Радянське вторгнення до Польщі: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 195:
14-16 вересня у Бересті поляки відбили 7 атак армійського корпусу, яким командував ветеран першої світової, генерал Вермахту [[Гайнц Вільгельм Гудеріан]]. На цьому атаки не припинялися, але навіть за допомоги моторизованих дивізій Гудеріану не вдалося остаточно вибити поляків з Берестя. Тому урочиста передача Берестя від Вермахту до РСЧА, більш відома як [[Спільний парад Вермахту та РСЧА в Бересті|спільний військовий парад Вермахту і Червоної армії]]<ref>[http://belarus-live.tv/component/option,com_seyret/task,videodirectlink/Itemid,12/id,452/ Кінохроніка спільного військового параду частин вермахту і Червоної армії в Бересті (1939 рік)]</ref>, відбувалася одночасно з перебуванням у Берестейській фортеці останнього не вибитого Гудеріаном батальйону капітана [[Радзишевський Вацлав|Радзишевського]], з єдиною уцілілою гарматою і боєзапасом до неї. Кількома днями раніше командування [[Військо Польське|Війська Польського]] вирішило йти і Радзишевському наказали відступати. Проте комбат заявив підлеглим, що дозволяє їм відступити, а сам буде битися. Солдати вирішили залишитися зі своїм командиром. Таким чином, після отримання «недовзятого» Берестя, довершувати розпочате Вермахтом взялася Червона армія<ref>[[Оборона Берестя (1939)]]</ref>. 22 вересня 1939 батальйон Радзишевського відбив перші три атаки РСЧА. Безуспішні спроби захоплення форту тривали в наступні дні. 26 вересня Червона армія задіяла важку артилерію, а потім прислала переговірників. Вони повідомили капітану, що СРСР прийшов «допомогти полякам» і запропонували скласти зброю. На це Радзишевський відповів, що якщо [[росіяни]] не є ворогами, то повинні залишити польський форт. Але оскільки боєзапас у поляків до того часу закінчився, вночі залишки батальйону були змушені відступити. Згодом, за доносом місцевих комуністів ГУДБ [[НКВС]] вистежило і заарештувало комбата Радзишевського. Через рік його та інших полонених офіцерів перевели під [[Катинь]], де згодом [[Катинський розстріл|розстріляли]]<ref>[http://books.google.com.ua/books?id=yacprE3ju70C{{ref-ru}} Червоний бліцкриг. Володимир Бєшанов.]</ref>.
22 вересня Червоній Армії було передано [[Кобринь|Кобрин]], [[Берестя]], [[Білосток]], 25 вересня — [[Замостя (Польща)|Замостя]], 26 вересня — [[Білґорай]] і [[Красностав (Польща)|Красностав]], 27 вересня — [[Біла Підляська|Білу Підляську]] та Янів Підляський, 29 вересня — [[Перемишль]], [[Сідлець]] і [[Луків (Люблінське воєводство)|Луків]]. В подальшому радянські війська вели бойові дії з окремими польськими загонами, які намагалися пробитися до кордонів [[Румунія|Румунії]] та [[Угорщина|Угорщини]]. Ці операції Червона армія часто проводила у взаємодії з частинами вермахту. Наприклад, [[26 вересня|26]]-[[28 вересня]] в районі Журавинець між [[Мостиська]]ми і [[Медика|Медикою]] радянські війська (частини 17-го стрілецького корпусу і 12-ої армії) спільно з німцями розбили чотиритисячну кінну групу (5-6 кавалерійських полків) польських військ під орудою генералів [[Владислав Андерс|Владислава Андерса]] та [[Константин Плісовський|Константіна Плісовського]], що намагалася перейти кордон з Угорщиною; пораненим потрапив до полону генерал Андерс. 27 вересня маршал Тимошенко доповів Сталіну і Ворошилову про розгром спільно з німцями у районі [[Немирів|Немирова]] шеститисячної групи генерала Перховського.
28 вересня 1939 в «Договорі про дружбу та кордон між СРСР і Німеччиною» був переглянутий розподіл українських етнічних земель і віддано Німеччині захоплені Червоною Армією Південне [[Підляшшя]] і [[Холмщина]]. З 5 по 12 жовтня радянські війська відходили на лінію нового кордону. 16 жовтня кордон взяли під охорону війська НКВС<ref>Бешанов В. Червоний бліцкриг [http://chtyvo.org.ua/authors/Beshanov_Volodymyr/Chervonyi_blitskryh/] — Москва: «Издатель Быстров», 2006. — 414 с.</ref>.
| |||