Уряд Карпатської України: відмінності між версіями

== Проголошення незалежності Карпатської України ==

[[Файл:Карпатська Україна.jpg|міні|праворуч|350пкс|Мапа Карпатської України у 1939 році]]

Незважаючи на певне зближення діячів Карпатської України і загравання уряду Німеччини з українськими політичними силами, Угорщина не відмовлялась від своїх претензій на всю територію Закарпаття. Втім, останнє слово в розв'язанні проблеми Закарпаття належало саме Німеччині, яка певний час приховувала свої справжні наміри й стримувала Угорщину від агресії. Наприкінці [[1938]] — початку [[1939]] поки в дипломатичних колах і громадськості європейських держав навіть склалося враження, що [[Третій рейх]] «підтримує» Карпатську Україну. Рішення [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]] від [[6 березня]] [[1939]] року про остаточно ліквідувати [[Чехословаччина|Чехо-Словаччину]] зняло будь-які покрови з політики Німеччини. [[12 березня]] [[1939]] року Гітлер дав згоду регенту Угорщини [[Міклош Горті|Міклошу Горті]] на окупацію Карпатської України.

[[14 березня]] [[1939]] року, щойно дізнавшись про проголошення самостійності Словаччини, що свідчило про остаточний державний розпад [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]] та великої кількості угорських військ на кордонах, Августин Волошин офіційно проголосив [[Карпатська Україна|Карпатську Україну]] незалежною державою<ref name="НС"/><ref>[http://www.zakarpatia.com/?p=875 Проголошення незалежності Микола Вегеш, Маріан Токар]</ref>.

 

Того ж дня був сформований уряд:

 

* Міністр закордонних справ&nbsp;— [[Юліян Ревай]]

* Міністр внутрішніх справ&nbsp;— [[Перевузник Юрій Юрійович|Юрій Перевузник]],

 

Після цього до Берліна була відправлена телеграма: «Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст».

Окремі підрозділи угорських військ тим часом вже перейшли кордони Карпатської України, а відповіді з Берліна не було. Вранці [[15 березня]] уряд Августин Волошина ще раз звернувся до Берліна з конкретним запитанням, чи віддала Німеччина Карпатську Україну Угорщині. Лише після цього відомство [[Ріббентроп]]а через свого консула в Хусті порадило Августину Волошину «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у даній ситуації, на жаль, не може взяти Карпатську Україну під протекторат».

 

 

Ними підтверджувалося, що [[Карпатська Україна]] є незалежною державою&nbsp;— республікою з президентом на чолі, обраним соймом. Державною мовою Карпатської України проголошувалася [[українська]]. Державним прапором затверджувався національний [[синьо-жовтий прапор]], а державним гербом&nbsp;— сполучення [[Герб Закарпатської області|краєвого герба]] (ведмідь у лівім червонім колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним ([[тризуб]] св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі). Державним гімном Карпатської України оголошувався національний гімн «[[Ще не вмерла Україна]]». Сойм уповноважив уряд, за згодою президента Карпатської України, видавати до свого викликання розпорядження, що матимуть силу закону. Також був затверджений склад нового уряду, який очолив [[Юліян Ревай]].

Уряду незалежної Карпатської України так і не судилося приступити до виконання своїх обов'язків. [[15 березня]] [[1939]] року угорські війська розпочали [[Угорсько-українська війна (1939)|загальний наступ]] по всій території Закарпаття. Не маючи зовнішньої підтримки [[Карпатська Україна]] до [[18 березня]] [[1939]] року була майже повністю була захоплена угорськими військами, [[7 липня]] [[1939]] року територія Карпатської України була [[Анексія|анексована]] [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Угорським королівством]]<ref>Карпатська Україна: Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії. – Т. 2: Карпатська Україна. Хроніка подій. Персоналії / упоряд. С. Д. Федака. Ужгород: Закарпаття, 2010. 774 с.</ref>.

 

 

== Див. також ==