Уряд Карпатської України: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 144:
[[24 січня]] [[1939]] року був створений центральний провід УНО, який очолив голова Української Народної Ради [[Федір Ревай]], брат міністра Юліяна Ревая<ref>[http://1939.in.ua/deputati-sojmu-karpatskoyi-ukrayini/revaj-fedir-ivanovich/ Карпатська Україна. Ревай Федір Іванович]</ref>. [[27 січня]] проводом УНО було сформовано список кандидатів до [[Сойм Карпатської України|сойму Карпатської України]] із 32 осіб, переважна більшість з них була членами УНО. Розпочалася активна пропагандистська робот. Сотні листівок в містах і населених пунктах Карпатської України закликали усіх мешканців прийти на вибори й одностайно голосувати за список УНО.
Вибори до сойму відбулися [[12 лютого]] [[1939]] року стали чи не найважливішою віхою в процесі реалізації автономних прав краю. Із 92,5 % населення, що взяли участь у виборах (265 тис. осіб), 92,4 % проголосували за УНО<ref>[http://www.territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=285 12.02.1939 – відбулися вибори до Сойму Карпатської України]</ref><ref>[http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1939(02)12.rezultaty_vyboriv.php Оголошення Краєвої виборчої комісії про результати виборів до першого сойму Карпатської України (12 лютого 1939 р.)]</ref>. Результати засвідчили схвалення основною частиною закарпатських українців курсу Кабінету міністрів Карпатської України Августина Волошина на утвердження національної державності<ref>[http://1939.in.ua/memoirs/vybory-do-sojmu-karpatskoji-ukrajiny/ Вибори до Сойму Карпатської України. Карпатська Україна]</ref>.
[[19 листопада]] [[1938]] року Українська Народна Рада в Хусті видала «Маніфест до українського народу», в якому були накреслені головні пункти господарської програми уряду А. Волошина. На перший план висувались проведення земельної реформи, розвиток хліборобства й виноградарства, піднесення скотарства й молочарства. Але для уряду найголовніше завдання полягало в тому, щоб забезпечити місцеве населення продуктами харчування. До того ж постійно підвищувалися ціни на продукти, хоча заробітна плата залишалася без змін.
Щоб запобігти голоду, особливо в гірських районах, автономний уряд пішов на скасування деяких податків. Так [[14 листопада]] [[1938]] року було видано розпорядження «Для стягання довгів, що повстали перед днем 1 жовтня 1938 року, не можна до кінця серпня 1939 року позволити якого-небудь рода екзекуції або продовжити вже дозволене екзекуційне поступування»<ref>[http://tyzhden.ua/History/74699 Голос звитяжної пори. Газети Карпатської України] [[Український тиждень]]</ref>. У лютому [[1939]] року, на вимогу уряду Волошина, міністерство господарства [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]] додатково виділило 300 тис. крон для проведення акції надання допомоги найбіднішому населенню краю. Тоді ж уряд Карпатської України «призначив півмільйона крон на харчеву акцію бідних дітей». Однак разові допомогові акції не могли істотно поліпшити становище. Неспроможність вирішити цю проблему власними силами змусила А. Волошина шукати допомоги за кордоном. Почалися поставки кукурудзи з Румунії<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1938/Svoboda-1938-266.pdf Свобода. [[15 листопада]] [[1938]].]</ref>, розглядалося питання про обмін закарпатського лісу й солі на зерно з урядами Німеччини та Угорщини. Водночас проводилась певна робота з поліпшення страхування й пенсійного забезпечення населення: в Хусті, зокрема, був створений Краєвий уряд робітничого забезпечення.
Однією з найбільших проблем, з якою зіткнувся уряд Августина Волошина було безробіттям. Кількість безробітних постійно збільшувалась за рахунок галичан, що нелегально переходили польсько-чеський кордон, втікачів з території, окупованої Угорщиною, а також через припинення окремих видів робіт. Одночасно відбувалась рееміграція закарпатців в пошуках роботи за кордон. З метою поліпшення становища уряд Карпатської України в січні [[1939]] року розпочав переговори з урядом Німеччини, [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]] та деяких інших країн про можливість для закарпатців виїжджати на заробітки за кордон. Така домовленість була досягнута, і кільком партіям робітників вдалося поїхати на сезонні роботи до Німеччини й Чехо-Словаччини, хоча це не зняло хронічну для Закарпаття проблему безробіття.
| |||