Новосибірська область: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Замінено растрове зображення на зображення в форматі SVG. |
Немає опису редагування |
||
Рядок 35:
Довжина області з заходу на схід — 642 кілометри, з півночі на південь — 444 кілометри.
Основні
Північ і північний захід області займає південна частина найбільшого у світі [[Васюганське болото|Васюганського болота]].
Рядок 54:
Незважаючи на відносно сприятливі, за сибірськими мірками, кліматичні умови, територія Новосибірської області стала заселятися російськими колоністами досить пізно. Корінними жителями Західного Сибіру є [[барабинські татари]] (зараз їх близько 14 тис. осіб). Тепер вони проживають у західних районах Новосибірської області. Вони страждали від постійних набігів калмиків (ойратів і телеутів). Російські поселення також опинилися під цією погрозою, тому люди воліли селитися північніше, у районі [[Томськ]]а. Лише наприкінці [[XVII століття]] Новосибірська область почала притягати мігрантів. Перша заїмка була заснована в [[1695]] році боярським сином Олексієм Кругликом — згодом вона стала селом Кругликовим, що існує дотепер у Болотнинському районі. Незабаром після цього виникло ще кілька сіл — Пашкова, Красулина, Гутова, Кривощековська й Морозова (у районі [[Бердськ]]а).
На початку [[XVIII століття]] був побудований [[Бердськ]]ий острог, що забезпечував безпеку в навколишній місцевості. До [[1717]] року він перебував у віданні томського воєводства, потім був переданий у розпорядження кузнецької адміністрації. [[Бердськ]]ий острог заповнювався в основному переселенцями із Чаусського відомства й сіл Тарського повіту. У міру зменшення ризику військових набігів кочівників число переселенців зростало, причому багато мігрантів не мали офіційного дозволу на зміну місця проживання й тією чи іншою мірою переслідувалися владою. В [[1722]] році була зведена [[Сибірська лінія фортець]] уздовж
Наприкінці [[XVII століття]] на території області появиляются нові остроги — Уртамський і Умревінський, поблизу яких починають осідати переселенці з Європейської частини Росії. Перші російські села виникли на берегах
На початку [[XVIII століття]] відомий уральський промисловець Акінфій Демидов побудував два мідеплавильні заводи — Коливанський і Барнаульський. Інші заводи по виплавці міді й срібла були побудовані на
В [[1893]] році у зв'язку з будівництвом Транссибірської магістралі й залізничного моста через [[Об]] з'явивсе Александровське селище (з [[1895]] року — Новоніколаєвське). Завдяки зручному географічному розташуванню обумовленому перетинанням Транссибу, судноплавної
До [[1921]] року територія Новосибірської області входила до складу Томської губернії, з [[1921]] по [[1925]] — Новоніколаєвській губернії, з [[1925]] по [[1930]] — Сибірського краю й з [[1930]] по [[1937]] — Західно-Сибірського краю. 28 вересня [[1937]] року Постановою ЦВК [[СРСР]] [[Західно-Сибірський край]] був розділений на Новосибірську область і [[Алтайський край]]. Ця дата вважається офіційним днем утвору області. На [[1937]] рік до складу області входило 36 районів, у тому числі території нинішньої Томської й Кемеровської областей. В [[1943]] році зі складу Новосибірської області була виділена [[Кемеровська область]], в [[1944]] — [[Томська область]].
|