Соломон Манделькерн: відмінності між версіями

Отримав звичайне релігійне виховання. Рано втративши батька, Соломон переїхав в [[Дубно]], де дружив з хасидами і їздив до відомого цадика з Коцка і в той же час близько зійшовся з місцевими "маскилим", за допомогою яких ознайомився з європейськими мовами. Вже маючи сім'ю, поступив у Віленське рабинське училище, звідти перейшов в Житомирське, потім закінчив два факультети: східних мов в Петербурзі, юридичний - в Одесі, і отримав за кордоном диплом доктора філософії. Пробувши кілька років (1873-80) помічником громадського рабина в Одесі, Соломон Манделькерн оселився в Лейпцигу, де і прожив до самої смерті.

Ще живучи в Дубні, Соломон Манделькерн став співпрацювати вз різнихрізними єврейськихєврейськими видвидавництвами. Розгромна замовна стаття в 1866 р йогоЙого біблійна поема "Bat Scheba", яка з'явилась у 1866 році, звернула на себе увагу; маститий поет А. Лебенсон у вірші, вміщеному на чолі поеми, марнувавдарував похвали молодому автору. Не меншим успіхом користувався що вийшоввипущена в тому ж році збірка його сатир і епіграм "Chizzim Schenunim". У 1875 рроці СуспільствоСпілка поширення освіти в Росії видало тритомну працю M.Соломона Манделькерна "Dibre Jeme Rusiah" - історіяІсторія Росії (приділено також увагу і історії євреїв в Росії). Книга компілятивного характеру і наукової цінності не має, але, написана прекрасною мовою, мала успіх.

Переїхавши в [[Лейпциг]], Соломон Манделькерн видав два томи віршів "Schire Sefat Eber". He відрізняючись індивідуальністю в своїх віршах, автор прекрасно перекладав іноземних поетів. До кращих його перекладам належать: поема Гейне "Ієгуда Галеві", єврейська мелодія Байрона (Schire Jeschurun, 1890) і деякі вірші Лермонтова.

КапітальнимКапітальною працею Манделькерна, якомуякій він присвятив 20 років неймовірної роботи, якапо прославилаправу йоговважається еврейскоєврейсько-арамейська Армі конкорданціїконкорданція "Hechal ha-Kodesch" (Veteris Testamenti Concordantie, 1896). Про величезнійвеличезному масіоб'єму працізусиль, витраченоївитрачених на цей твір, досить свідчить той факт, що коректура книги тривала у Манделькерна цілих п'ять років. Цей твір, в якому Соломон письменник проявив як рідкісну працьовитість, так і значні філологічні знання, була дуже приязно прийнята єврейськими та християнськими вченими, і вона визнається найкращою конкорданціїконкорданцією за своєю точністю, так як в ній виправлені помилки і неточності, вкравшиякі вкрадались в інших конкорданціїконкорданціях, хоча вона, в свою чергу, не без недоліків.

Надмірна праця підломила розумові сили Манделькерна. Пробувши якийсь час у психіатричній лікарні, він приступив до написання іншого великого наукового працітвору, що залишився незавершеним, про різні варіанти біблійного тексту. Соломон Манделькерн багато також перекладав на німецьку та російську мови. На німецьку мову він перевів розповіді В. Короленка "Сліпий музикант" і "Иом Кіпур" і роман А. Мапу "Ahabath Zion" ( "Tamar", 1885. M. видав його за власний роман, не згадуючи імені автора). На німецькому ж мовою Соломон Манделькерн написав історію російської літератури. На російську мову перевів "Jewen Mezulah" Натана Гановера (Богдан Хмельницький, 1878), байки Лессінга (1885) і видав російсько-німецький кишеньковий словник (1896).