Відкрити головне меню

Зміни

Ніяких змін в розмірі, 1 рік тому
правопис, уточнення
| заклад = [[Страсбурзький університет]]<br/>[[Інститут Пастера]]
| Alma Mater = [[Вища нормальна школа]]
| відомий через = створенню технології [[пастеризація|пастеризації]], відкриттю вакцини проти [[сказ]]у
| звання =
| ступінь =
== Ранні роки життя ==
[[Файл:Louis Pasteur Geburtshaus in Dole.jpg|thumb|upright|left|240px|Будинок, у якому народився Луї Пастер ([[Доль (Жура)|Доль]], у [[Жура (департамент)|департаменті Жура]], [[Франція]])]]
Луї Пастер народився у французькому департаменті [[Жура (департамент)|Жура]] в 1822 році. Його батько&nbsp;— Жан Пастер&nbsp;— був шкіряником і ветераном [[Наполеонівські війни|Наполеонівських воєн]]. Луї вчився в коледжі [[Арбуа]], потім [[Безансон]]у. Там вчителі порадили вступити до [[Вища нормальна школа (Париж)|Вищої нормальної школи]] у Парижі, що йому і вдалося зробити 1843 року. Він закінчив її у 1847 році. Пастер виявився до того ж талановитим художником, його ім'я значилося в довідниках портретистів XIX століття. Він залишив портрети своїх сестер і матері, але, у зв'язку із захопленням хімією, займатись живописом покинув. Пастелі іта портрети батьків та друзів, написані Пастером у віці 15 років, тепер виставлені ій зберігаються в музеї [[Інститут Пастера|Інституту Пастера]] в Парижі.
 
== Освітянська діяльність ==
У 1859&nbsp;році Французька академія наук заснувала премію тому, хто раз і назавжди покінчить із суперечками про можливість чи неможливість самозародження живих організмів з неживої речовини у наш час. У 1860—1862 роках Пастер вивчав можливість самозародження мікроорганізмів. Він провів елегантний експеримент, узявши термічно стерилізоване живильне середовище і вмістивши його у посудину із загнутою вниз довгою шийкою (S-подібну колбу з відкритою шийкою) щоб був доступ міфічній «життєвій силі». Скільки б посудина стояла на повітрі, ніяких ознак життя в ній не спостерігалися, оскільки бактерії, що містяться в повітрі, осідали на вигинах шийки. Але варто було відламати її, як незабаром на середовищі зростали колонії мікроорганізмів. 1862 року [[Паризька Академія наук]] нагородила Пастера премією за вирішення питання про самозародження живого організму.
 
Пастер довів, що на бродіння негативно впливає [[кисень]] (т.&nbsp;з. ефект Пастера). Багато бактерій, що здійснюють бродіння (наприклад, маслянокислі бактерії), можуть розвиватися тільки в безкисневому середовищі. Ці факти дозволили йому розділити всі організми на [[Аеробний організм|аеробні]] (ростуть при наявності кисню) і [[Анаеробні організми|анаеробні]] (без нього). Бродіння таким чином, було анаеробним процесом, життям без дихання.
 
ВУ той же час, організми здатні як до бродіння, так і до дихання, за наявності кисню росли активніше, і до того ж споживали менше органічної речовини з середовища. Так було доведено, що анаеробне життя менш ефективне порівняно з аеробним. Зараз вважається, що з однієї кількості органічного субстрату організми аеробів здатні дістати в 20 разів більше енергії.
 
== Врятування шовківництва ==
У середині XIX століття [[епідемія]], що вразила [[шовкопряд]]ів ву південних районах Франції, набула величезних розмірів і загрожувала підірвати шовківництво. 1865 року колишній вчитель Пастера запросив його на південь Франції, щоб знайти причину хвороби шовкопрядів. Луї Пастер після деяких коливань прийняв пропозицію вивчити хвороби шовковичних шовкопрядів. У періодПротягом 1865—1869 років він їздив щоліта в Аді і працював тут над цим питанням в маленькому будиночку, де у нього була влаштована лабораторія. У роботі йому допомагали дружина, дочка та учні по Вищій нормальній школі.
 
Дослідження Пастера дозволили встановити, що епідеміяепідемію буласпричинили викликанадві двомарізні різними хворобамихвороби. Перша, найбільш небезпечна з них, ''пебріна шовкопряда'', характеризується наявністю в організмі комах на всіх стадіях їхїхнього розвитку особливих тілець, які є збудниками захворювання. Ці тільця можуть потрапити з материнського організму в яйця, і таким чином хвороба передається потомству. Луї Пастер розробив дуже ефективний спосіб боротьби з цим захворюванням, що полягає у відборі для розведення потомства метеликів, щоще не уражених збудником. Друга хвороба&nbsp;— ''фляшерія'' була подолана значно легше. Завдяки роботам науковця було врятовано шовківництво на півдні Франції і в Італії<ref name="ullmann">{{Cite journal| last = Ullmann| first = Agnes| title = Pasteur-Koch: Distinctive Ways of Thinking about Infectious Diseases| journal = Microbe | volume = 2| issue = 8| pages = 383–7| date = August 2007| url = http://forms.asm.org/microbe/index.asp?bid=52099| accessdate = December 12, 2007}}</ref>.
 
У 1874 році палата депутатів уна знак визнання видатних заслуг перед батьківщиною призначила Пастеру довічну пенсію у 12 000 франків, збільшену у 1883 році до 26 000 франків. У 1881 році Луї Пастера було обрано членом [[Французька академія наук|Французької академії наук]].
 
== Дослідження інфекційних захворювань ==
[[Файл:Falguiere Alexandre, Pasteur base. Place de Breteuil.jpg|thumb|220px|Скульптурна група, біля підніжжя пам'ятника Луї Пастеру, Париж, {{lang-fr|Place de Breteuil}}]]
Після публікації 1876 роботи [[Роберт Кох Роберт|Роберта Коха]] «Етіологія сибірської виразкисибірки» Пастер повністю присвятив себе імунології. У 1880 році Луї Пастер виділив культуру збудника холери курей, яку підтримували частими пересіваннями на м'ясному бульйоні. З волі випадку йому вдалось зробити одне з найбільших відкриттів. Одного разу культура збудника холери курей була залишена в термостаті на декількохдекілька тижнів без пересівання на нові середовища. Ця культура втратила здатність навіть у високих дозах вбивати курей, і Пастер припустив, що введення таких ослаблених культур мікробів може створити несприйнятливість у тварин до даного захворювання, подібно до того, як щеплення коров'ячої віспи оберігає людину від захворювання [[Натуральна віспа|натуральною віспою]]. Це припущення блискуче підтвердилося на дослідіпрактиці. Так був знайдений спосіб запобігання від заразних захворювань введенням ослаблених збудників, який виявився придатним до багатьох інфекційних хвороб і зіграв величезну роль ву боротьбі з ними.
 
Так Л.Луї Пастер, остаточно встановивши специфічність збудників [[Сибірська виразкаСибірка|сибірської виразкисибірки]], пологової лихоманкигарячки, [[Холера|холери]], [[сказ]]у, курячої холери та інших хвороб, розвинув уявлення про штучний імунітет, запропонував метод запобіжних щеплень, зокрема від сибірськоїсибірки виразкиу тварин (1881), сказу (спільно з [[Ру Еміль Ру|Емілем Ру]], 1885).
 
Перше щеплення проти сказу було зроблене 6 липня 1885 року 9-річному [[Майстер Йозеф Мейстер|Йозефу МайстеруМейстеру]] на прохання його матері. Лікування закінчилося успішно, хлопчик видужав.
 
Принципи отримання [[Вакцина|вакцин]] і методи їхїхнього застосування, розроблені Пастером для профілактики інфекційних захворювань, успішно використовуютьсявикористовують вже понад 100 років.
 
== Смерть та вшанування пам'яті ==
[[Файл:Vulitsya Pastera.JPG|thumb|left|180px|alt=Pasteur's street in Odessa.|Вулиця Пастера в [[Одеса|Одесі]]]]
[[Файл:2 франки Пастер.jpeg|thumb|Двофранкова монета з портретом Луї Пастера]]
Луї Пастер помер [[28 вересня]] [[1895]] року у [[Марн-ла-Кокетт]]і, що поблизу [[Париж]]а. Смерть була спричинена ускладненнями, викликанимиякі виниклі після декількох [[інсульт]]ів, що стались після 1868 року<ref name="cohn">{{cite web |url=http://pyramid.spd.louisville.edu/~eri/fos/interest1.html|title=Pasteur| author=David V. Cohn location=University of Louisville| date=December 18, 2006| accessdate=2007-12-02| quote=Fortunately, Pasteur's colleagues Chamberlain {{sic}} and Roux followed up the results of a research physician Jean-Joseph-Henri Toussaint, who had reported a year earlier that carbolic-acid/heated anthrax serum would immunize against anthrax. These results were difficult to reproduce and discarded although, as it turned out, Toussaint had been on the right track. This led Pasteur and his assistants to substitute an anthrax vaccine prepared by a method similar to that of Toussaint and different from what Pasteur had announced.|archiveurl=http://www.webcitation.org/6FwSn0Eot|archivedate=2013-04-17}}</ref>. Його було поховано у [[Собор Паризької Богоматері|соборі Паризької Богоматері]], однак згодом останки вченого було перепоховано у [[склеп]]і в [[Інститут Пастера|Інституті Пастера]] у Парижі. Стіни склепу прикрашені ілюстраціями видатних досягнень вченого, виконаними у стилі Візантійської мозаїки<ref>{{Cite journal| last = Campbell| first = D. M.| title = The Pasteur Institute of Paris| journal = American Journal of Veterinary Medicine| volume = 10| issue = 1| pages = 29–31| publisher = D. M. Campbell| location = Chicago, Ill.| date = January 1915| url = http://books.google.com/?id=u8FUAAAAMAAJ&printsec=frontcover#v=onepage&q=| accessdate = February 8, 2010}}</ref>.
 
Іменем Пастера названо понад 2 000 вулиць у багатьох містах світу. Наприклад, у [[США]]: [[Пало-Альто]] (історичний центр [[Кремнієва долина|Кремнієвої долини]]) та [[Ервайн (Каліфорнія)|Ервайн]], у штаті [[Каліфорнія]]; вулиця, що поряд з Університетом Техаського Наукового центру здоров'я в Сан-Антоніо; у містах Квебек, Сан-Сальвадор-де-Жужуй та [[Буенос-Айрес]] ([[Аргентина]]), Грейт-Ярмут у [[Норфолк]]у ([[Велика Британія]]); [[Квінсленд]] ([[Австралія]]); [[Пномпень]] ([[Камбоджа]]); [[Хошимін]] ([[В'єтнам]]); [[Батна]] ([[Алжир]]); [[Бандунг]] ([[Індонезія]]); [[Тегеран]] ([[Іран]]); [[Мілан]] ([[Італія]]) та [[Бухарест]], [[Клуж-Напока]] й [[Тімішоара]] ([[Румунія]]), [[Астана]] ([[Казахстан]]), а також вулиця, на якій розташовано корпус [[Одеський національний медичний університет|Одеського національного медичного університету]]. Авеню Пастера у [[Хошимін]]і ([[В'єтнам]]) є однією з небагатьох вулиць у цьому місті, що зберегли французьку назву.
У 1961 році [[Міжнародний астрономічний союз]] присвоїв ім'я Луї Пастера [[Пастер (місячний кратер)|кратерові]] на [[Зворотний бік Місяця|зворотному боці Місяця]]. На честь науковця названо [[4804 Пастер|астероїд]], відкритий 2 грудня 1989 року.
 
Портрет Л. Пастера зображено на [[Поштова марка|поштовій марці]] Бельгії, випущеній у 1995 році та було поміщено на [[Банкнота|банкноті]] номіналом у [[5 франків (Пастер)|п'ять франків]], що була в обігу в період 1966—1986 років.
 
== Пастеризація ==
''Пастеризація''&nbsp;— процес ''одноразового'' нагрівання й витримування найчастіше рідких харчових продуктів чи речовин до температур з діапазону 50…65&nbsp;°C (точне значення температури залежить від виду продукту) протягом 20…30 хвилин або до температур 70…80&nbsp;°C протягом декількох десятків секунд. Технологію було запропоновано у 1864 році<ref name=VR1928>{{cite book|pages=113–114|url=https://books.google.com/books?id=rQ_hjAuH9xEC&pg=PA113|title=Life of Pasteur 1928|isbn=978-0-7661-4352-4|author1=Vallery-Radot|first1=René|date=2003-03-01}}</ref> Луї Пастером для знезараження [[Їжа|харчових продуктів]], а також для продовження терміну їх зберігання.
 
У процесі такої обробки у продукті гинуть ''вегетативні форми мікроорганізмів'', однак ''[[Ендоспори|спори]]'' зберігаються у життєздатному стані і за сприятливих умов починають інтенсивно розвиватись. Тому пастеризовані продукти ([[молоко]], [[пиво]] тощо) зберігають за понижених температур протягом обмеженого періоду часу. Вважається, що харчова цінність продуктів при пастеризації практично не змінюється, оскільки зберігаються смакові якості та цінні компоненти ([[вітаміни]], [[ферменти]] тощо).
 
== Цікаві факти життя ==
[[Файл:Institut Pasteur, Paris 1.jpg|220px|thumb|[[Інститут Пастера]]. Будівля музею і усипальниця Луї Пастера]]
[[Файл:Étude sur le vin Louis Pasteur.jpg|thumb|Титульна сторінка наукової праці Л. Пастера ''Études sur le vin'' («Дослідження вина») видання 1866 року]]
Пастер все життя займався біологією і лікував людей, не отримавши ні медичної, ні біологічної освіти. Також Пастер у дитинстві займався живописом. Коли франузькийфранцузький художник [[Жан-Леон Жером]] побачив через роки його роботи, він сказав, «як добре, що Луї обрав науку, оскільки він був би нам великим конкурентом»<ref>[http://univertv.ru/video/biology/istoriya_nauki/lui_paster/?mark=all# Луи Пастер&nbsp;— выдающийся французский микробиолог и химик, член Французской академии (1881)] {{ref-ru}}</ref>.
 
1868 року у віці 46 років у Пастера стався крововилив у мозок. Він залишився інвалідом: ліва рука не діяла, ліва нога волочилася по землі. Він ледве не загинув, але врешті-решт одужав. Більше того, він зробив після цього найзначніші наукові відкриття: створив вакцину проти сибірської виразкисибірки і щеплення проти сказу<ref>[http://vivovoco.ibmh.msk.su/VV/PAPERS/BIO/PASTEUR/MEMOPAST.HTM VIVOS VOCO: Г. Файбусович, «Мемуар о Пастере»]</ref>. Коли вченийнауковець помер, виявилося, що частина його мозку була зруйнована. Помер Пастер від [[Уремія|уремії]].
 
Пастер першим запропонував ідею про можливість життя без мікробів. На цій ідеіідеї базується наука про стерильні організми&nbsp;— [[Гнотобіонти|гнотобіологія]].
 
За словами [[Мечников Ілля Ілліч|І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова]], Пастер був пристрасним патріотом і ненависником німців. Коли йому приносили з пошти німецьку книжку або брошуру, він брав її двома пальцями і відкидав з почуттям відрази<ref>[http://vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/BIO/PASTEUR/PASTEUR.HTM VIVOS VOCO: И.&nbsp;И.&nbsp;Мечников, «Воспоминания о последних годах жизни Пастера»]</ref>.
[[Категорія:Члени Французької академії наук]]
[[Категорія:Члени Шведської королівської академії наук]]
[[Категорія:Хіміки XIX століття]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю Левенгука]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю Коплі]]
[[Категорія:Науковці, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо кратер на Місяці]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю Коплі]]
[[Категорія:Хіміки XIX століття]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Люди на банкнотах]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю Левенгука]]
[[Категорія:Люди на марках]]