Відкрити головне меню

Зміни

 
== Запровадження автономії ==
[[Файл:Волошин А.jpg|міні|ліворуч|200пкс223x223px|[[Августин Волошин]]]]
[[Файл:Subcarpathia Carpatho-Ukraine uk.svg|міні|праворуч|300пкс250x250px|Мапа Карпатської України з теротиріальними претензіями Угорщини (виділено червоною лінією)]]
29 травня 1938 року [[Центральна Руська Народна Рада|Русинсько-українська Народна Рада]] столиці Карпатської України [[Ужгород|Ужгорода]]а поставила вимогу до уряду Чехо-Словаччини про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору та конституції. 9 вересня 1938 року до Праги прибула делегація із 10-ти представників Української Центральної Народної Ради для перемовин про статус автономії у Чехо-Словацькій державі. 4 жовтня будапештський уряд запропонував Німеччині приєднати Закарпаття до Угорщини. В цьому його підтримував уряд Польщі, виходячи з того, що існування української автономії активізує незалежницьку діяльність українців у Польщі<ref>Косик, Володимир. Україна і Німеччина у другій світовій війні / Пер. із франц. Р. Осадчука.&nbsp;— Париж&nbsp;— Нью-Йорк&nbsp;— Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 1993.— С. 58—59.</ref>.
Після підписання [[Мюнхенський договір 1938 року|Мюнхенської угоди]] чотирьох держав ([[30 вересня]] [[1938]] року) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки. [[22 листопада]] [[1938]]&nbsp;р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, внаслідок чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських [[Русини|українців (русинів)]].
 
[[8 жовтня]] [[1938]]&nbsp;р. було утворено перший автономний [[Уряд Карпатської України|уряд]] ([[Рада Міністрів Підкарпатської Русі]]), який очолив [[Бродій Андрій|Андрій Бродій]] (затверджений центральною владою [[11 жовтня]] [[1938]]&nbsp;р.). До складу кабінету увійшли діячі як русофільського (А. &nbsp;Бродій, Е. Бачинський, І. П’єщакП'єщак, С. Фенцик), так і українофільського (Ю. Ревай та А. Волошин) напрямків.
 
Однак проугорська політика Бродія, який ще до свого призначення вів таємні переговори з Угорщиною про приєднання краю, викликали незадоволення українського населення в Закарпатті і став причиною рішучих дій Чехословаччини. [[26 жовтня]] [[1938]] року А.Бродія було усунуто з посади голови кабінету й в той же день арештовано загонами чехословацької воєнізованої поліції за “державну«державну зраду і шпигунство”шпигунство». Загалом кабінет проіснував всього 15 днів і провів тільки 3 засідання.
 
Новим прем'єр-міністром Карпатської України став лідер [[Християнсько-народна партія|Християнсько-народної партії]] [[Волошин Августин|Августин Волошин]]. Голова краю у присутності міністра Е.Бачинського, чеського генерала О.Сватека і віце-губернатора О.Бескида склав присягу на вірність Чехословацькій Республіці. У виголошеній прем'єрській промові Волошин заявив, що населенню Закарпаття будуть запезпечені їх «культурні, національні та господарські здобутки». На наступний день [[27 жовтня]] газета «Нова свобода» опублікувала звернення Української Народної Ради і очільника Карпатської України до українців світу.
 
Автономний уряд дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» найменування «Карпатська Україна». Нова назва суперечила Конституції ЧСР і не була затверджена Національними зборами (22.11.1938). [[25 листопада]] кабінет Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української мови як офіційної.
 
Рішенням Першого [[Віденський арбітраж|Віденського арбітражу]] [[2 листопада]] [[1938]]&nbsp;р. північно-західна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами [[Ужгород]], [[Мукачеве]] і [[Берегово (місто)|Берегове]] були передані [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Королівству Угорщина]]. В даних адміністративних одиницях, які становили близько 12 &nbsp;% території регіону, у 97 населених пунктах проживало близько 175 тис. осіб, серед яких понад 33 тис. українців. За цих умов столицю Карпатської України [[10 листопада]] було перенесено до [[Хуст]]а, де й розмістилася канцелярія Августина Волошина.
 
=== Діяльність ===