Сластіон Опанас Георгійович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 35:
Георгій Дмитрович хотів дати синові хорошу освіту, тому відправив Опанаса на навчання до Петербурга. У столиці Російської імперії обдарований хлопець спочатку вступив до школи «Товариства заохочення мистецтв»<ref name=":0" />, а в 1874–1882 рр. продовжив навчання в [[Петербурзька академія мистецтв|Петербурзькій Академії Мистецтв]]. Вчителями Опанаса в Академії були [[Крамськой Іван Миколайович|І. Крамской]] і П. Чистяков. За час навчання отримав дві срібні медалі. В ході навчання відшукав чимало відомостей про [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], його посмертну маску тощо. В картинній галереї Академії мистецтв познайомився з майбутнім художником [[Мартинович Порфирій Денисович|Порфирієм Мартиновичем]] (ілюстратор «Енеїди» Івана Котляревського (1873-1874), художник-реаліст, розвивав напрямок українського реалістичного портрета). Під час навчання у Петербурзі Сластіон разом з П.Мартиновичем щороку мандрував Україною, вивчав і малював побут селян та міщан. Так, у 1875-1876 рр., під час літніх поїздок на Полтавщину Опанас відвідав Пирятинський і Лохвицький повіти Полтавської губернії. Тут він намалював портрети кількох кобзарів і записав від них багато народних дум. Після Першого з’їзду етнографів придбав фонограф, щоб записувати кобзарів.
 
ВЗ 1874-18821887 до 1900 роках працюючиОпанас уСластіон технічномупрацював в інтендантському управлінні при Технічному комітеті Військового міністерства (1887—1900), Оде обіймав посаду художника з проектування обмундирування військ.Сластіон Використав службу мавдля змогуглибокого вивчатививчення матеріалиматеріалів про [[Військо Запорозьке|українське козацтво]]. У 1897—1900&nbsp;очолював [[Український клуб]] у Петербурзі - громадське об’єднання, члени якого мали знайомити громадськість з українською культурою та історією.
 
Протягом 1900 - 1908 років викладав у [[Миргородський художньо-промисловий коледж імені М.В.Гоголя|Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя]]. Приятелював та листувався з [[Яворницький Дмитро Іванович|Дмитром Яворницьким]]<ref>[http://slavia.do.am/Biblioteka/Knyga_Evarnizki/1.pdf Вибрані місця із листування академіка Д.&nbsp;І.&nbsp;Яворницького]</ref>. У 1908 році за станом здоров’я він полишив викладацьку роботу. Багато років їздив по Україні, змальовував та збирав зразки народного мистецтва, фольклорний матеріал та записував на фонографі спів і гру [[кобзар]]ів ([[Колесса Філарет Михайлович|Філарет Колесса]] використав ці записи у ''«Матеріалах до української етнології»'', тт.&nbsp;13, 14, 1913); сам він артистично виконував [[Дума|думи]]. Зібрані матеріали опрацьовував як альбоми: української і запорізької старовини, орнаменту, вишивок, різьби, кераміки, архітектурних мотивів.
Рядок 41:
З 1870-х років активно досліджував кобзарство. В дослідженні кобзарства Сластіон активно співпрацював із Климентом Квіткою та Лесею Українкою. Малював портрети кобзарів, записував думи. У 1902 р. в журналі «Київська старовина» (одне із найвідоміших тогочасних видань історичної та краєзнавчої тематики) опублікував статтю про кобзаря Михайла Кравченка. Уже через багато років після смерті О.Сластіона, у 1961 р., було видано книгу з портретами кобзарів, які намалював художник. Особливою заслугою Опанаса Сластіона є те, що багато кобзарських дум він записав на фонограф (перші записи зробив у 1903 р.). Посприяв в організації у Миргороді в 20-х роках ХХ століття селянської капели бандуристів, згодом реорганізованої у [[Перша селянська капела бандуристів імені Тараса Шевченка|Першу селянську капелу бандуристів імені Тараса Шевченка]] (1928).
 
Помер 24 вересня 1933 помер, похованороку. йогоПохований на Троїцькому кладовищі Миргорода.
 
О.Сластіон&nbsp;— автор статей в українських журналах «[[Киевская старина|КСт.]]», «[[Рідний край (журнал)|Рідний край]]», газеті «[[Рада (газета)|Рада]]» та інших&nbsp;— псевдоніми ''«Опішнянський гончар»''. Також публікувався в російських журналах (зокрема, про кобзарство і [[кобзар]]ів з їхніми портретами), підготував матеріал до книги ''«Українські народні думи»'', т.&nbsp;І (1927); автор книг ''«Мартинович. Спогади»'' (1931) і ''«Портрети українських кобзарів»'' (опубл. 1961).