Юрій Клен: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Uawikibot1 (обговорення | внесок)
м Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після
Pohorynsky (обговорення | внесок)
Рядок 24:
Народився в родині німецького купця-колоніста Фрідріха Бурґгардта та Каттіни Сідонії Тіль. Дід поета, Aвґуст Бурґгардт походив з пруськоrо міста [[Зельден (Німеччина)|Зольдіну]], оселився в [[XIX століття|ХІХ сторіччі]] на [[Волинь|Волині]] і заклав там фабрику [[Сукно|сукна]]. Мав п'ятьох синів, з яких найстарший Фрідріх Адам, [[Купецтво|купець]] за фахом (один час він займався продажем сільськогосподарських машин), одружений з Сідонією Амалією з дому Тіль (Thiel) був батьком Юрія Клена, що народився в сім'ї як третя і остання дитина. Поет мав двоє хресних імен: Освальд і Екарт.<ref>Відомості, що їх одержав [[Орест Михайло|М. Орест]] від Жозефіни Бурґгардт, за виданням: Безсмертні. Збірка спогадів про М.Зерова, П.Филиповича і М.Драй-Хмару. / Ред. текстів та прим. [[Орест Михайло|М.Ореста]].&nbsp;— Мюнхен: Ін-т літ. ім. Михайла Ореста, 1963&nbsp;— с. 44.</ref>
 
КолиРодина Освальдупостійно виповнилосяпереїзджала п'ятьз років,місця родинана переїхаламістечка до містечка на Волині й [[НемирівПоділля|НемироваПоділлі]]. ПочатковуПідлітком школупротягом закінчивкількох років мешкав у селищімістечку [[ВоронівкаСлавута]], де[[Заславський Бургардтиповіт|Заславського жилиповіту]], кількаде роківрозташовувалася післярезиденція князя [[НемирівРоман Даміан Санґушко|НемироваРомана Санґушка]]., Даліщо булопізніше навчаннястала вдля [[Немирівськапоета чоловічасимволом гімназія|Немирівській«старої гімназії]]романтики». Завершив середню освіту в [[Перша київська гімназія|Київській першій гімназії]] з золотою медаллю, звідки у [[1911]] році вступив дона романо-германський відділ філологічного факультету київського [[Київський національний університет|університетуУніверситету святого Володимира]].
 
В університеті одержав ґрунтовну [[Філологія|філологічну]] освіту: студіював англійську, німецьку та [[Слов'янські мови|слов'янську]] філологію, [[Історія літератури|історію літератури]]. Вже тоді захопився творчістю [[Райнер Марія Рільке|Рільке]], мав про нього наукову доповідь, перекладав [[Російська мова|російською]] його вірші. 1915 року з передмовою професора [[Перетц Володимир Миколайович|В. Перетца]] з'явилася друком наукова праця Бургардта «Новые горизонты в области исследования поэтического стиля».''<ref>[[Слабошпицький Михайло Федотович|М. Слабошпицький]]. [http://ukrlife.org/main/evshan/25poetiv1.html Профіль з «Грона п'ятірного». Юрій Клен]// 25 поетів української діаспори.&nbsp;— К.: видавництво «Ярославів Вал», 2006.&nbsp;— 728 с.</ref>
 
3 початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Освальда Бургардта депортовано до Архангельської губернії (с. Мар'їна гора). Повернувшись до Києва у [[1918]], закінчив у [[1920]] університет&nbsp;&nbsp;— і його прийнято до аспірантури при дослідному інституті [[ВУАН|УАН]]. Викладав разом із [[Зеров|М.&nbsp;Зеровим]] у соціально-економічному технікумі с.&nbsp;[[Баришівка|Баришівки]].
Рядок 47:
 
{{Цитата|''Гарної передосінньої днини 1947 року ми з [[Олександрів Борис|Борисом Олександровим]] проводили Юрія Клена із [[Зальцбурґ]]а в напрямку [[Австрія|австро]]-[[Німеччина|німецького]] кордону. Наші знайомі хлопці мали перепровадити його через той кордон, коли стемніє. Клен був (чи здавався) повний енерґії, творчих сил, сподівань і задумів. У його наплечнику лежали і журнал «Літаври», і щойно видана збірка [[Порфирій Горотак|Порфирія Горотака]] «Дияболічні параболи». З цієї подорожі Клен уже не повернувся. Десь у перших числах листопада надійшла вістка, що він помер 30 жовтня в одній із [[Авґсбурґ|авґсбурзьких]] лікарень від [[Запалення легенів|запалення легень]]''<ref name="source2">[[Качуровський Ігор Васильович|Качуровський І.]] Творчість Юрія Клена на тлі українського парнасизму// Юрій Клен. Твори. Том 1. — Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Шевченка, 1992. — С.5-22.</ref>}}
 
== Творчість ==
1943 року з'являється в світ збірка поезій Юрія Клена «Каравели», в якій автор спробував синтезувати творчі принципи київських неокласиків та ідейно-художні шукання поетів «празької школи». Автор поєднує в єдиному естетичному вимірі трагічну античність («Антоній і [[Клеопатра]]», «[[Цезар Гай Юлій|Цезар]] і [[Клеопатра]]», «Шляхами Одіссея»), героїзм середньовічної лицарської доби («[[Жанна д'Арк]]», «Вікінги») та князівсько-гетьманську українську традицію («[[Володимир Великий|Володимир]]», «Символ», «[[Україна]]»).