Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
| Rodovid =
}}
'''А́ртур Велслі, 1-й герцог Ве́ллінгтон''' ({{lang-en|Arthur Wellesley, 1st Duke of Wellington}}; [[1769]], Данканкесл ([[Дублін]]) — [[14 вересня]] [[1852]]) — англійськийбританський полководець і державний діяч, англійськийбританський [[фельдмаршал]] ([[3 липня]] [[1813]]), учасник Наполеонівських війн, переможець при [[Битва при Ватерлоо|Ватерлоо]] (1815). 25-й (з [[22 січня]] [[1828]] до [[22 листопада]] [[1830]]) і 28-й (з [[17 листопада]] до [[10 грудня]] [[1834]]) [[Прем'єр-міністри Великої Британії|Прем'єр-міністр]] [[Велика Британія|Великої Британії]].
 
== Початок служби ==
3-й син [[лорд]]а [[Гаррет-Коллі]], графа [[Морнінгтон]]а. Народився у Дунканкестлі ([[Ірландія]]); здобував освіту в [[Ітонський коледж|Ітоні]], а потім в Анжерському військовому училищі, у [[Франція|Франції]].
 
У [[1787]] році він вступив на військову службу, у [[1794]] році брав участь у [[Фландрська кампанія|Нідерландському поході]], а у [[1797]] році вирушив зі своїм полком (33-й піший полк) до [[Індія|Індії]], де відзначився у війні з [[Тіпу]] (раджою [[Майсур (князівство)|Майсуру]]), особливо під час штурму [[Шрірангапатнам]]а ([[1799]]). Після взяття цього міста Веллінгтона було призначено його [[губернатор]]ом, а за рік після того він успішно діяв проти [[Маратхі (народ)|маратхів]] і змусив їх укласти вигідний для [[АнгліяКоролівство Великої Британії|АнгліїКоролівства Великої Британії]] мир.
 
== Португальська кампанія ==
У [[1806]] році, після повернення до [[Європа|Європи]], Веллінгтона було обрано містом [[Рай (Східний Сассекс)]] депутатом до нижньої палати [[Парламент Великої Британії|Парламенту]]. У 1807 році обирався від міст Трелі, Мітчелл, і, зрештою, [[Нью-Порт]] (на [[Вайт (острів)|острові Вайт]]), депутатом від якого він був у 1807–1809; у [[1807]] році Веллінгтон брав участь у поході проти [[Копенгаген]]а, а у липні [[1808]] року був відряджений до [[Португалія|Португалії]], прийняв там командування над британськими військами, та, після кількох вдалих справ з французькими загонами, цілковито розбив генерала [[Жан Андош Жюно|Жюно]] [[Битва під Вімейру|під Вімієро]]. Потім він повернувся до АнгліїВеликої Британії, але у квітні [[1809]] року знову прибув до Португалії, де, здійснивши сміливий перехід із союзними військами через річку [[Дуеро]] ([[11 травня]]), узяв місто [[Порту|Опорто]] і змусив маршала [[Сульт]]а до відступу.
 
[[Файл:Francisco_Goya_-_Portrait_of_the_Duke_of_Wellington.jpg|thumb|left|200px|Портрет роботи [[Гойя|Гойї]]]]
У жовтні [[1813]] року Веллінгтон вступив до [[Франція|Франції]], здобув кілька перемог над маршалом [[Сульт]]ом і зайняв [[Тулуза|Тулузу]], де дізнався про укладення миру в [[Париж]]і.
 
За подвиги Веллінгтона було щедро нагороджено англійськимбританським урядом: [[Георг IV|принц-регент]] надав йому титул [[герцог]]а, а парламент призначив 300 тисяч фунтів стерлінгів на купівлю маєтку.
 
== Ватерлоо ==
[[Файл:The Duke of Wellington on Copenhagen (1818) by Thomas Lawrence.jpg|thumb||[[Томас Лоуренс]],'' «Герцог Веллінгтон при Ватерлоо»'']]
Після повернення [[Наполеон]]а з острова [[Ельба (острів)|Ельби]] Веллінгтон прийняв начальство над союзною англобритано-голландською армією та разом із [[Гебхард Леберехт Блюхер|Блюхером]] здобув сумнівну перемогу при [[Ватерлоо (Бельгія)|Ватерлоо]], та, якщо б не Гебхард фон Блюхер, Веллінгтон був би змушений відступити, після якої вторгся до Франції та зайняв Париж.
 
Після укладення 2-го Паризького миру його було призначено головним начальником союзних військ у Франції й залишався там до завершення [[окупація|окупації]].
У [[1818]] і [[1822]] роках він брав участь у конгресах [[Аахенський конгрес|Аахенському]] й [[Веронський конгрес|Веронському]]; у [[1826]] році його відрядили до [[Російська імперія|Росії]] для привітання [[Микола I|імператора Миколи]] зі сходженням на престол; у [[1828]] році став прем'єр-міністром. Його уряд мав рішуче [[Торі (партія)|торійський]] характер, але, поступаючись обставинам, узяв на себе у [[1829]] році ініціативу [[емансипація|емансипації]] [[католик]]ів. Закон про пиво 1830 року скасував всі податки на нього й дозволив громадянам відкривати пивні ([[паб]]и&nbsp;— від {{lang-en|public house}}, громадський дім) без особливого дозволу, не купуючи ліцензії<ref>[http://www.forbes.ru/forbes/issue/2004-04/4845-sila-slabogo-alkogolya Сила слабкого алкоголю | Forbes.ru]</ref>.
 
[[Липнева революція|французька Липнева революція]] і вступ на англійськийбританський престол [[Вільгельм IV (король Великої Британії)|Вільгельма IV]] потягнули за собою у листопаді [[1830]] року падіння уряду Веллінгтона. Зі своєю звичайною наполегливістю він опирався парламентській реформі й цим спричинив у народі таке обурення, що його публічно образили.
 
Після відставки уряду у листопаді [[1834]] року, Веллінгтон прийняв у кабінеті [[Роберт Піль|Роберта Піля]] управління міністерством закордонних справ; але вже під час відкриття сесії [[1835]] року подав у відставку. Коли Піль у вересні [[1841]] року знову сформував уряд, Веллінгтон ще раз вступив до кабінету, але не мав у ньому жодного певного портфеля. На жаль для заповзятих торі, він, під впливом Піля, висловився за скасування [[Хлібні закони|хлібних законів]].