Вікіпедія

Остер (притока Десни): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Kiyanka (обговорення | внесок)
1829 редагувань
фото
Немає опису редагування
Рядок 55:
Якщо поглянути на річку Остер, біля якої розкинулось мальовниче місто Ніжин, важко собі уявити, що в минулому вона була судноплавною. Міліти річка почала порівняно недавно, внаслідок бездумного втручання людини в навколишнє середовище. Вирубування лісів, осушування боліт почалися з XVII ст. й призвели до порушення рівноваги в природі, викликали суттєве зниження рівня ґрунтових вод.
 
Наприкінці 1780-х років відомий дослідник О. Шафонський писав про Остер, що, незважаючи на греблі та млини, які перегороджують рікурічку в багатьох місцях, попри те, що деінде вона взагалі зливається з болотом, колись рікарічка була така ж глибока, як Десна чи Дніпро, і по ній плавали масивні судна. Своє припущення дослідник пояснює обставиною, що навіть біля самих Білих Веж (витоків Остра) знаходили шматки великих розбитих кораблів.
 
Відомий археолог та історик В. Ляскоронський, котрий працював у Ніжинському історико-філологічному інституті, вважав, що в лісах, які простягалися в ті часи вздовж берегів Остра, стародавні теслярі могли виготовляти великі човни, а потім, під час весняної повені, сплавляти їх до Десни чи Дніпра. Якщо такий корабель, з якихось причин, не встигав успішно дійти до великої рікирічки, він гинув або залишався там до наступного року. Ця гіпотеза видається досить вірогідною, бо подібні традиції зберігалися аж до кінця XIX століття в басейні Дону та Приазов'я. Звичайно, порівняння Остра з Десною та Дніпром є дещо перебільшеним, але невеличкі та середні за розмірами човни могли спокійно плавати Остром у ті далекі часи. Можливо, тут існувала велика кількість волоків, за допомогою яких купці перетягували свої човни з товарами, зокрема з Остра в Удай або Трубіж.
 
Цікавий і ще один факт. У стародавньому збірнику літописця Нестора під 1078 роком згадується поселення Нежатина Нива, біля якого під час міжусобної війни між великим Київським князем Ізяславом і Чернігівськими князями Олегом та Борисом відбулася «люта сеча». У цій битві на Нежатиній Ниві загинув Ізяслав, тіло якого «на ладї по річках перевезено до Переяслава». Тією річкою, по якій перевозили тіло вбитого князя, міг бути тогочасний Остер, бо біля села Данівка він сходиться з верхів'ям річки Трубіж, на берегах котрої й стоїть Переяслав-Хмельницький. Пізніше ж, починаючи з XVII ст., Остер, перегороджений численними млинами та греблями, судноплавним уже не був. Про це свідчать «Переписні книги» московського уряду 1665 року, опис Чернігівського намісництва 80-х років XVIII ст., у яких говориться, що дана річка «пристаней не имеет».
Рядок 88:
 
Міська гребля в згаданий час існувала біля Чернігівських воріт, де тепер Ліцейський міст, що веде до площі педуніверситету.
[[File:Oster.jpg|thumb|ліворуч|РікаРічка Остер]]
У районі міста, нижче міської греблі, Остер був широким і надто мілководним, сягаючи за шириною від набережної біля міського валу до сучасної території музичної школи та нового навчального корпусу педуніверситету. Далі річка переходила в дуже вузький потік серед болота. Десь, біля нинішнього Магерського мосту, була друга гребля.
 
Рядок 114:
 
=== Як рятували Остер ===
Річка Остер на початок XIX ст. прийшла в такий стан, що конче потрібно було вживати якихось заходів. РікаРічка була дуже забруднена, мала грузькі береги, поширювала сморід. Міська Дума в 1803 р. постановила рятувати Остер. Кошти збирало все місто. У 1812–1815 рр. почались роботи по введенню русла річки в канал, звуження і поглиблення його. Одночасно, замість міської греблі, на чернігівському шляху в 1815 р. спорудили міст, який пізніше одержав назву Ліцейського; береги проритого каналу обклали дубовими колодами, обсадили деревами. На плані Ніжина 1835 року канал уже існував. Він починався від Калинового мосту (тепер — Замковий), прямо, як стріла, ішов до Спаського мосту (тепер Московський), між ним і Ліцейським мостом був найширшим, на два коліна, і продовжувався до Магерок. Мав обкладений дерев'яною обшивкою канал, гарні східці з перилами, які вели до води.
 
І. Спаський розповідає, що у 80-90-х роках XIX ст. на Острі, за Магерським мостом, функціонували дві купальні: чоловіча і жіноча. При теплому літі ніжинці купалися майже до кінця жнив. Дехто з тогочасних мешканців запевняв, що купання в Острі зцілювало від усіх хвороб краще ніж закордонні курорти.
Рядок 132:
У Ніжині Остер тече зі сходу на захід. У давнину в межах міста через річку було перекинуто чотири мости.
 
Якщо вирушити від Покровської церкви вниз за течією рікирічки, першим з'явиться Калиновий міст, названий так через густі хащі калини, котра росла вздовж рікирічки. Ніжинці називали його ще Керосинним, бо поряд була лавка, де торгували керосином, та Вороб'ївським, бо сполучав центр міста з околицею Вороб'ївка. Нині це Замковий міст.
 
Другий міст-Спаськии. Він головний по Московській вулиці. З базарної площі Старого міста, його ще називали «Верхнім містом», Спаськии міст вів до Нового («Нижнього міста») у напрямку на Чернігів і Москву. Назву свою одержав від Спасо-Преображенської церкви, яку збудували першою в Новому місті. Нині це Московський міст.
 
Нижче знаходився Ліцейський міст, збудований 1815 року на місці міської греблі.
Четвертий — Магерський, бо вів до околиці Магерок по Хрестовоздви-женськійХрестовоздвиженській (нині Воздвиженська) вулиці.
 
За Магерським мостом знаходилась Овдіївська гребля (Заплот'я), тепер міст ім. Попудренка.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Остер_(притока_Десни)