Відмінності між версіями «Народний Малахій»

м
→‎Сюжет: оформлення
м (→‎Сюжет: оформлення)
 
== '''Сюжет''' ==
'''===Перша дія:'''===
Дія відбувається у будинку на вулиці Міщанській із плачу Тарасовни, яка голосить за тим, хто її покидає. Середульша донька заспокоює матір і дає їй випити валер'янки, натомість Тарасовна просить отрути. Входить старша дочка, і сестра з матір'ю розпитують її, чи та покликала хрещеного і хор, на що старша відповідає ствердно і додає, що вони скоро прийдуть. Із діалогів стає відомо, що Тарасовна плаче за чоловіком, Малахієм, який побіг по паспорт до виконкому. Матір просить доньку підготувати частування для гостей. Потім тихо, немов у траурі, заходять сусіди, перед якими Тарасовна теж оплакує чоловіка і каже, що він уже підготував ціпок і торбинку з сухарями. Сусіди розпитують, чи не паломництвом вирішив зайнятися Малахій, на що його дружина відповіла, що той уже давно відрікся від релігії. Далі Тарасовна розповідає, що негаразди з чоловіком почалися із приходом революції, коли він замкнувся у коморі і просидів там два роки. Входить Любуня, молодша дочка, і розповідає, що бачила веселим батька, коли той вийшов із виконкому, т попрямував до начрайміла.
Входить кум і розповідає, що мав розмову із найрачмілом, і той сказав, що немає закону, який забороняв би тікати з дому. Після діалогу кума з Тарасовною входить Малахій і на питання першого про те, куди він вирушає, відповів: «У голубую даль». Стаканчик просить погасити лампадку, яку перед цим скомандував запалити кум. Із діалогу кумів з'ясовується, що Малахій підтримує соціалізм і революцію, тоді як його кум їх критикує. Стаканчик розповідає, що розробив проекти, які розглянули в Раді Народних Комісарів та передали на розгляд в НКО та НКОЗ, тому він і вирушає в дорогу — аби комісари не зрозуміли його проектів хибно. Самі ж проекти спрямовані на «реформу людини».
За командою кума хор починає співати «Милость мира» Дегтярьова — літургію, що раніше дуже подобалася Малахієві. Раптом забігла старша дочка та розповіла, що їхню найкращу курку вбив Тухля Василь Іванович. Малахій, знічений цим «варварством» та розчулений «Милостю мира», невпевнено похитуючись, усе ж покидає дім.
 
'''===Друга дія:'''===
Дія відбувається в РНК. Із телефонних розмов комендантів стає відомо, що комісаріат вважає Стаканчика божевільним, який у своїх проектах «наколотив гороху з капустою, оливи з мухами, намішав Біблії з Марксом, акафіста з Анти-Дюрінґом» та який постійно приводить із собою в РНК людей із дрібними провинами (хтось побився із жінкою, хтось вилаявся на іншого). Входить Малахій, ведучи за собою дідуся, колишнього військового в галіфе, літню даму, панночку, бліду дівчину і парубка. Малахій розповідає комендантам програму своїх проектів: негайна реформа людини, реформа «української мови з погляду повного соціалізму» та перенесення столиці України до Києва. Після цього він пояснює, чому привів із собою чоловіка в галіфе -той відповів бабі-прочанці, яку звати Агапія, на питання про дорогу на Єрусалим просто «проходьте» замість того, щоб спрямувати її до Ленінового мавзолею, «нового Єрусалиму», а дідуся — за відповідь прочанці «одчепись». Даму, Аполінару, Стаканчик запідозрив у тому, що вона пропонувала стати повією панночці, Матильді, а парубка — що той спокушав дівчину, Олю. На питання Олі, чи не був він у божевільні, Малахій відповідає ствердно — 27 років у своїй сім'ї, яку він і вважає божевільнею. Входять кум із Любунею і безрезультатно переконують Малахія повернутися. Комендант каже, що його проекти потребують детального опрацювання, а на час їх вивчення пропонує посаду в ОВИКу, проте Стаканчик згоден працювати лише в РНК. Кум просить комендантів силою завернути Малахія додому, але вони відповідають, що не мають підстав для цього, тоді кум передає листа від сім'ї із проханням направити Малахія до божевільні. Той протестує, називаючи себе народним делегатом, але коменданти обманом направляють його на обстеження до психіатрів у Сабурову Дачу.
 
'''===Третя дія:'''===
Дія починається із беззмістовних розмов божевільних і Малахія у Сабуровій Дачі. Виявляється, що Оля та парубок, якого Стаканчик привів у РНК, — санітари, і з їхніх діалогів стає відомо, що Оля завагітніла від свого коханого Кирюшика, який тепер її кинув. Малахій чує в своїх мареннях «Милость миру» упереміж з Інтернаціоналом, бачить голубі кола з блакитними центрами, а згодом бачить — наркомів у РНК, які слухають його доповідь про негайну реформу людини і захоплено аплодують. Після цих марень Малахій проголошує себе народним наркомом, Нармахнаром, і першим декретом зрікається родинного стану. На прохання божевільних він організовує їхню втечу. Коли всі хворі перелізли через паркан і саме лаштувався тікати Стаканчик, його зупинила Оля. Малахій розчулив її розповіддю про те, як Кирюшик повернеться з революції та прийде до своєї коханої та їхньої майбутньої дитини, і санітарка дозволила йому втекти з божевільні. Те, що Оля перейнялася його розповіддю і повірила в неї, Нармахнар вважає першим втіленням реформи людини в життя. У Сабурову Дачу приїздять кум і Любуня, проте вже не застають Малахія.
 
'''===Четверта дія:'''===
Дія відбувається в «установі» мадам Аполінари, де та боїться, що її зненацька може накрити міліція. Аполінара дає настанову Агапії в разі чого сказати, що до тієї приїхали онучки Оленька і Любонька. Заходять гості, розмовляють з дівчатами, і з цих розмов стає очевидно, що установа — це бордель. Любуня в діалозі з Аполінарою карається тим, що, можливо, її батько вже вдома. Приходить Оля і приводить із собою Малахія, за ними входить іще один гість із наполегливим проханням побачити Любуню, яку в борделі називають Мирою. Аполінара починає відмовляти його і не кличе Любуню, проте та сама заходить до кімнати, почувши батьків голос. Донька падає Малахієві в ноги та просить пробачення за те, що стала повією, виправдовуючись тим, що хотіла заробити грошей на його пошуки, проте батько каже, що зрікся родинного стану і що тепер він Нармахнар. Любуня пішла до комори, і згодом Агапія бачить, що та повісилася. Остаточно божевільний Малахій називає себе всесвітнім пастухом, дістає дудку і починає грати на ній «всесвітню голубу симфонію», яка насправді звучить страшенним дисонансом.