Відкрити головне меню

Зміни

м
правопис
# друга теорія стверджує, що назва міста походить від імені [[Язичництво|язичницького]] бога сонця [[Хорс|Корс (Хорс)]] — головного бога у більшості племен, що населяли дану територію, в тому числі древлян. Від Хорсу/Корсу, за цією теорією, також походять назви населених пунктів [[Корсунь]] і [[Коростишів]].
 
Прибічники другої теорії резонно наполягають на неможливості першої, оскільки дерево, з якого не знято кору, швидше піддається впливу руйнуючихруйнівних факторів, про що людство знає вже кілька десятків тисяч років, і тому навряд чи древляни ставили свої житла з неотесаної деревини. Втім, імовірно, що теорія про кору (т.зв. «корова́»), виникла лише в [[1970-ті|1970]]—[[1980-ті|80]]-х роках для оминання теми язичництва і богів.
 
== Історія ==
[[Файл:Davnya Iskorosten.jpg||міні|ліворуч|250пкс|<small>Діорама [[Коростенський краєзнавчий музей|краєзнавчого музею]] «Княжна Ольга біля стін стародавнього Іскоростеня» (художник А.&nbsp;А.&nbsp;Туранський, 1982)</small>]]
Відомо, що у [[945]] році місто було серед земель слов'янських племен, підпорядкованих київському князю [[Ігор Рюрикович|Ігору]], незалежність яких віднята в них [[Олег]]ом, дядьком-регентом Ігоря, у битві [[914]] року, коли Ігор придушив повстання древлян. Ігор збирав щорічну данину і після того, як Ігор вдруге повернувся до Іскоростеня вимагати данину, князь [[Мал]] (Ніскиня) підняв місто проти київського князя. Військо (дружину) Ігоря розбили, а самого вбили. Поховали древляни Ігоря з усіма почестями, по княжому звичаю, на його могилі насипали високий курган. Село Немирівка (Коростенський район),через деякий час , тіло Ігоря переховали в селі Могильне ( нині село ПолісськеПоліське) де знаходиться Могила князя Ігоря.
 
Після [[Любецький_з'їзд_1097|розділу]] [[Русь|Русі]] у [[1097]] році '''Іскоростень''' залишався під юрисдикцією київських князів. З [[1243]] року тут хазяйнували монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у [[1348]] і [[1370]]&nbsp;рр. і потіснивши татар, великий князь литовський [[Ольгерд|Ольгерд Гедимінович]] приєднав ці землі до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовского]]. Пізніше подарував їх одному з своїх лицарів Тереху з [[Брянськ]]а за вірну службу. З [[1385]]&nbsp;р., після утворення [[Кревська Унія|Кревської Унії]], ця територія потрапила під вплив Польщі. В [[1586]]&nbsp;р. багатий польський магнат Прокоп Мржевіцький, оженившись наіз однійоднією іззі спадкоємниць Тереха, став власником Іскоростеня. Йому вдалося добитись від польського короля присвоєння цій маленькій фортеці статусу міста. [[22 травня]] [[1589]]&nbsp;р. король [[Сигізмунд III Ваза]] дарував місту Іскоростеню [[Магдебурзьке право]]
 
В [[1649]] році загін козаків під проводом Гераськи після кровопролитного бою завоював Іскоростень від польської шляхти. Міські укріплення були повністю зруйновані. В [[1654]]&nbsp;р. гетьман [[Богдан Хмельницький]] у результаті [[Переяславська Рада|Переяславської Ради]] підписав згоду з російським царем Олексієм Михайловичем про перехід України під юрисдикцію Росії. Однак з [[1667]] по [[1795]] роки землі Іскоростеня продовжували знаходитися в складі польсько-литовської [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].
Після проголошення Української Народної Республіки (УНР) її уряд і парламент ([[Українська Центральна Рада|Центральна Рада]]), були змушені залишити Київ під час його окупації московськими військами. Перебували у Коростені протягом 14–15 лютого та 24–26 лютого 1918&nbsp;р. 25 лютого у Коростені постановою Центральної Ради було затверджено [[Герб України|Тризуб Святого Володимира]] як герб УНР. В період 14–27 лютого 1918&nbsp;р. у Коростені в різний час перебували частини Армії УНР: [[Гайдамацький кіш Слобідської України]] на чолі із [[Петлюра Симон Васильович|Симоном Петлюрою]], Окремий Запорізький загін на чолі з [[Прісовський Костянтин Адамович|Костянтином Прісовським]] та Курінь [[Січові Стрільці|Січових Стрільців]] на чолі з [[Коновалець Євген Михайлович|Євгеном Коновальцем]]. З Коростеня ці частини 27 лютого пішли у наступ на Київ задля його звільнення від московських військ.
 
[[image:Бублик-Кузьма-Павлович-2.jpg|200px|thumb|Кузьма Павлович Бублик (1901–1925), уродженець Полтавщини, український червоний козак, учасник подій 19171917–1920-1920хх рр., журналіст, громадський і проспілковийпрофспілковий діяч, на фото він секретар комсомолу у Коростені, 1921 рік]]
 
7 листопада 1921&nbsp;р. під час [[Другий зимовий похід|Листопадового рейду]] Коростень, зайнятий підрозділами 395-го стрілецького полку 132-ї бригади 44-ї стрілецької дивізії московських військ, спробувала здобути Волинська група (командувач&nbsp;— [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрій Тютюнник]]) [[Армія Української Народної Республіки|Армії Української Народної Республіки]]. Початок виправи був вдалий. Українські війська, несподівано напавши на Коростень, здобули станцію. Проте неузгодженість у діях різних відділів і велика чисельна перевага ворога не дала можливості розвинути цей успіх. Українські війська змушені були відступити з міста. У боях особливо відзначилися [[Ремболович Іван Семенович|Іван Ремболович]], Семен Хмара-Харченко та Микола Тобілевич. Загинув сотник [[Стефанишин Володимир Іванович|Володимир Стефанишин]].
Під час наступу [[1943]] року, після успішного проведення Київської операції, Червона армія [[17 листопада]] зайняла Коростень, але внаслідок потужного контрнаступу змушена була відступити. [[28 грудня]] [[1943]]&nbsp;р. місто було остаточно взяте під контроль частинами 13-ї Армії генерала-лейтенанта Пухова.<br/>За час війни Коростень був повністю зруйнований.
 
На 80–90 роки [[20XX століття]] місту випало пережити тяжкі часи. Сусідство з [[Чорнобильська атомна електростанція|Чорнобильською Атомною Станцією]] (80 км) наклало новий трагічний відбиток на його історію. Коростень потрапив у зону радіоактивного забруднення внаслідок [[Чорнобильська катастрофа|Чорнобильської ядерної катастрофи]] [[26 квітня]] [[1986]] і класифікований як «зона гарантованого добровільного відселення». Крім того, економіка міста сильно постраждала від кризи в перші роки після здобуття Україною Незалежності.
 
Коростень веде політику розширення власних можливостей економічного соціального розвитку. Місто будує житло і дороги, створює нові підприємства, навчальні й соціальні заклади. У 2006 році Коростень став одним із 6-ти міст України, яке отримало сертифікат якості за міжнародними стандартами ISO 9001:2000.
* АТЗТ «Коростенський фарфор» (вул. Б. Хмельницького, 4)&nbsp;— найвідоміше, в першу чергу своєю продукцією, коростенське підприємство; виробництво [[посуд]]у з [[порцеляна|порцеляни]], неметалевих мінеральних виробів;
* ВАТ «Коростенський завод ЗБШ» (вул. Маяковського, 78)&nbsp;— продукція підприємства знаходить використання на залізниці, у комунальному господарстві: шпали залізобетонні для залізниць широкої колії та суміщеної колії, бруси стрілочних переводів, залізобетонні лотки для водостоку, напівшпали, блоки бетонні для стін і підвалів;
* ЗАТ «Трубосталь» (вул. Шатрищанська, 65)&nbsp;— металургійне виробництво стальнихсталевих труб різних діаметрів та [[профільні труби|профільних]] труб методом електрозварювання;
* ЗАТ «Інтертайл» (вул. Шатрищанська, 69)&nbsp;— виробництво керамічної плитки.
 
60 552

редагування