ім'я «Nautilus». Влітку [[1958|1958 року]], в умовах підвищеної секретності, SSN-571 «Nautilus» здійснює похід під полярними льодами, і [[3 серпня]] в 23:15 вона вперше в історії пройшла [[Північний полюс]] в підводному положенні. Згодом вона зробить ще ряд великих походів в яких ще більше прославить отримане назву. [[17 березня]] [[1959|1959 р.]], рівно 91 рік після підлідного походу «Наутілуса» до [[Південний полюс|Південного полюса]], підводний човен SSN-578 «Skate» повторила його досягнення, спливши на Північному полюсі. А в [[1966|1966 році]] радянські АПЛ вперше в історії здійснюють кругосвітню плавання без єдиного спливання на шляху прямування.<ref>{{Cite web|url=http://www.submarine.id.ru/api/w42.shtml|title=Американцы в Арктике|last=Л. Жильцов.|authorlink1=Жильцов, Лев Михайлович|publisher=Российский подводный флот|archiveurl=https://www.webcitation.org/614hPiy1t|archivedate=2011-08-20|accessdate=2009-01-24}}</ref><ref>Строго говоря, кругосветное плавание советских подводных лодок было не совсем кругосветным. АПЛ вышли с [//ru.wikipedia.org/wiki/Кольский_полуостров Кольского полуострова] и, направившись в западном направлении, закончили свой поход на [//ru.wikipedia.org/wiki/Дальний_восток Дальнем востоке], не доплыв до начальной точки маршрута около 10 тыс. км</ref>
| автор = Жюль Верн.
| часть = Красное море
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>{{конец цитаты}}
На что Ароннакс ему ответил:{{начало цитаты}}Совершенно верно, ваше судно опережает свою эпоху на целый век, если не на целые века!<ref name="20 000-Красное море" />{{конец цитаты}}
Однако, вскоре после выхода романа прогресс в развитии подводного флота начал набирать скорость. Выпуск подводных лодок увеличился, а их конструкция начала всё больше совершенствоваться. Уже в [[1886 год]]у в [[Англия|Англии]] спускается на воду субмарина с электрическим двигателем, которая получает имя в честь корабля капитана Немо — «Nautilus».<ref>{{cite web
| author =
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/under_1917/ns/ah/list.htm
| title = Проект усовершенствования устройства ПЛ Э.Кэмпбелла и Д.Аша (Великобритания). ПЛ «Nautilus».
| work =
| publisher = Штурм глубины
| accessdate = 2009-01-27
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614ejemzC
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref> В июне [[1904 год]]а в журнале «[[Popular Mechanics]]» вышла статья Верна «Будущее подводной лодки», где он утверждал, что будущее за мини-субмаринами, так как найти для подводных лайнеров сверхмощные источники электроэнергии и постройка большого судна, способного выдержать давление на значительной глубине являлись, по мнению писателя, невыполнимыми задачами.
{{начало цитаты}}В будущем лодки будут меньше, чем сегодня, и управлять ими будут один-два человека.<ref>{{cite web
| author = Мэри Силхорст.
| authorlink =
| datepublished = Сентябрь 2003
| url = http://www.popmech.ru/part/?articleid=4973&rubricid=15
| title = Предсказания великого фантаста сбывались не всегда
| format =
| work =
| publisher = Популярная механика
| accessdate = 2009-01-25
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614hMkBPV
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>{{конец цитаты}}
[[Файл:SS-571-Nautilus-trials.gif|thumb|right|240px|[[USS Nautilus (SSN-571)|SSN-571 «Nautilus»]]]]
 
Але вже до [[1930-ті|1930-м рр.]] підводні човни досягають розмірів «Наутілуса». У [[1931|1931 році]] зроблена перша у світі спроба допливти до [[Північний полюс|Північного полюса]] на підводному човні. Її здійснили полярні дослідники Р. Уілкінс і Х. Свердруп на субмарині Про-12, переобладнаній з бойової в дослідну і отримала ім'я «Nautilus». [[28 серпня]] човен досягла рекордної для кораблів широти — 82° с. ш., але з-за несприятливої льодової обстановки [[6 вересня]] була змушена повернути назад. Тим не менш, цей похід підтвердив можливість використання субмарин для наукових досліджень, так як в процесі плавання були зібрані цінні дані про рельєф дна [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого океану]]<ref>{{cite web
Неможливість підводних човнів опускатися на дно океану з лишком покривають [[Батискаф|батискафи]]. Так [[23 січня]] [[1960|1960 р.]], через 92 роки після занурення «Наутілуса», швейцарський вчений [[Жак Пікар]] і лейтенант ВМС США [[Дон Волш|Дон Уолш]] на батискафі «<nowiki/>[[Трієст (батискаф)|Трієст]]<nowiki/>» здійснили рекордне занурення на глибину 11 кілометрів у [[Маріанський жолоб|Маріанську западину]] і виявили там високоорганізовану життя.<ref>{{Cite web|url=http://www.vokrugsveta.ru/chronograph/2323/|title=Жак Пикар и Дон Уолш совершили в батискафе «Триест» предельно возможное на Земле глубоководное погружение|publisher=Вокруг Света|archiveurl=https://www.webcitation.org/614hQrjqF|archivedate=2011-08-20|accessdate=2009-01-27}}</ref>
| author = С.М. Игнатьев.
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/45-92/articl/submarin.htm
| title = К вопросу о первых исследовательских подводных лодках
| work =
| publisher = Штурм глубины
| accessdate = 2009-01-24
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614hP5IHf
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>. У [[1954|1954 році]] в США спускається на воду перший у світі [[атомний підводний човен]] — [[Наутілус (експериментальний тип АПЧ США)|SSN-571]]. [[Ядерний реактор|Атомний реактор]] став для субмарин потужним, практично невичерпним джерелом енергії, роблячи їх повністю автономними. SSN-571 являла собою найдосконалішу, на той момент часу, підводний човен, за що отримала ім'я «Nautilus». Влітку [[1958|1958 року]], в умовах підвищеної секретності, SSN-571 «Nautilus» здійснює похід під полярними льодами, і [[3 серпня]] в 23:15 вона вперше в історії пройшла [[Північний полюс]] в підводному положенні. Згодом вона зробить ще ряд великих походів в яких ще більше прославить отримане назву. [[17 березня]] [[1959|1959 р.]], рівно 91 рік після підлідного походу «Наутілуса» до [[Південний полюс|Південного полюса]], підводний човен SSN-578 «Skate» повторила його досягнення, спливши на Північному полюсі. А в [[1966|1966 році]] радянські АПЛ вперше в історії здійснюють кругосвітню плавання без єдиного спливання на шляху прямування<ref>{{cite web
| author = Л. Жильцов.
| authorlink = Жильцов, Лев Михайлович
| datepublished =
| url = http://www.submarine.id.ru/api/w42.shtml
| title = Американцы в Арктике
| format =
| work =
| publisher = Российский подводный флот
| accessdate = 2009-01-24
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614hPiy1t
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref><ref>Строго говоря, кругосветное плавание советских подводных лодок было не совсем кругосветным. АПЛ вышли с [//ru.wikipedia.org/wiki/Кольский_полуостров Кольского полуострова] и, направившись в западном направлении, закончили свой поход на [//ru.wikipedia.org/wiki/Дальний_восток Дальнем востоке], не доплыв до начальной точки маршрута около 10 тыс. км</ref>.
 
Неможливість підводних човнів опускатися на дно океану з лишком покривають [[Батискаф|батискафи]]. Так [[23 січня]] [[1960|1960 р.]], через 92 роки після занурення «Наутілуса», швейцарський вчений [[Жак Пікар]] і лейтенант ВМС США [[Дон Волш|Дон Уолш]] на батискафі «<nowiki/>[[Трієст (батискаф)|Трієст]]<nowiki/>» здійснили рекордне занурення на глибину 11 кілометрів у [[Маріанський жолоб|Маріанську западину]] і виявили там високоорганізовану життя<ref>{{cite web
Сучасні підводні човни по водотоннажності перевершують «Наутілус» Вірна в десятки разів, по швидкості вони майже його наздогнали (рекорд швидкості серед субмарин — 44,7 вузла, встановлений радянської АПЛ [[К-222|проекту 661]]), а їх екіпаж складає більше сотні людей. Також вони мають обладнання та озброєння, про який Верн не міг і мріяти (або відмовився по тим чи іншим причинам обладнати ними «Наутілус»): [[перископ]], [[Гідролокатор|сонар]], установки регенерації повітря, [[супутниковий зв'язок]], [[Торпеда|торпеди]], [[Балістична ракета|балістичні ракети]] і багато-багато іншого. Якщо в [[1860-ті|1860]]—[[1870-ті|1870]] рр. конструкція «Наутілуса» і вважалася фантастичною, то через трохи більше [[століття]] вона виявилася застарілою.<ref name="brandis">{{Книга|автор=Е.Л.Брандис|Автор=Е.Л.Брандис|isbn=5-08-000087-2|ISBN=5-08-000087-2}}</ref>
| author =
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.vokrugsveta.ru/chronograph/2323/
| title = Жак Пикар и Дон Уолш совершили в батискафе «Триест» предельно возможное на Земле глубоководное погружение
| format =
| work =
| publisher = Вокруг Света
| accessdate = 2009-01-27
| lang =
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614hQrjqF
| archivedate = 2011-08-20
}}</ref>.
 
Сучасні підводні човни по водотоннажності перевершують «Наутілус» Вірна в десятки разів, по швидкості вони майже його наздогнали (рекорд швидкості серед субмарин — 44,7 вузла, встановлений радянської АПЛ [[К-222|проекту 661]]), а їх екіпаж складає більше сотні людей. Також вони мають обладнання та озброєння, про який Верн не міг і мріяти (або відмовився по тим чи іншим причинам обладнати ними «Наутілус»): [[перископ]], [[Гідролокатор|сонар]], установки регенерації повітря, [[супутниковий зв'язок]], [[Торпеда|торпеди]], [[Балістична ракета|балістичні ракети]] і багато-багато іншого. Якщо в [[1860-ті|1860]]—[[1870-ті|1870]] рр. конструкція «Наутілуса» і вважалася фантастичною, то через трохи більше [[століття]] вона виявилася застарілою<ref name="brandis">{{книга
Тим не менш, його конструкція все ще популярна і знаходить застосування в [[Туризм|туристичному]] бізнесі. Так в [[2006|2006 році]] на виставці в [[Дубай (місто)|Дубаї]] компанія [[Exomos]] представила проект підводного човна «Nautilus». Зовнішній вигляд субмарини максимально наближений до літературного прототипу. Її пасажиромісткість становить 10 осіб, а гранична глибина занурення — 30 метрів. Вартість субмарини — 3 млн доларів.<ref>{{Цитата:Новини|url=http://articles.ctravel.ru/4695.html|title=«Наутилус» капитана Немо ждет туристов в Дубае|last=О. Стрюк|date=2006-03-13|publisher=cTravel.ru|accessdate=2009-01-24}}</ref>
| автор = Е.Л.Брандис
| заглавие = Рядом с Жюлем Верном
| ссылка =
| издательство =
| место =
| год =
|isbn =5-08-000087-2
}}</ref>.
 
Тим не менш, його конструкція все ще популярна і знаходить застосування в [[Туризм|туристичному]] бізнесі. Так в [[2006|2006 році]] на виставці в [[Дубай (місто)|Дубаї]] компанія [[Exomos]] представила проект підводного човна «Nautilus». Зовнішній вигляд субмарини максимально наближений до літературного прототипу. Її пасажиромісткість становить 10 осіб, а гранична глибина занурення — 30 метрів. Вартість субмарини — 3 млн доларів<ref>{{cite news
| first =
| last = О. Стрюк
| authorlink =
| author =
| coauthors =
| title = «Наутилус» капитана Немо ждет туристов в Дубае
| url = http://articles.ctravel.ru/4695.html
| work =
| publisher = cTravel.ru
| location =
| id =
| pages =
| page =
| date = 2006-03-13
| accessdate = 2009-01-24
| language =
| quote =
| archiveurl =
| archivedate =
}}</ref>.
 
== Галерея ==
<center><gallery perrow=3 widths="220px" heights="170px">
<center class=""><gallery /></center>
Файл:20000 mobilis in mobili.jpg|«Mobilis in mobili» («Движущийся в движимом»)
Файл:20000 Nautilus Nemo room.jpg|В капитанской каюте<ref name="or2" />
Файл:20000 Nautilus engines.jpg|В машинном отделении<ref name="or2" />
Файл:Nautilus wrecks.jpg|«Наутилус» в [[Гибралтарский пролив|Гибралтарском проливе]]<ref name="or2" />
Файл:Nautilus Nemo bridge.jpg|В рубке<ref name="or2" />
Файл:20000 Nemo sextan (cvet).jpg|[[Капитан Немо|Немо]] на палубе «Наутилуса»<ref name="or2" />
Файл:L'Île Mystérieuse Salon Nemo.jpg|Колонисты пришли на «Наутилус» к Немо<ref name="orto" />
Файл:20000 leagues ride disneyword.jpg|«Наутилус» в [[Диснейленд (Париж)|парижском Диснейленде]]<ref>Участвовал в съёмках фильма «[[20 000 льё под водой (фильм, 1954)|20 000 льё под водой]]» производства студии [[Walt Disney Pictures]].</ref>
</gallery></center>
 
== Примітки ==
{{ПримечанияПримітки|2}}
 
=== Джерела ===
* {{cite web
| author = Вл. Гаков
| authorlink = Вл. Гаков
| datepublished =
| url = http://scifi.spb.ru/authors/v/verne.j/verne2.txt
| title = Капитан «Наутилуса»
| format =
| work =
| publisher = Энциклопедия фантастики
| accessdate = 2009-01-25
| description =
| archiveurl = https://www.webcitation.org/6FsR71uJh
| archivedate = 2013-04-14
}}
* {{cite web
| author = Лоне, Эдуар.
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://www.frankolit.ru/posledam.html
| title = По следам капитана Немо
| work =
| publisher = Французские писатели
| accessdate = 2009-01-25
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614eXX1wb
| archivedate = 2011-08-20
}}
 
== Посилання ==
* {{cite web
| author =
| last =
| first =
| authorlink =
| coauthors =
| datepublished =
| url = http://www.vernianera.com/Nautilus/
| title = Jules Verne’s Nautilus
| work = Twenty Thousand Leagues under the Sea by Jules Verne
| publisher = AT&T Personal Web Pages
| accessdate = 2009-01-24
| lang = en
| description = раздел сайта, посвящённый исключительно «Наутилусу». Рассматривается, как менялся его облик со временем у разных художников, а также, исходя из описания в романе и иллюстраций сделанных при жизни писателя, изучаются машины и механизмы корабля
| archiveurl = https://www.webcitation.org/65h5o0u28
| archivedate = 2012-02-24
}}
* {{cite web
| author =
| authorlink =
| datepublished =
| url = http://mobilismobile.free.fr/
| title = Le mythe du Nautilus et du capitaine Nemo
| format =
| work =
| publisher = Mobilis in Mobile
| accessdate = 2009-01-25
| lang = fr
| description = французский фан-сайт, посвящённый «Наутилусу» и капитану Немо. В основном информация о различных произведениях (книги, комиксы, фильмы) где появлялся корабль со своим капитаном
| archiveurl = https://www.webcitation.org/614hTM1pT
| archivedate = 2011-08-20
}}
 
[[Категорія:Вигадані підводні човни]]