Скала (село): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
SimondR (обговорення | внесок)
м правопис
стиль, вікіфікація, оформлення
Рядок 38:
'''Скала́''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Оратівський район|Оратівському районі]] [[Вінницька область|Вінницької області]].
 
'''''Населення''''' — 699 осіб.
 
'''''Населення''''' — 699 осіб.
 
== Географія ==
Рядок 46 ⟶ 45:
== Історія ==
Над річкою Роською розкинулось чимало сіл, серед них село Скала.
Воно, на думку [[Похилевич Лаврентій Іванович|Л. Похилевича]], налічує понад півтора тисячоліття свого славного віку. У відомій книзі Л. Похилевича «Сказання о населеннях (і местностях Киевской губернии…» (Київ 1864 р.), котра видана друкарнею Києво- МолилянськоїМогилянської академії записано: «Скала, село в найбільш західному кутку Таращанського, на межі Липовецького повіту, 90 верстах від Таращі.
 
Село одержало назву від місцезнаходження, через те, що основна частина його лежить на скелі Скелі довкола „Четвертої бригади“. В народі залишились перекази, що село раніше називалось Скалатин і лежало трохи вище на правому березі Роськи, в тому місці, де рівчак Жид, що тече з Медівки, з'єднується з Роською…». Тут слід сказати, що з часу написання книги Л. Похилевича пройшли великі зміни у топоніміці даної місцевості. Так не збереглась до наших днів назва струмка Жид, що тік з Медівки. Зараз з боку того села у напрямку Скали тече невелика річка з заболоченими берегами, щедро заросла очеретами та іншою хабазою, то, можливо і є той самий струмок.
Рядок 52 ⟶ 51:
 
Жили колись наші предки порядно, хазяйновито, поважали Бога, мали с високу духовність і людяність. З усними переказами та за книгою Л. Полихевича ми знаємо, що у нашій місцевості були непрохідні ліси, ріки багаті рибою, дбайливо оброблені поля та угіддя.
Навколо Скали (за Похилевичем) теж були непрохідні ліси. А тепер до найближчого ліска треба йти по 3-43—4 кілометри. Одне тільки відрадно, що глибокі яри та балки засаджено нині деревами і кущами. І носять вони місцеві назви «Ліски», які місцями оточують так звану «Четверту бригаду», «Сосонки»- урочище збоку Чернявки. А ще, як свідчить Полихевич, Скала згадується в найдавнішій хроніці Стрийковського (ч. 2 стор. 6). Там же говориться, що виникла вона одночасно з такими історичними центрами Поділля, як Брацлав, Сокілець, Смотрич.
 
А існували ці міста ще з чотирнадцятого століття. Це вказує на непересічний вік Скали. І хоча дане твердження повторюється в «Географическо-статистическом словаре русской империи» П.Семенова, виданому 1873 року у Санкт- Петербурзі (том 4 стр. 618), можливо, що мова тут йдеться про іншу Скалу, яка існувала поблизу Кам'янця-Подільського.
Рядок 59 ⟶ 58:
У 18 столітті з волі поміщика — кріпосника частина людей з села Скала були переселені на необжиті місця і на цьому місці виникло село Вербівка. Село Скала входило до складу Животівського маєтку князів Вижицьких. Але в другій половині 18 століття цими маєтками силою заволодів Францішек Цешковський. А в 1780 році від Цешковського Скала перейшла у володіння графа Красицького, який у 1810 році продав маєтки Якову Збишевському. Після смерті Якова батьківський маєток було розподілено між трьома його синами. Старшому синові Ієроніму дісталася Скала. У 1840 році Ієронім Збишевський продав свою частину Віктору Йосиповичу Фліорковському. Їхня родина була порядна, хазяйновита, відзначалась духовністю, людяністю, лібералізмом. Свого часу Фліорковські викупили у поміщика Енгельгарда родичів Тараса Шевченка і звільнили їх від панщини. Це був вчинок, гідний високого пошанування.
 
З селом Скала пов'язана доля і роду відомого російського письменника Ф. М. Достоєвського. На початку [[19 ст.|XIX ст.]] священиком у селі був Іван Григорович Достоєвський — рідний дядько російського письменника [[Достоєвський Федір Михайлович|Ф.Достоєвського]]. Предок письменника протопоп Федір Достоянський (безумовно, описка рідкісного прізвища) правив у соборному храмі села Животів. У 1740  р. церкву захопили уніати[[Греко-католицизм|греко-католики]], і після довгої тяганини деяка компенсація дісталась іншому представнику роду Достоєвських — -Яну.
 
У селі Скала після смерті тутешнього пароха Стефана Комаровського (його заповіт занесено в гродські книги 1778 року) почав правити Ян. Новий уніатськийгреко-католицький святениксвященик виявився зятем самого офіціала (глави уряду) Брацлавської єпархії Романа Скочинського. З тих пірВідтоді не обходилось без скандалів. То 5 років вдова померлого судилась за його майно… То в храмове свято чуда Св. Михайла 1780 року до Яна завітали парохи з Чернявки — Йосип Хопаровський із з Очеретні — Василь Островський (чоловік другої дочки Романа Скочинського і його наступник в очеретянській церкві). Всім їм і на додачу доньці офіціала добре влетіло від козацького десятника Михайла Нипопчука (чи Никончука) та поселян, яких місцевий управляючий ледве розігнав.
 
Революція 1905 року викликала заворушення і в селі Скала. Селяни залишили роботу і вимагали збільшення платні. Організував страйк Захар Кулинич, місцевий житель, який працював до цього на заводах Одеси та Петербурга. Він загинув у боях під час революційних подій 1917 року. Революційні виступи Були придушені царськими військами. До Жовтневої революції 1917 року більша частина землі належала поміщику, а менша частина селянам. Селяни наймались на роботу до поміщика. Після революції поміщицька земля перейшла в користування селян.
 
Було організовано Комітет незаможних селян і Комітет взаємодопомоги. У 20 роках було відкрито початкову школу, а з 1932–19331932—1933 років — семирічну школу. Важких втрат зазнало село від голодомору 1932–19331932—1933 років. Від голодомору вимерло майже 500 жителів.
 
=== 21 сторіччя ===