Соціалістична держава: відмінності між версіями

== Політичні режими ==

Політичні системи та режими «країн соціалізму»  — є перехідною («[[Транзитологія|транзитарною]]») еволюційною формою від «колективного» [[Традиційне суспільство|традиційного суспільства]] до [[Громадянське суспільство|громадянського]], такого, де [[людина]]-[[особа]] вже є політично-правовим суб'єктом. Соціалістними країнами, як правило, стають суспільства з ранньою початковою формою державності ([[Протодержава|протодежрави]], недавні колоніальні території Азії, Африки та Лат. Америки), або країни с вчора ще [[Аграрне суспільство|традиційним]] [[Феодалізм|феодальним]] суспільним устрієм (СРСР, КНР)

Політичні режими у «соціалістичних» країнах, як правило розподіляються у спектрі від [[Авторитаризм|авторитарного]] до [[Тоталітаризм|тоталитарного]] і, як правило, є [[Диктатура|диктаторськими]]. Політичною опорою єдиновласному диктатору (або диктаторській «колективній» [[Хунта|хунті]]) є монопольно правляча комуністична або соціалістична партія. Іноді назва може відхилятися<ref>Так наприклад в Польщі правляча комуніста партія мала назву «[[Польська об'єднана робітнича партія|Польської об'єднаної робітничої]]». В [[НДР]] вона звалася «[[Соціалістична єдина партія Німеччини]]»</ref>. Оскільки політична система соціалізму історично є протитезою «буржуазної» демократії з її багатопартійною системою відкритої політичної конкуренції та правовою державою, в соціалістичній системі інші політичні партії (окрім правлячої) та організації забороняються, пригнічувати або знищуються (приклад -&nbsp;— [[СРСР]], [[КНР]]). Іноді бувають діхилення в бік декоративного «лібералізму». Так наприклад в країнах «народної демократії» Східної Європи у другій половині ХХ ст., які зовнішньополітично були сателітами СРСР, при ярко виражений авторитарних диктаторських режимах (режими [[Йосип Броз Тіто|Йосипа Броз Тіто]], [[Ніколае Чаушеску]], [[Тодор Живков|Тодора Живкова]], [[Владислав Гомулка|Владислава Гомулки]], напівавторитарні режими [[Янош Кадар|Яноша Кадара]] та [[Густав Гусак|Густава Гусака]]) продовжували номінально існувати маленькі псевдоальтернативні «некомуністичні» партії, котрі все однак входили до місцевих «Народних фронтів», які контролювалися правлячою партією та її службами безпеки.

Класичними прикладами [[Тоталітаризм|тоталітарних режимів]] в ХХ ст. в [[політологія|політичних науках]] вважаються [[СРСР]] та [[КНР]]. Перші десятиріччя свого існовання режим створений в Росії [[Ленін]]им з його [[більшовики|більшевиками]] та продовжений [[Сталін]]им, так офіційно і звався &nbsp;— [[диктатура пролетаріату]]. [[Перебудова|Спроба]] його «[[Модернізація|модернізувати]]», «[[Лібералізація|лібералізувати]]» або «реформувати» з доданням трохи «соціалізму з людським обличчям», зроблена частиною радянської [[Партноменклатура|партноменклатури]] на чолі з [[М.Горбачов]]им на прикінці 1980-х -&nbsp;— початку 1990-х років &nbsp;— призвела до [[Розпад СРСР|краху всієї політичної і державної системи СРСР]].