Відкрити головне меню

Зміни

У [[1570]] році Камоенс добрався до Лісабону, де почав клопотати про публікацію «Лузіад». Юний король [[Себастьян I (король Португалії)|Себастьян I]], прочитавши поему, призначив поетові довічну пенсію, невелику, в 4 рази нижче, ніж середній дохід тесляра, але яка все-ж-таки врятувала Камоенса від злиднів. У [[1572]] році поема, що оспівує відкриття Індії Васко де Гамою, з'явилася в пресі. Камоенс присвятив її королеві Себастьяну. Гроші пенсії Камоенсу приносив хлопчик-слуга, привезений з [[Мозамбік]]у, який збирав милостиню на вулицях Лісабона. Не зважаючи на те, що поема викликала загальне захоплення, творцеві «Лузіад» довелося доживати дні свої в бідності; до неї приєдналося горе про втрату незалежності Португалії. «Я вмираю не тільки у вітчизні, але і з ним разом», — вигукнув поет в листі до свого друга.
 
Захворівши на [[Чума|чуму]], поет помер [[10 червня]] [[1580]] року і його поховали в церкві святої Анни. 16 років по тому дон [[Ґонсало Кутінью]] поставив на тому місці, де вважали місцезнаходження могили Камоенса, надгробний камінь з написом. Проте, [[Лісабонський землетрус 1755 року|великий лісабонський землетрус]] [[1755]] року вщент зруйнував церкву святої Анни. У [[1855]] році імовірні останки Камоенса зібрали і перепоховали, а в [[1880]] році, перед урочистим святкуванням трьохсотліття смерті Камоенса, ці останки, так само як і останки Васко да Гами, перенесли з королівськими почестями і поховали в [[Монастир ієронімітівєронімітів|монастиріМонастирі ієронімітівєронімітів]] ({{lang-pt|Mosteiro dos Jerónimos}}) у Белене — одному з районів Лісабона: труна з прахом Васко та Гами — ліворуч, а з прахом Камоенса — праворуч гробниці короля Себастьяна I.
 
== Спадщина ==