Відкрити головне меню

Зміни

'''Іва́н Петро́вич Кавалері́дзе''' ({{нар}} {{ДН|13|4|1887|1}}, [[хутір]] [[Новопетрівка (Роменський район)|Ладанський]], нині [[Роменський район]], [[Сумська область]] — {{пом}} [[3 грудня]] [[1978]], [[Київ]]) — український [[скульптор]], [[кінорежисер]], [[драматург]], сценарист, художник кіно. [[Народний артист УРСР]] (1969).
 
== Життєпис ==
== Біографічні відомості ==
Народився в [[селяни|селянській]] сім'ї Килини Луківни Кухаренко та Петра Васильовича Кавалерідзе (Кхварідзе) — сина Васо Кхварідзе, нащадка грузинського князівського роду, якого в середині [[19 століття]] привіз в Україну московський генерал Ладонський після закінчення [[Велика Кавказька війна|Кавказької війни]].
 
[[Дитинство]] Івана Кавалерідзе минуло в селі [[Талалаївка|Талалаївці]] Полтавської губернії (нині село [[Стара Талалаївка]] [[Талалаївський район|Талалаївського району]] Чернігівської області).
 
[[1899]] — закінчив початкову земську школу.
 
Більш за все йому подобалося ліпити з глини фігурки людей іта тварин. Такі дивні розваги привернули увагу його дядька — художника й археолога [[Мазаракі Сергій Аркадійович|Сергія Аркадійовича Мазаракі]] (представника відомого роду [[Мазаракі]]), що закінчив свого часу Петербурзьку академію мистецтв і працював хранителем скіфського відділу в Київському археологічному музеї. Він забрав хлопчика до Києва, де Іван навчався у приватній гімназії Валькера.
 
[[1907]]–[[1909]] — навчався у [[Київське художнє училище|Київському художньому училищі]], де наставником у нього був відомий скульптор [[Балавенський Федір Петрович|Федір Балавенський]].
 
[[1909]]–[[1910]] — навчався у [[Петербурзька академія мистецтв|Петербурзькій академії мистецтв]] у І. Гінцбурга.
 
[[1910]]–[[1911]] — удосконалював художню майстерність у приватній студії Наума Аронсона ([[Париж]]), відтак повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект [[Пам'ятник княгині Ользі (Київ)|пам'ятника княгині Ользі]]. Від 1912 — художник-декоратор кінофірми П. Тімана та Ф. Рейнгарда.
[[Файл:Пам'ятник Княгині Ользі.jpg|left|thumb|
Пам'ятник Княгині Ользі, Київ
]]
У лютому 1915 року був мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у [[Кіров (місто)|В'ятці]], а в квітні [[1915]] року його перевели до школи прапорщиків у [[Петергоф]] (біля [[Петербург]]у), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в [[Царське Село|Царському Селі]], що стояв на варті біля покоїв останнього російського [[імператор]]а [[Микола II|Миколи II]] у лютому [[1917]] року.
[[Файл:Могила Івана Кавалерідзе.jpg|міні|180пкс|Могила Івана Кавалерідзе]]
Жовтневий переворот І. П. Кавалерідзе зустрів у [[Ромни|Ромнах]], де наприкінці жовтня 1918 створив пам'ятник [[Тарас Григорович Шевченко|Тарасу Григоровичу Шевченку]]. Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток і був головним режисером [[Роменський пересувний робітничо-селянський театр|Роменського пересувного робітничо-селянського театру]] ([[1925]]–[[1930]]. Кавалерідзе був наділений надзвичайною енергією. Його друзі, Огюст Роден і Федір Шаляпін, підтримували його прагнення сміливого пошуку, творче горіння. За шість років перебування в рідному місті (з 1917 до 1923 рр.) організував товариство охорони пам'ятників старини, сприяв відкриттю краєзнавчого музею. Залізничники на пам'ятник Шевченку запропонували 40 бочок цементу. Натомість попросили організувати трупу і побудувати театр. Кавалерідзе погодився. Театр був відкритий. Іван Петрович володів магією об'єднувати довкола себе творчих людей. Сто двадцять п'ять чоловік входили до театру: режисери, художники, диригенти, артисти. "Артисти підібралися талант на таланті, в театр квиток важко було дістати, " — згадував режисер театру Іван Кавалерідзе. Степан Шкурат, Василь Яременко, Ганна Затиркевич-Карпинська… Репертуар підбирали ретельно. «Лісова пісня», «В катакомбах», «В домі труда, в краю неволі» Лесі Українки, «Бурлак» Карпенка-Карого…
 
[[Файл:Пам'ятник Княгині Ользі.jpg|left|thumb|Пам'ятник Княгині Ользі, Київ]]
1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури [[Київська міська управа|Київської міської управи]].
 
У лютому [[1915 року був]] мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у [[Кіров (місто)|В'ятці]], а в квітні [[1915]] року його перевели до школи прапорщиків у [[Петергоф]] (біля [[Петербург]]у), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в [[Царське Село|Царському Селі]], що стояв на варті біля покоїв останнього російського [[імператор]]а [[Микола II|Миколи II]] у лютому [[1917]] року.
По закінченні війни, коли радянська влада цькувала митця за перебування під німецькою окупацією, а [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Київська кіностудія]] виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса [[Любов Гаккебуш]] у своєму помешканні на [[Велика Житомирська вулиця|Великій Житомирській]], 17. У 1950-ті роки створив барельєфи вписані в тонго по периметру одного з ярусів вежі на будинку по Георгіївському пер. № 2 в Києві (не збереглися){{sfn|Unakov|2016|с=224}}.
 
[[Файл:Могила Івана Кавалерідзе.jpg|міні|180пкс|Могила Івана Кавалерідзе]]
Помер у [[Київ|Києві]] [[3 грудня]] [[1978]] року. Похований на [[Байковий цвинтар|Байковому цвинтарі]].
 
Жовтневий переворот І. П. Кавалерідзе зустрів у [[Ромни|Ромнах]], де наприкінці жовтня 1918 створив пам'ятник [[Тарас Григорович Шевченко|Тарасу Григоровичу Шевченку]]. Працюючи там у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток і був головним режисером [[Роменський пересувний робітничо-селянський театр|Роменського пересувного робітничо-селянського театру]] ([[1925]]–[[1930]]. Кавалерідзе бувБув наділений надзвичайною енергією. Його друзі, [[Огюст Роден]] і [[Федір Шаляпін]], підтримували його прагнення сміливого пошуку, творче горіння. За шість років перебування в рідному місті (з 1917 до -1923 рр.) організував товариство охорони пам'ятників старини, сприяв відкриттю краєзнавчого музею. Залізничники на пам'ятник Шевченку запропонували 40 бочок цементу. Натомість попросили організувати трупу і побудувати театр. Кавалерідзе погодився. Театр був відкритий. Іван Петрович володів магією об'єднувати довкола себе творчих людей. Сто двадцять п'ять чоловік входили до театру: режисери, художники, диригенти, артисти. "Артисти підібралися талант на таланті, в театр квиток важко було дістати, " — згадував режисер театру Іван Кавалерідзе. Степан Шкурат, Василь Яременко, Ганна Затиркевич-Карпинська… Репертуар підбирали ретельно. «Лісова пісня», «В катакомбах», «В домі труда, в краю неволі» Лесі Українки, «Бурлак» Карпенка-Карого…
 
Володів магією об'єднувати довкола себе творчих людей. 125 осіб входили до театру: режисери, художники, диригенти, артисти. "Артисти підібралися талант на таланті, в театр квиток важко було дістати, " — згадував режисер театру Іван Кавалерідзе. Степан Шкурат, Василь Яременко, Ганна Затиркевич-Карпинська... Репертуар підбирали ретельно. «Лісова пісня», «В катакомбах», «В домі труда, в краю неволі» Лесі Українки, «Бурлак» Карпенка-Карого.
 
У 1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури [[Київська міська управа|Київської міської управи]].
 
По закінченні війни, коли радянська влада цькувала митця за перебування під німецькою окупацією, а [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Київська кіностудія]] виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса [[Любов Гаккебуш]] у своєму помешканні на [[Велика Житомирська вулиця|Великій Житомирській]], 17. У 1950-ті роки створив барельєфи вписані в тонго по периметру одного з ярусів вежі на будинку по Георгіївському пер. № 2 в Києві (не збереглися){{sfn|Unakov|2016|с=224}}.
 
У 1950-ті створив барельєфи вписані в тонго по периметру одного з ярусів вежі на будинку по Георгіївському пер. № 2 в Києві (не збереглися){{sfn|Unakov|2016|с=224}}.
 
Помер у [[Київ|Києві]] [[3 грудня]] [[1978]] року. Похований на [[Байковий цвинтар|Байковому цвинтарі]].
 
== Доробок у галузі скульптури ==
35 192

редагування