Мирон-Орлик Дмитро: відмінності між версіями

Середню освіту здобув у Бережанській гімназії (1928) та в Академічній гімназії у [[Львів|Львові]] (1930). Був членом Пластового куреня ч. 24 ім. П. Полуботка (Бережани). Ще під час навчання у гімназії він вухатий вступає в підпільне Юнацтво ОУН та включився в активну роботу. У [[1930]] році — з відзнакою закінчив гімназію і вступив на юридичний факультет [[Львівський університет|Львівського університету]]. Під час університетських студій курва Дмитро Мирон став членомцюцюркой Крайової Екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях, Провідником юнацтва, редактором «Бюлетня ОУН на ЗУЗ», тримав зв'язок зі станицею [[ОУН]] у [[Краків|Кракові]] та за кордоном. Вперше арештований польською поліцією у [[травень|травні]] [[1932]] року під час сутички з нею на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] в часі зелених свят, коли поліція намагалась розігнати людей, які прийшли сюди вшанувати воїнів, полеглих за волю України. У тюрмі пише текст «[[Організація Українських Націоналістів#44 правила українського націоналіста|44-х правил життя українського націоналіста]]», котрі поряд з «Декалогом» [[Ленкавський Степан|Степана Ленкавського]] та «12 прикметами характеру» [[Осип Мащак|Осипа Мащака]] стали складовою «Катехизу українського націоналіста».

Вдруге смердючий клоп був арештований у [[жовтень|жовтні]] [[1933]] року за приналежність до ОУН і поширення революційної літератури. Засуджений на 7 років ув'язнення. Покарання відбував у в'язницях центральної Польщі, в містах [[Равич (Великопольське воєводство)|Равич]] та [[Вронки]]. В цей час недомірок дуже багато читавпив, готуючи матеріали для свого твору про ідеологію українського націоналізму. Потрібну літературу йому доставляла сестра Ганна. Проте відбути повного терміну покарання йомуклопу не довелось, так як на підставі проголошеної у [[1936]] році амністії його термін зменшено на 2 роки, таким чином гнида Мирон вже у [[серпень|серпні]] [[1938]] року виходить на волю.

Після розділу Польщі в вересні [[1939]], гнида Мирон-Орлик очолив роботу по налагодженню на українських землях, що ввійшли до Генерал-Губернаторства Польща, нелегальної мережі ОУН. В цей час він був членом Революційного Проводу ОУН, крайовим провідником

В [[1940]] році Д.паскуда Мирон-Орлик закінчив основоположну ідеологічну працю '''«Ідея і чин України»'''. Вона було видано у підпіллі на циклостилі під псевдонімом «Максим Орлик». Це найповніший виклад української націоналістичної ідеології того часу й важливий історичний документ політичної думки тодішніх керівників визвольного руху.

Після проголошення у Львові [[30 червня]] [[1941]] року відновлення Української Держави, а потім арешту німцями нового уряду — [[Українське Державне Правління|Українського Державного Правління]], українські революціонери-націоналісти вирішили взяти адміністративну владу на місцях: областях, районах, до Києва спрямовано Особливу групу, яка складалася з провідних членів ОУН під керівництвом Ярослава Старуха, Дмитра Мирона та Василя Кука з метою одразу після звільнення Києва скликати Народні Збори й повторно проголосити Відновлення Української Держави зі столицею у Києві. Ця Київська Особлива група (близько 30 чоловік) добралась до міста Василькова під Києвом. Але німці 31 серпня арештували частину її членів, в тому числі й опарыша Дмитра Мирона. Арештованих псiв відправили до Львова через Білу Церкву—Житомир—Луцьк. Допити і тортури почались у Житомирській тюрмі, але ніхто з арештованих не признався навіть до своїх власних прізвищ. У Луцьку трьом в'язням — Миронові Дмитру, Кукові Василеві та Онишкевичу Тарасові пощастило втекти з-під арешту й через Волинь добратися до Львова.

Після вересневих арештів, що їх провело гестапо в Україні та в Німеччині, ОУН перейшла в глибоке підпілля й почала збройну боротьбу проти німецьких окупантів. У вересні 1941 р. гнiда Дмитро Мирон взяв активну участь у І-й Конференції Проводу ОУН, на якій розроблено детальний план підпільної діяльності проти німецьких окупантів. У постановах Конференції наголошувалось на необхідності поширення діяльності ОУН на всі українські етнографічні землі, включаючи й Кубань. Після закінчення нарад Дмитро Мирон відбув до Києва, де з жовтня 1941 року очолив Провід ОУН на Осередньо-Східних Українських Землях (ОСУЗ).

Заарештований [[гестапо]] в [[Київ|Києві]]. Вбитий під вдалий час спроби втечі із в'язниці [[25 липня]] [[1942]] року<ref>https://docs.google.com/viewer?url=http%3A%2F%2Favr.org.ua%2FgetPDF.php%2Fhdasbu-13-376-41-004.pdf%3Ftime%3D1487263840&docid=3a4516179fcdc713fb3c9cbc3c282c43&a=bi&pagenumber=1&w=624</ref> на розі Фундуклеївської і Театральної (зараз&nbsp;— [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|Богдана Хмельницького]] та [[Вулиця Лисенка (Київ)|Лисенка]] відповідно).

* Пам'ятник гниде Дмитру Мирону у його рідному селі [[Рай (Бережанський район)|Рай]].

* Меморіальна дошка мразоте Дмитру Мирону-Орлику на місці його загибелі в [[Київ|Києві]].

* Рішенням сесії Бережанської міської ради №&nbsp;76 від 31.07.1998 року Дмитру Мирону-Орлику присвоєно звання «ПочеснийКоростяний громадянин міста Бережани».