Карабаський конфлікт: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 9:
| combatant1 = {{flagcountry|Armenia}}
{{flagcountry|Нагірно-Карабаська Республіка}}
{{flagcountry|Російська Федерація}}<ref>{{cite newsltitle=’Доклад правозащитной организации Мемориал’|url=http://old.memo.ru/hr/hotpoints/karabah/Hojaly/Chapter1.htm}}</ref>
| combatant2 = {{flagcountry|Azerbaijan}}<br/>
Рядок 32 ⟶ 33:
== Передісторія конфлікту ==
Територія [[Нагірний Карабах|Нагірного Карабаху]] в давнину входила в межі [[Кавказька Албанія|албанської]] провінції [[Арцах]] (в часи середньовіччя — вірменського феодальне князівство [[Хачен]]).
За часів правління азербайджанської династії [[Сефевіди|Сефевідів]] (1502-1722 рр.) Карабах входив до складу Карабахського (Гянджінського) беглербегства Сефевідської держави, нагірна частина якого залишалася в руках християнських меліків, а низовини і передгір'я входили в мусульманські ханства. <ref>{{Cite book|title=Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье|last=Шнирельман В.А.|first=|year=2003|publisher=Академкнига|location=|pages=199|language=|isbn=}}</ref>
Після загибелі [[Надер Шах|Надир-шаха]] і розвалу [[Каджари|Іранської держави Каджарів]] в 1747 році, тодішній глава тюркського племені Джеваншир [[Панах-хан]], син Ібрагім-хана, проголосив себе незалежним ханом Карабаху. Створене [[Карабаське ханство|Карабахське ханство]] з центром в заснованої Панах-ханом фортеці Панахабад (місто [[Шуші (місто)|Шуша]]) перетворилося в одне з найсильніших ханств Азербайджану.<ref>{{Cite book|title=Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI-начале XIX вв.|last=Петрушевский И.П.|first=|year=1949|publisher=|location=|pages=136|language=|isbn=}}</ref>
Карабахське ханство було приєднано до Росії в 1805 році. У містечку Кюрекчай недалеко від Гянджі був підписаний [[Кюрекчайскій договір]] про перехід Карабахського ханства під владу Росії, що було згодом закріплено [[Ґюлістанський мирний договір|Гюлістанским мирним договором]] 1813 року.
Після підписання договору були прийнято міри щодо переселення в Карабах вірмен з [[Іранський Азербайджан|Іранського Азербайджану]]. Керувати організацією переселення було доручено полковнику Л. Є. Лазарєву.
У рапорті головнокомандувачу російською армією на Кавказі графу [[Паскевич Іван Федорович|Паскевичу]] Посол Російської імперії при дворі Перської шаха [[Грибоєдов Олександр Сергійович|Грибоєдов]] різко критикував виявлену, на його думку, поспішність і некомпетентність влади, що безпосередньо здійснювали переселення:<blockquote>''"Вашій ясновельможності завгодно було дізнатися достовірніше через мене про способи, які були прийняті до переселення Вірмен з Адербейджана, і про нинішній їх запровадженні в наших областях. Лазарєв почитав себе головним побудником цієї еміграції, про що, як вам відомо, він висловлювався досить гласно, але безпідставно, тому що Вірмени ніякого поняття не мали про нього, будучи єдино проваджені довіреністю до Росії і бажанням бути під її законами. Трактат давав їм на це повне право (...) Полк. Лазарєв думав тільки про твір прокламацій, досить недоречних, між іншим, про формування регулярнаго вірменського ополчення, вважаючи навіть включити в коло своїх задумів (...) і самий Карабах і прочия області, що мають своє начальство і де особливою влади від давно установи не могло бути допущено. (...) при розміщенні їх у нас на нових місцях все зроблено безглуздо, недбало і непробачно. Вірмени здебільшого поселені на землях поміщицьких мусульманських. Влітку це ще можна було допустити. Господарі, мусульмани, здебільшого перебували на кочовищах і мало мали приводів спілкуватися з іновірними прибульцями. Не заготовлено лісу і не відведено інших місць для міцного проштовхування переселенців. (...) Переселенці знаходяться самі в тісноті і тіснять мусульман, які все нарікають і грунтовно"''<ref>{{Cite web|url=http://feb-web.ru/feb/griboed/texts/piks3/3_4_v3.htm|title=ФЭБ: Грибоедов. Записка о переселении армян из Персии в наши области. — 1917 (текст)|website=feb-web.ru|accessdate=2017-09-25}}</ref></blockquote>Нагірний Карабах, населений переважно вірменами внаслідок послідовної політики російської влади по заселенню краю іранськими поселенцями, на початку [[XX століття]] двічі (у 1905—1907 та 1918—1920 рр.) ставав ареною кровопролитного вірмено-азербайджанського конфлікту (детально див. [[Історія Нагірного Карабаху]]). У [[1921]] р. постановою [[Політбюро ЦК РКП(б)]] він був включений до складу [[Азербайджанська РСР|Азербайджанської РСР]] зі створенням автономії (НКАО — [[Нагірно-Карабаська автономна область]]). Це викликало невдоволення вірмен, що протягом багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до [[Вірменія|Вірменії]] (див. [[Міацум]]).
Зовсім інші можливості надала розпочата [[М. Горбачов]]им політика радянської [[Демократизація|демократизації]] суспільного життя. Вже на початку [[Жовтень|жовтня]] [[1987]] року на [[мітинг]]ах у [[Єреван]]і, присвячених [[Екологія|екологічним]] проблемам, прозвучали вимоги передачі [[НКАО]] [[Вірменія|Вірменії]], які згодом повторювалися в численних зверненнях, що прямували на адресу радянського керівництва. У [[1987]] — початку [[1988]] в регіоні посилюється невдоволення [[Вірмени|вірменського]] населення своїм соціально-економічним становищем, починається збір підписів під зверненням на підтримку вимоги про передачу [[Карабах]]у Вірменії. Керівництво [[Азербайджанська РСР|Азербайджанської РСР]] і [[Компартія Азербайджану|Компартії Азербайджану]], зі свого боку, намагалося задіяти звичні командно-бюрократичні важелі, сподіваючись врегулювати ситуацію.
| |||