Відмінності між версіями «Чубай Григорій Петрович»

м
доповнення
м (Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після)
м (доповнення)
Народився [[23 січня]] [[1949]] року у селі [[Березини|Березинах]] [[Козинський район|Козинського]] (нині [[Радивилівський район|Радивилівського]]) району [[Рівненська область|Рівненської області]], [[Україна]]) у сільській родині. Батько був колгоспним бригадиром. У дитинстві Грицько перечитав усе, що було в бібліотеках Березини й Козина, з 15-річного віку збирав власну бібліотеку і платівки з класичною музикою. Навчався у [[Козин (Радивилівський район)|Козинській середній школі]]. Писати почав у ранньому віці, з 1965 року друкувався у районній газеті.
 
У 1966 році вступив до [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]] як переможець республіканської олімпіади з української літератури. Проте внаступного скорому часіроку, коли стало відомо про його виступ біля пам'ятника [[Тарас Шевченко|Тарасу Шевченку]] у травні з нагоди перевезення праху Тараса з Петербурга до [[Канів|Канева]], його не допустили до іспитів і виключили з університету. Повернувся додому й працював на радіо у місті [[Радивилів|Червоноармійську]]. У 1968 році написав поему «Вертеп», антирадянську та антиімперську за сутністю.
 
У 1968 році в Рівному випустив у самвидаві свою першу поетичну збірку «Постать голосу», де було 25 віршів.
 
Десь тоді ж, у 1968-му, написав поему «Вертеп», антирадянську та антиімперську за сутністю.
 
Ранньою весною 1969 приїхав до [[Львів|Львова]]. Можливо, згодом вступив до [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|педагогічного інституту]].
У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис [[Скриня (самвидавний часопис)|Скриня]], про що мріяв давно. 31 сторінку було віддруковано в кількох екземплярах на друкарській машинці. До часопису включено вірш [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишеги]] «Віч-на-віч», вірші «''Хлопчик''», «''Бойківська зима''» [[Роман Кісь|Романа Кіся]], «''Коли сенс виллється з існування''» [[Віктор Морозов|Віктора Морозова]], «''На пелюстці зеленого берега''» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, поему «''Марія''» самого Грицька Чубая, оповідання [[Микола Рябчук|Миколи Рябчука]] «''Неси свій німб''», переклад Г.Чубая п'єси [[Тадеуш_Ружевич|Тадеуша Ружевича]] «''Кумедний старигань''», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора [[Яворський Орест Іванович|Ореста Яворського]], правильник «''Квестіонар''» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.
 
Після Різдва 1972 року до Львова по дорозі з [[Моршин]]а, де перебував на лікуванні, прибув [[Василь Стус]],. вінВін зустрічався з місцевими дисидентами, серед яких був і Чубай. Збереглися правки, внесені рукою Стуса до оригіналу збірки Г. Чубая «Постать голосу», яку згодом долучили до кримінальної справи Стуса.
 
Проте 12 січня 1972 року було заарештовано [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірину Калинець]]. У всіх було проведено обшуки. У Чубая знайшли книжку [[Дмитро Донцов|Дмитра Донцова]], і його 3 дні протримали у [[Тюрма на Лонцького|слідчому ізоляторі]] [[Комітет Державної Безпеки|КГБ]]. 15 січня 1972 Грицька відпустили. На суді над [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Іриною Калинець]] в липні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв про незгоду з естетичними вподобаннями у поезії Ігоря Калинця. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах поета оголосили аґентом КГБ і піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це і ще більше пиячив. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли з вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку.
 
Надалі Чубай працював монтажником сцени в [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|театрі ім. Заньковецької]], вантажником, художником-оформлювачем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру.
1231

редагування