Художники палеоліту зображували в основному тварин — [[зубр]]ів, [[кінь|коней]], [[олень|оленів]], [[мамутМамонт|мамутів]]ів. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягає разючого рівня. Фігура тварини малюється упевненою лінією, дотримуються пропорції. З'являється штрихування, суцільне фарбування, застосування різних кольорів (поліхромність), що допомагає передачі об'єму. Початковими формами естетичного відображення зовнішнього середовища "Натуральний макет", що передував блискавичним скульпторам пізнього палеоліту, зароджувався як естетична й водночас магічна споруда. Яскравим прикладом цього є знахідка в печері Відьом (Італія), де у глибокій темряві, на глибині 0,5 км. від входу, неандертальці кидали шматки глини в сталагміт, що нагадував фігуру тварини. В інших випадках людина сама виготовляла опудало тварини і використовувала його у своїй обрядовій практиці. Можна припустити, що таким "макетом" слугувала й плита з округлим заглибленням з Ла Феррассі, як на думку С.М.Замяткіна, могла бути початковим зображенням тварини, а заглиблення - зображенням ран.
Зображеннями ран вважають також плями червоної фарби на кам'яних плитках, знайдені на тому ж поселенні Ла Феррассі та в Ле Мустьє. Дехто з дослідників розглядає ці пофарбовані плитки як зображення тварин з ранами, отриманими під час ритуального відтворення процесу полювання або репетиції, в ході якої відбувався розподіл ролей серед мисливців перед наступним полюванням.