Лучинці: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MSha (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 64:
Саме церква Святого Миколая стала першим храмом, у якому була виставлена для народного вшанування Лучинецька ікона Богородиці. Свої чудотворні властивості ікона стала проявляти в 1860 р., коли висіла на стіні у сільській хатині Миколи та Анни Кугнатів. Старенька, закопчена і почорніла, вона самовідновилася на очах господарів. Оновлену ікону величною процесією перенесли до храму і встановили в головному вівтарі. Святіший Отець Пій ІХ у 1861 р. надав Лучинцям право повного відпусту на такі свята: Співстраждання Пресвятої Богородиці (10-та п’ятниця після Воскресіння), Успіння Пресвятої Богородиці та Покрови Пресвятої Богородиці.
Упродовж 1901–1903 рр. на місці дерев’яного храму було збудовано сучасну муровану [[церкву]] Святого Миколая. А для поклоніння чудотворній іконі спеціально спорудили муровану каплицю. У 1906 р., під час паломництва духовенства і мирян УГКЦ до Єрусалима, Митрополит Андрей (Шептицький) посвятив Лучинецьку ікону Богородиці перед Гробом Господнім. Того ж року він відновив своєю Грамотою відпусти, надані Папою Римським Пієм ІХ.
Під час Першої світової війни біля каплиці вибухнув гарматний снаряд і вона загорілася. Було знищено майже все, крім тієї частини стіни, де висіла ікона Пресвятої Богородиці. Дивом врятований образ перенесли до церкви.
| |||