Відмінності між версіями «Ішіґуро Кадзуо»

м
→‎Літературна кар'єра: він не японець
м (→‎Літературна кар'єра: він не японець)
Літературна кар'єра Кадзуо Ісігуро почалася у [[1981]] році після опублікування трьох оповідань в антології Introduction 7: Stories by New Writers. У [[1983]] році, невдовзі після публікації свого першого роману, він був висунутий на грант як один із «Найкращих молодих бритаських письменників». Теж заохочення за ті самі досягнення він отримав і у [[1993]] році.
 
Перший роман «[[Там, де в димці пагорби]]» (1982), оповідає про Ецуко, вдову із Японії, що живе в Англії. Після самогубства дочки її переслідують спогади про зруйнування та відродження Наґасакі. Другим романом був «[[Художник хиткого світу]]» (1986), де через розповідь обтяженого особистим військовим минулим художника Мацуї Оно досліджуються відношення [[японці|японців]] до [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Цей роман став книгою року у Великій Британії. Третій роман Ісігуро, «[[Залишок дня]]» (1989), оповідає історію літнього англійського дворецького. Це монолог-спогад на фоні згасання традицій, наближення світової війни та підйому [[фашизм]]у. Роман отримав [[Букерівська премія|Букерівську премію]], найпрестижнішу щорічну літературну нагороду у Великій Британії. При цьому члени Букерівського комітету проголосували за роман одноголосно, що трапляється нечасто. Критики відзначали, що японецьвін написав «один із найбільш британських романів XX століття». Його порівнювали із [[Джозеф Конрад|Джозефом Конрадом]] і [[Набоков Володимир Володимирович|Володимиром Набоковим]], яким також вдалося створити твори не на рідній для них мові. За романом «Залишок дня» був знятий [[Решта дня (фільм)|однойменний фільм]] з [[Ентоні Хопкінс]]ом [[Емма Томпсон|Еммою Томпсон]] в головних ролях.
 
У [[1995]] році був опублікований найскладніший за стилістикою роман Ісігуро «[[Безутішні]]». Він був наповнений численними літературними і музичними алюзіями. Дія цього роману відбувається у невідомій центральноєвропейській країні і в наш час, тоді як усі попередні твори Ісігуро були наповнені ремінісценціями минулого. Дії наступного роману «[[Коли ми були сиротами]]» (2000) відбувається у [[Шанхай|Шанхаї]] у першій половині XX століття. Це історія розслідування приватним детективом таємничого зникнення його батьків 20 років тому. Тут Ісігуро повернувся до свого улюбленого прийому блукань у минулому.
493

редагування