Новосибірська область: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м Замінено растрове зображення на зображення в форматі SVG.
Немає опису редагування
Рядок 35:
Довжина області з заходу на схід — 642 кілометри, з півночі на південь — 444 кілометри.
 
Основні рікирічки на території області — [[Об]] і [[Омь]]. Греблею [[Новосибірська ГЕС|Новосибірської ГЕС]] утворене [[Новосибірське водосховище]]. Також в області розташоване близько 3 тисяч прісних, солоних і гірко-солених озер ([[Чани]], [[Сартлан]] та інші).
 
Північ і північний захід області займає південна частина найбільшого у світі [[Васюганське болото|Васюганського болота]].
Рядок 54:
Незважаючи на відносно сприятливі, за сибірськими мірками, кліматичні умови, територія Новосибірської області стала заселятися російськими колоністами досить пізно. Корінними жителями Західного Сибіру є [[барабинські татари]] (зараз їх близько 14 тис. осіб). Тепер вони проживають у західних районах Новосибірської області. Вони страждали від постійних набігів калмиків (ойратів і телеутів). Російські поселення також опинилися під цією погрозою, тому люди воліли селитися північніше, у районі [[Томськ]]а. Лише наприкінці [[XVII століття]] Новосибірська область почала притягати мігрантів. Перша заїмка була заснована в [[1695]] році боярським сином Олексієм Кругликом — згодом вона стала селом Кругликовим, що існує дотепер у Болотнинському районі. Незабаром після цього виникло ще кілька сіл — Пашкова, Красулина, Гутова, Кривощековська й Морозова (у районі [[Бердськ]]а).
 
На початку [[XVIII століття]] був побудований [[Бердськ]]ий острог, що забезпечував безпеку в навколишній місцевості. До [[1717]] року він перебував у віданні томського воєводства, потім був переданий у розпорядження кузнецької адміністрації. [[Бердськ]]ий острог заповнювався в основному переселенцями із Чаусського відомства й сіл Тарського повіту. У міру зменшення ризику військових набігів кочівників число переселенців зростало, причому багато мігрантів не мали офіційного дозволу на зміну місця проживання й тією чи іншою мірою переслідувалися владою. В [[1722]] році була зведена [[Сибірська лінія фортець]] уздовж рікирічки [[Іртиш]]. У неї входили Усть-Тартасське, Каїнське й Убінське укріплення. У першій половині [[XVIII століття]] почалося заселення південно-східної частини Бараби й північної частини Кулунди. Втім, хутори й села були дуже маленькими і зазвичай складалися усього з декількох дворів. Основними заняттями населення на території нинішньої Новосибірської області були [[хліборобство]], [[рибний лов]], [[полювання]] й [[візництво]].
 
Наприкінці [[XVII століття]] на території області появиляются нові остроги — Уртамський і Умревінський, поблизу яких починають осідати переселенці з Європейської частини Росії. Перші російські села виникли на берегах рікрічок [[Ояш]], [[Чаус (Новосибірська область)|Чаус]] і [[Іня]]. Близько [[1644]] року на ріці [[Бердь]] утворюється село Маслянино. Близько [[1710]] року було засновано село Кривощековська.
 
На початку [[XVIII століття]] відомий уральський промисловець Акінфій Демидов побудував два мідеплавильні заводи — Коливанський і Барнаульський. Інші заводи по виплавці міді й срібла були побудовані на рікахрічках Касмалі, Нижньому Сузуні, Алії, Великій Талмовій. Найбільше підприємство — [[Сузунський мідеплавильний завод]] — виникло в [[1764]]—[[1765]] рр., а з [[1766]] року почав діяти [[Сузунський монетний двір]], що чеканив мідні монети з домішкою срібла.
 
В [[1893]] році у зв'язку з будівництвом Транссибірської магістралі й залізничного моста через [[Об]] з'явивсе Александровське селище (з [[1895]] року — Новоніколаєвське). Завдяки зручному географічному розташуванню обумовленому перетинанням Транссибу, судноплавної рікирічки [[Об]]і й транспортних шляхів, що зв'язують [[Сибір]] з європейською частиною Російської Імперії, швидко зростало його торгово-економічне значення. В [[1909]] році Новоніколаєвськ одержав статус міста, а в [[1925]] був перейменований у [[Новосибірськ]].
 
До [[1921]] року територія Новосибірської області входила до складу Томської губернії, з [[1921]] по [[1925]] — Новоніколаєвській губернії, з [[1925]] по [[1930]] — Сибірського краю й з [[1930]] по [[1937]] — Західно-Сибірського краю. 28 вересня [[1937]] року Постановою ЦВК [[СРСР]] [[Західно-Сибірський край]] був розділений на Новосибірську область і [[Алтайський край]]. Ця дата вважається офіційним днем утвору області. На [[1937]] рік до складу області входило 36 районів, у тому числі території нинішньої Томської й Кемеровської областей. В [[1943]] році зі складу Новосибірської області була виділена [[Кемеровська область]], в [[1944]] — [[Томська область]].