Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
}}{{othernames|Франко}}{{Інші значення|тип=ім'я|Франсіско}}
 
'''Франсіско Франко''' ([[Іберійські імена|повне ім'я]] Франсіско Пауліно Ерменегілдо Теодуло Франко і Баамонде Салгадо Пардо де Андраде, {{lang-es|Francisco Paulino Hermenegildo Teódulo Franco y Bahamonde Salgado Pardo de Andrade}}, [[4 грудня]] [[1892]], [[Феррол]], [[Галісія]], [[Іспанія]] — [[20 листопада]] [[1975]], [[Мадрид]], [[Іспанія]]) — військовий і політичний діяч [[Іспанія|Іспанії]], фактичний [[диктатор]] віду [[1939]] до своєї смерті у -[[1975]] році, [[генералісимус]].
 
Також відомий під титулом '''Каудільйо''', (''{{lang-es|Caudillo de España por la gracia de Dios'',}} — глава Іспанії милістю Божою). Прийшов до влади після перемоги антиреспубліканських сил в [[Громадянська війна в Іспанії|громадянській війні 1936—1939 років]].
 
== Раннє життя ==
Народився 4 грудня 1892 року в місті Ферролі провінції Ла-Корунья автономної громадив Галісії, однієї з основних військово-морських баз Іспанії.
 
Був сином офіцера Ніколаса Франко і Сальгадо, рід якого походив з [[марани|маранів]] (іспанських [[сефарди|євреїв-сефардів]], хрещених у католицтво в кінці XV століття.). МатірМати, Марія дель Пілар Багамонде і Пардо де Андраде з роду Педро Фернандеса де Кастро — сьомого графа Лемоса.
Спочатку Франко збирався дотриматися родинної традиції й стати військовим моряком, але поразка Іспанії в [[Іспано-американська війна|Іспано-американській війні]] [[1898]] року привела до того, що кількість вакансій значно зменшилася, і замість цього Франко вирішив піти в Піхотну Академію. Його брат Рамон Франко став знаменитим авіатором.
 
Після закінчення Піхотної Академії в [[Толедо]] в [[1910]] році він провів два роки в тихому іспанському гарнізоні в своєму рідному місті Феррол, але при першій нагоді відправився служити в [[Марокко]]. Тільки служба в цьому новому іспанському африканському протектораті давала можливість отримати бойовий досвід і зробити військову кар'єру. На практиці це означало суворий досвід по виживанню в умовах жорстокої війни в пустелі.
 
Франко швидкоШвидко заробив репутацію хорошого офіцера. Він провів в Марокко в цілому одинадцять років, служивши спочатку в ''Regulares Indígenas'' (тубільних регулярних військах), а потім в [[Іспанський іноземний легіон|Іспанському іноземному легіоні]]. ЗУ [[1912]]-го по [[1916]]-ий і з [[1920]]-го по [[1926]]-ий роки він брав участь в битвах проти ріфських кабілів, пройшовши шлях від лейтенанта до генерала. Після поранення в [[1916]] у віці 23-х років він стає наймолодшим майором (''Comandante'') в іспанській армії, а в 33-річному віці&nbsp;— наймолодшим генералом. У [[1926]] його призначають головнокомандуючим піхотною бригадою в [[Мадрид]]і, а в [[1928]]&nbsp;— головою знов створеної Військової академії в [[Сарагоса|Сарагосі]]<ref>[http://www.biography.com/people/francisco-franco-9300766 Франціско Франко на біографічному порталі {{ref-en}}]</ref>.
 
У [[1926]] його призначають головнокомандуючим піхотною бригадою в [[Мадрид]]і, а в [[1928]]&nbsp;— головою знов створеної Військової академії в [[Сарагоса|Сарагосі]]<ref>[http://www.biography.com/people/francisco-franco-9300766 Франціско Франко на біографічному порталі {{ref-en}}]</ref>.
 
== Шлях до влади ==
У [[1931]] році в результаті майже безкровної революції монархія впала, влада перейшла до республіканських властей. Франко в цей час не втручався в політику, заявляючи про свою нейтральність. [[15 квітня]] [[1931]] року Франко виступив перед слухачами військової академії в Сарагосі і заявив: «Отже, оскільки проголошена республіка і верховна влада знаходиться в руках тимчасового уряду, ми зобов'язані дотримуватися дисципліни іта згуртувати свої ряди, з тим щоб зберегти мир і допомогти нації рушити по вірному шляху».
 
Протягом перших двох років республіки при владі були в основному ліві партії, що проводили непопулярні аграрні реформи. Крім того, були проведені антиклерикальні реформи, ліквідований [[конкордат]] з [[Католицизм|Католицькою церквою]] [[1851]] року, католицизм як державна релігія скасований, будь-які виплати духовному стану припинені на дворічний період, [[єзуїти|орден єзуїтів]] знов заборонений, широко поширена система церковної освіти розформована, полегшена процедура розлучення, багато монастирів було зруйновано. Суспільство стрімко політизувалося іта радикалізувалось. Страйки, замахи, що супроводжувалися бомбометанням, і кривава смута в селі, за яким стояло таємне анархістське товариство «''Federación Anarquista Ibérica''» (FAI)— «Іберійська федерація анархістів» (ІФА), що висувало гасла «вільного комунізму», привели до зміни уряду. У [[1933]] році до влади прийшли праві партії, що зупинили реформи. Після «двох червоних років» почалися «два чорні роки» республіки. В результаті в країні почали активно формуватися численні напіввійськові організації різних політичних відтінків, від анархістів і комуністів до націоналістичної «Іспанської фаланги». У [[1934]] році в [[Астурія|Астурії]] спалахнуло анархістське шахтарське повстання, в придушенні якого брав участь Франко. Після цього генерал став головнокомандуючим в [[Марокко]], але опісля декілька місяців повернувся до Мадрида, щоб прийняти пост голови Великого генерального штабу.
 
У лютому [[1936]]&nbsp;р. на виборах перемогли партії Народного Фронту, в який входили соціалісти, комуністи, анархісти іта лівобуржуазні партії. Прихильники Народного Фронту відразу ж почали звільняти політичних ув'язнених з в'язниць, захоплювати землю, громити церкви і монастирі. Протягом декількох подальших місяців в уряді все більше з’являлося представників лівих сил. Іспанія на той час знаходилася в дуже поганому економічному стані, з 11 мільйонів дорослих іспанців понад 8 мільйонів знаходилися за межею бідності, половина нації була безграмотна. Тому гасла лівих партій були вельми популярні.
 
[[1 травня]] [[1936]] року Народний фронт відзначив військовим парадом. Над маршируючими колонами колисалося море червоних прапорів, розвівалися транспаранти із зображеннями Маркса, Леніна іта Сталіна. Демонстранти співали [[Інтернаціонал]]. Той, хто наважувався викрикнути «''¡Viva España!''», чув у відповідь тисячоголосе: «''¡Patria, no!''», «''¡Viva la Rusia!''».
 
== Громадянська війна ==
 
[[18 липня]] [[1936]] почалася [[Громадянська війна в Іспанії]]. У колишньому [[СРСР]] було прийнято вважати, що сигналом на початок повстання була передача по радіо кодової фрази «Над всією Іспанією безхмарне небо» ({{lang-es|Sobre toda España el cielo está despejado}}), проте іспанські джерела цього не підтверджують і тамтешнім історикам така фраза невідома. Військові підняли повстання в усіх великих містах, але в декількох, включно з [[Мадрид]]ом, воно було швидко придушене. В результаті наглої перемоги не вийшло. Обидві сторони почали масові розстріли своїх політичних супротивників, що опинилися на «неправильній стороні».
 
Спочатку лідером бунтівників був не Франко, а генерал Санхурхо, але відразу ж після початку повстання він загинув в авіакатастрофі. Оскільки жодна сторона не змогла отримати перемогу, почалося повільне накопичення сил. Республіканський уряд швидко радикалізувався, комуністи грали все помітнішу роль. [[Комуністична партія Іспанії]] зросла з 20 тис.000 чоловікосіб ву [[1936]]&nbsp;р. до 300 тис. чол.000 на початку [[1937]] року. Націоналісти еволюціонували у зворотний бік. В той час, як республіканці звернулися за військовою допомогою до [[СРСР]], націоналістам допомога була надана [[Італія|фашистською Італією]] і [[НімеччинаТретій Рейх|НімеччиноюТретім Рейхом]]. [[НКВД]] і [[Комінтерн]] почали вербування людей в антифашистські [[інтернаціональні бригади]], які згодом стали найбоєздатнішими частинами республіканців. Хоча в них билися люди різних політичних поглядів, але все таки комуністи в них грали головну роль. На стороні Франко теж билися добровольці з різних країн, не тільки з Італії і Німеччини, але і з Ірландії, а також російські емігранти.
 
Якщо пропаганда однієї сторони представляла цю війну як «боротьбу з силами фашизму і реакції», то з іншого боку це бачилося як «хрестовий похід проти червоних орд». Франко, на відміну від [[Муссоліні]] і [[Гітлер]]а, був християнином-католиком, через що у відносинах між ними згодом і виникла тріщина.
 
== Період Другої світової війни ==
Італія з Німеччиною, в результаті, отримали не так вже багато дивідендівзиску. Звичайно, вони позбулися загрози отримати комуністичну державу на Заході Європи, але Іспанія не увійшла в «[[країни Осі]]» і впродовж [[Друга світова війна|Другої світової війни]] залишалася здебільшого нейтральною (за винятком посилки [[Блакитна дивізія|Блакитної дивізії]] на Східний фронт). У випадку з війною проти СРСР Франко не витримав і піддався бажанню помсти, вирішивши відплатити [[Сталін]]у тією ж монетою, тобто, посилкою своїх військових боротися з комунізмом на його території. Гітлер у свій час збирався використовувати Блакитну дивізію проти Франко, з метою встановити слухняніший режим в Іспанії. Втім, все закінчилося обопільним стяганням військ до Піренеїв в кінці [[1942 року]]. Після падіння режиму [[Муссоліні]] Франко відкликав Блакитну дивізію з РосіїСРСР. В результаті, після війни франкістський режим не впав, хоча у свій час під впливом СРСР та США перебував у міжнародній ізоляції.
 
Італія з Німеччиною, в результаті, отримали не так вже багато дивідендів. Звичайно, вони позбулися загрози отримати комуністичну державу на Заході Європи, але Іспанія не увійшла в «[[країни Осі]]» і впродовж [[Друга світова війна|Другої світової війни]] залишалася здебільшого нейтральною (за винятком посилки [[Блакитна дивізія|Блакитної дивізії]] на Східний фронт). У випадку з війною проти СРСР Франко не витримав і піддався бажанню помсти, вирішивши відплатити [[Сталін]]у тією ж монетою, тобто, посилкою своїх військових боротися з комунізмом на його території. Гітлер у свій час збирався використовувати Блакитну дивізію проти Франко, з метою встановити слухняніший режим в Іспанії. Втім, все закінчилося обопільним стяганням військ до Піренеїв в кінці 1942 року. Після падіння режиму [[Муссоліні]] Франко відкликав Блакитну дивізію з Росії. В результаті, після війни франкістський режим не впав, хоча у свій час під впливом СРСР та США перебував у міжнародній ізоляції.
 
Франко, незважаючи на тиск Гітлера, заплющив очі на те, що іспанські прикордонники за хабарі пропускали на територію Іспанії [[євреї]]в, що втікали з окупованих країн, і, більш того, відмовлявся прийняти антисемітське законодавство. З цієї причини історіографія сучасного [[Ізраїль|Ізраїлю]] ставиться до нього з симпатією, незважаючи на його співпрацю з Гітлером.
 
== Післявоєнні часи ==
Після початку холодної війни вплив СРСР в [[ООН]] впав, і на початку 501950 рр. послідувала хвиля дипломатичних визнань Іспанії. Вже в ході війни Франко почав обмежувати вплив фашистської партії (Фаланги), а після війни партія в основному займалася соціальною роботою, перетворившись на щось подібне радянським профспілкам. Називатися партія стала Національним рухом. За його ініціативою було почато політику національного примирення, зведено пам'ятник загиблим республіканцям. Проте, репресії проти політичних супротивників (крім республіканців, до них належали сепаратисти з Каталонії і Країни Басків) тривали до його смерті.
 
З середини 501950 років почалося [[Іспанське економічне диво]], що вивело Іспанію зі стану однієї з найбідніших країн Європи на рівень цілком розвиненої європейської країни. Досить тривалий час Іспанія займала друге місце у світі (після Японії) за темпами економічного розвитку. Багато міністрів, творці економічного дива, були членами католицького світського ордена [[Opus Dei]]. В кінці 601960 рр. почалися і політичні реформи, був прийнятий закон про пресу і дозволені страйки неполітичного характеру, розширено місцеве самоврядування, прийнято декілька конституційних законів, що розширили права громадян і що дозволили згодом мирний перехід до конституційної монархії. Весь цей час (з [[1947]]) Іспанія вважалася [[монархія|монархією]] з вакантним місцем короля, в цей же час Франко ухвалив рішення, що королем після його смерті повинен стати принц Хуан Карлос, що і відбулося в [[1975 році]].
Після початку холодної війни вплив СРСР в ООН впав, і на початку 50-х рр. послідувала хвиля дипломатичних визнань Іспанії. Вже в ході війни Франко почав обмежувати вплив фашистської партії (Фаланги), а після війни партія в основному займалася соціальною роботою, перетворившись на щось подібне радянським профспілкам. Називатися партія стала Національним рухом. За його ініціативою було почато політику національного примирення, зведено пам'ятник загиблим республіканцям. Проте, репресії проти політичних супротивників (крім республіканців, до них належали сепаратисти з Каталонії і Країни Басків) тривали до його смерті.
 
З середини 50-х років почалося Іспанське економічне диво, що вивело Іспанію зі стану однієї з найбідніших країн Європи на рівень цілком розвиненої європейської країни. Досить тривалий час Іспанія займала друге місце у світі (після Японії) за темпами економічного розвитку. Багато міністрів, творці економічного дива, були членами католицького світського ордена [[Opus Dei]]. В кінці 60-х рр. почалися і політичні реформи, був прийнятий закон про пресу і дозволені страйки неполітичного характеру, розширено місцеве самоврядування, прийнято декілька конституційних законів, що розширили права громадян і що дозволили згодом мирний перехід до конституційної монархії. Весь цей час (з [[1947]]) Іспанія вважалася [[монархія|монархією]] з вакантним місцем короля, в цей же час Франко ухвалив рішення, що королем після його смерті повинен стати принц Хуан Карлос, що і відбулося в 1975 році
 
Король Іспанії [[Хуан Карлос I]] завершив процес перетворення країни з авторитарної в демократичну.
 
== Галерея ==
 
<gallery>
|1923.
Файл:FrancoenReus.jpg|1940
Файл:Bundesarchiv Bild 183-L15327, Spanien, Heinrich Himmler bei Franco.jpg|1940
35 067

редагувань