Відмінності між версіями «Мова розмітки даних»

На початку 80-х років думка, що розмітка має фокусуватися виключно на структурних аспектах документу, полишаючи візуальне представлення цієї структури програмі-інтерпретатору, призвела до винайдення [[SGML]]. Ця мова була розроблена комітетом, очоленим Голдфарбом, та поєднала в собі ідеї з різних джерел, включаючи проект Тунік ліфа — GenCode. Важливий внесок в роботу комітету зробили Шерон Адлер, Андерс Берглунд та Джеймс А. Марке.
 
SGML чітко визначає загальний синтаксис введення елементів розмітки до документу, а також окремі синтаксичні правила вживання тегів ([[DTD]]). Це дозволяє авторам створювати та використовувати різноманітну розмітку, обираючи найбільш відповідні за змістом теги, та називаючи їх зрозумілою своєю мовою. Таким чином, SGML вірніше буде назвати [[метамова|метамовою]], з якої походять багато окремих мов розмітки. З кінця 80-х років більшість нових важливих мов розмітки, таких як [[TEI]] та [[DocBook]], базуються на системі мови SGML. У 1986 році SGML була проголошена [[ISO]] як міжнародний стандарт мови розмітки (ISO 8879).
 
SGML отримала широке визнання та використовується в галузях з великими вимогами до документації. Втім, як побічна дія від спроби робити дуже багато та бути дуже гнучкою, SGML здебільшого була визнана обтяжливою та складною у вивчені. Наприклад, SGML дозволяє не обов’язково створювати закриваючі теги (або відкриваючі, або навіть обидва теги) в певному контексті, оскільки вона розроблялася з думкою, що розмітка буде робитися вручну перевантаженим роботою допоміжним персоналом, який буде вдячний за порятунок від натискання клавіш.
131

редагування