Відмінності між версіями «Процес Спілки визволення України»

м
нема опису редагування
м (→‎Посилання: категоризація)
м
 
== Процес та вирок ==
 
У процесі виявилося багато розбіжностей. Лідери [[Українська еміграція|української еміграції]] рішуче заперечували твердження слідства, ніби еміграція давала якісь вказівки підсов. СВУ. Зокрема Л. Чикаленко заперечив, ніби він будь-коли висилав лист-інструкцію С. Єфремову. В існуванні такого листа висловив сумніви і підсудний [[Гермайзе Йосип Юрійович|Йосип Гермайзе]]. Об'єднаної еміграційної СВУ не могло й бути, бо еміграція була політ. занадто поділена. Н. Павлушкова (сестра підсудного) твердить, що «СВУ як організація являла собою центр з дуже вузького кола людей, не більше 12 — 15, без міцно організаційно оформленої периферії»; вона визнає, що зізнання підсудних на процесі СВУ були вимушені.
[[Файл:SVU trial 1930.jpg|thumb|300px|Лава захисту під час судового процесу]]
 
Якщо зважити на радянський розголос процесу СВУ, вирок був досить поміркований. За твердженням підсудного [[Туркало Костянтин Тимофійович|Костянтина Туркала]], прокурор загрожував 13 підсудним смертною карою, але її не вимагав. З 45 підсудних 4 засуджено на 10 років ув'язнення, з суворою ізоляцією, 6 — на 8, 3 — на 6, 10 — на 5, 21 — на 3 й 1 на 2 роки; з них 10 дістали умовні вироки і були негайно звільнені, ще 5 були помилувані за кілька місяців. Частину засуджених заслано на [[Соловки]]. У 1930-их pp. і під час перших місяців [[Друга світова війна|Другої Світової війни]] багато учасників процесу СВУ були знову заарештовані й знищені. Головні підсудні загинули в тюрмах або на засланні, лише одиниці потрапили на еміграцію (К. Туркало), а дехто був реабілітований аж по Другій світовій війні (В. Ганцов, В. Атамановський).
 
2502

редагування