Аргентина: відмінності між версіями

|national_motto = «"En unión y libertad»"<br />(«У союзі та волі»)

|national_anthem = [[Гімн Аргентини|«Himno Nacional Argentino»]]<br />[[Файл:Himno Nacional Argentino instrumental.ogg|noicon|center]]

|population_estimate_rank =

|time_zone_DST =

|utc_offset_DST =

'''Аргенти́на''' ({{lang-es|Argentina}} {{МФА2|arxenˈtina}}, читається як {{audio|Es Argentina.ogg|''Архенті́на''}}), офіційно '''Аргенти́нська Респу́бліка'''&nbsp;— [[держава]] в [[Південна Америка|Південній Америці]], що займає південно-східну частину материка, східну частину о. [[Вогняна Земля (острів)|Вогняна Земля]] і низку островів у південній Атлантиці. Межує на півдні й заході з [[Чилі]], на північному заході з [[Болівія|Болівією]], на сході з [[Парагвай|Парагваєм]], [[Бразилія|Бразилією]], [[Уругвай|Уругваєм]] і омивається [[Атлантичний океан|Атлантичним океаном]]. [[Площа]] 2 780 092 км². За [[перепис населення|переписом]] [[2010]] року населення Аргентини становить 40 091 359 осіб<ref name="censo2010.indec.gov.ar">http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp</ref>. [[Столиця]]&nbsp;— [[Буенос-Айрес]]. Офіційна мова&nbsp;— [[іспанська мова|іспанська]]. Грошова одиниця&nbsp;— [[аргентинський песо]].

Назва Аргентина походить від {{lang-la|«argentum»}} ([[срібло]]). У часи колонізації сучасної території Аргентини ходили чутки (за деякими версіями для привернення більшого числа переселенців), що ці землі дуже багаті на срібло, завдяки чому найбільша річка регіону отримала назву [[Ріо-де-ла-Плата]] (у перекладі&nbsp;— Срібна річка). Земля вниз за течією річки стала відома як Аргентина, себто ''Срібна'', хоча значних покладів срібла там так і не знайшли. Уперше назва території як ''Terra Argentea'' була вжита на португальських мапах 1554 року. Власне назва Аргентина була вперше вжита в однойменній поемі Мартіна дель Барко Сентенери і стосувалася території [[Лаплатська низовина|Лаплатської низовини]], а також сучасних [[Перу]], [[Тукуман (провінція)|Тукуману]] і [[Бразилія|Бразилії]]<ref>http://docs.google.com/gview?a=v&q=cache:gkeNouYKvnoJ:shial.colmex.mx/textos/JoseCarlosChiaramonte.pdf+%22el+patriota+argentino%22+%22no+es+sanjuanino%22&hl=es&gl=ar&sig=AFQjCNGpLmF1EUxpnvnUlmWoXPcfXOfbfQ</ref>. Офіційно назва країни Аргентина була закріплена [[конституція Аргентини|конституцією]] 24 грудня 1826 року<ref>http://www.senado.gov.ar/web/interes/constitucion/capitulo1.php</ref>.

Аргентина займає фактично всю південно-східну частину [[Південна Америка|Південної Америки]], східну частину острова [[Вогняна Земля]], острови [[Естадос]] та ін. [[Спірна територія|Спірною територією]] є [[Фолклендські острови|Фолклендські (Мальвінські) острови]] на півдні [[Атлантичний океан|Атлантики]]. Протяжність Аргентини з півночі на південь становить близько 3800 км і близько 1400 &nbsp;км, із заходу на схід&nbsp;— близько 1400&nbsp;км.

#* Гірська область [[Анди|Анд]];

#* Північні рівнини, Гран-Чако і [[Аргентинське Межиріччя|межиріччя]] [[Парана (річка)|Парани]] та [[Уругвай (річка)|Уругваю]];

#* [[Пампа]]&nbsp;— великі і практично безлісі рівнини на південь від Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від ріки [[Ріо-Колорадо]];

#* [[Патагонія]]&nbsp;— відкриті вітрам степи на південь від Ріо-Колорадо.

'''Головні ріки:''' [[Парана (річка)|Парана]], [[Уругвай (річка)|Уругвай]], [[Ріо-де-ла-Плата]], [[Парагвай (річка)|Парагвай]], [[Чубут (річка)|Чубут]], [[Ріо-Неґро (річка в Патагонії)|Ріо-Негро]].

У зв'язку зі значними розмірами, як поздовжніми так і поперечними, Аргентина має широке розмаїття [[кліматичний пояс|кліматичних зон]]. Загалом кліматичні умови у країні вважають [[помірний клімат|помірними]], однак наявна широка гама кліматичних умов&nbsp;— від [[субтропічний клімат|субтропічного клімату]] в північних районах до [[Субполярний кліматичний пояс|субполярного]] на півдні країни. На півночі Аргентини спостерігається влітку спекотна і волога погода, зима &nbsp;— м'яка і суха, періодично спостерігаються [[посуха|посухи]]. Центральна Аргентина відзначається спекотним літом та [[дощ]]ами, [[буря]]ми, [[гроза]]ми, частим [[град]]ом на заході і прохолодними зимами. Для півдня країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними [[сніг]]опадами, особливо в гірських районах. А на високогір'ях (у всіх широтах країни) фіксують найхолодніші умови з малою кількістю опадів і засніженими горами.

Для спекотного і вологого клімату півночі характерна [[температура]] від +27&nbsp;°C в січні до 12&nbsp;°C в липні і рясні [[опади]] (у [[Місьйонес (провінція)|провінції Місьйонес]] до 2000 &nbsp;мм на рік). Ці показники знижуються в міру просування на захід до 600 &nbsp;мм у напівпустелі [[Чако Секо]]. Субтропічні умови з значною кількістю опадів (до 2000 &nbsp;мм на рік) відмічаються і в східній частині [[Анди|Анд]], утворюючи так звану «[[Юнга (географія)|Юнгас]]»&nbsp;— свого роду високогірні ліси з величезним біологічним різноманіттям, другий за величиною [[біорізноманіття]] регіон країни, що поступається лише «[[Сельва місіонерів|Сельві місіонерів]]» ({{lang-es|Selva misionera}}). Однак взимку тут спостерігається сухий сезон, пов'язаний з дефіцитом опадів, хоча це не так сильно відчувається, оскільки висока [[вологість повітря]] не спадає цілий рік.

[[Помірний клімат]] характерний для [[Пампаси|Пампасів]] із середньою температурою 15&nbsp;°C і опадами від 1000 &nbsp;мм до 500 &nbsp;мм на рік, кількість яких зменшується зі сходу на захід. Посушливі умови відмічають в північній частині [[Анди|Анд]], [[Пампінські гори|Пампінських Сьєррах]], степовій зоні на північний захід від Пампасів і в [[ПатагоніяПатагонська пустеля|ПатагоніїПатагонcькій пустелі]] (''Patagonia extraandina'') з доволі частими великими добовими температурними амплітудами, іноді понад 25&nbsp;°C (в основномупереважно на північному заході). В північних [[степ]]ах [[Патагонія|Патагонії]] взимку фіксується середня річна температура нижче 15&nbsp;°C, з частими заморозками і малою кількістю опадів&nbsp;— до 400 &nbsp;мм на рік, у південній Патагонії середня річна температура нижче 10&nbsp;°C з опадами&nbsp;до 300 &nbsp;мм. Підвищена вологість спостерігається і в умовах холодного клімату, а саме, у південній частині Анд, південних островах із середньою температурою близько 7&nbsp;°C, яка знижується з висотою, кількість опадів становить від 4000 &nbsp;мм до 2000 &nbsp;мм на кордоні з [[Чилі]] і різко зменшується на сході (до 300 &nbsp;мм на рік), здебільшого опади у вигляді [[сніг|снігу]]у, лише в короткий літній період&nbsp;випадають [[дощ]]і.

!width=16.7&nbsp;%|[[Ресістенсія (Чако)]]

!width=16.7&nbsp;%|[[Посадас|Посадас (Місьонес)]]

!width=16.7&nbsp;%|[[Сальта (місто)|Сальта (Сальта)]]

!width=16.7&nbsp;%|[[Буенос-Айрес]]

!width=16.7&nbsp;%|[[Ла-Ріоха (місто)|Ла-Ріоха (Ла-Ріоха)]]

!width=16.7&nbsp;%|[[Мендоса (Аргентина)|Мендоса (Мендоса)]]

!width=16.7&nbsp;%|[[Ушуайя|Ушуайя (Вогняна Земля)]]

На кліматичні умови в Аргентині впливають [[Тихий океан|Тихий]] та [[Атлантичний океан]]и. Тому тут домінують дві повітряні маси: тепла&nbsp;— з вологими [[вітер|вітрами]] з субтропічних областей [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]] і суха, холодна&nbsp;— з сухими вітрами з південної частини [[Тихий океан|Тихого океану]]. Основний вітровий фронт в Аргентині називають «[[Памперо]]», він домінує на рівнинах Патагонії в напрямку Пампи. А після холодного фронту приходить «[[В'єнто Норте]]» ({{lang-es|Viento Norte}}), цей північний теплий вітер, характерний для середини і кінця зими, створює м'які та помірні кліматичні умови, а за ним слідує «[[Сонда]]», гарячий та сухий вітер, який переважає на центрально-західній частині країни. СпустившисьСпускаючись з 6000 метрових схилів Анд, Сонда, від такого перепаду висот, на декілька годин стає поривчастим до 120 кілометрів на годину, приносячи значну шкоду населенню та господарству. Найчастіше такі пориви вітру спостерігаються з червня до листопада, на високогір'ях вони спричиняють снігові бурі й [[завірюха|завірюхи]].

Кліматичний фронт «[[Судестада]]» пов'язаний з [[атмосферний тиск|низьким тиском]] у зимовий період. Судестада спричиняє помірну низьку температуру, але водночас приносить дуже рясні дощі та [[шторм]]и на узбережжя, що призводить до затоплення прибережних районів. Спостерігаються такі умови наприкінці осені та зимоювзимку на узбережжі центральної Аргентини та в гирлі [[Ріо-де-ла-Плата]].

* Частина [[АндськаАндійська складчаста система|АндськоїАндійської складчастої системи]]

* [[ПередандськийПередандійський крайовий прогин]], що їх розділяє.

[[Докембрій]]ські утворення древньої платформи перекриті [[осадові породи|осадовим]] чохлом морських відкладіввідкладень раннього і середнього [[палеозой|палеозою]] і континентальних відкладень верхнього палеозою, [[мезозой|мезозою]] і [[кайнозой|кайнозою]]. Породи фундаменту і низів чохла виступають в підняттях сьєрр Буенос-Айреса ([[Сьєрра-де-ла-Вентана]], [[Сьєрра-дель-Танділь]]).

Атлантичне узбережжя країни простягається на 4 665 &nbsp;км. Впродовж багатьох років воно залишається популярним місцем відпочинку місцевого населення. Рельєф узбережжя змінюється від піщаних [[дюни|дюн]] до [[скеля|скель]]. Берегова лінія Аргентини розчленована мало. Мілка ділянка Атлантичного океану біля узбережжя називається [[Аргентинське море]]. Його води багаті на рибу та, можливо, містять значні запаси нафти.

[[Файл:Cristina con baston de mando.jpg|міні|праворуч|200пкс|Президенти Аргентини [[Нестор Кіршнер]] (2003—2007) та [[Крістіна Фернандес де Кіршнер|Крістіна Фернандес]] (2007—20112007—2015)]]

Людина з'явилася на території Аргентини приблизно у час від 50 до 11 тисячоліття до н.&nbsp;е. У давні часи територію Аргентини населяли численні індіанські племена, що зберігали [[первісне суспільство|общинно-родові відносини]]. Найрозвиненішими були племена індіанців північного заходу, відомі під узагальненою назвою [[діагіти|діагітів]]. Вони вели осіле життя, займалися землеробством, уміли виплавляти кольорові метали, знали ткацтво. На північному сході та в центрі жили [[Гуарані (група народів)|гуарані]], [[тапес]] та інінші. В південній частині кочували [[араукани]], [[патагонці]].

Під час [[Війна за незалежність іспанських колоній в Америці|війни за незалежність іспанських колоній]] в Америці 1810-26 аргентинці під керівництвом [[Вільям Браун|Брауна]], [[Мануель Бельграно|Бельграно]] і [[Хосе де Сан-Мартін|Сан-Мартіна]] вели збройну боротьбу проти іспанських колонізаторів. У 1816 конгрес представників провінцій у м. [[Сан-Мігель-де-Тукуман|Тукумані]] проголосив незалежність [[Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати|Об'єднаних провінцій Ріо-де-Ла-Плати]] від [[Іспанія|Іспанії]]. В 1826 було створено Федеративнуфедеративну Республіку Аргентина. Протягом 19 ст. точилася боротьба між унітаріями (борці за автономію регіонів від панування Буенос-Айреса) і федералістами (прихильники сильного централізованого правління). З 1830-х років в Аргентині зміцнювалися економічна і політична позиції [[Велика Британія|Великої Британії]], 1833 вона захопила [[Фолклендські острови|Фолклендські (Мальвінські) острови]].

Наприкінці 19 ст. Аргентина опиняється в залежному від великих держав політичному й економічному становищі, перетворюючись на постачальника м'яса, зерна та іншої сировини. Період з 1930 по 1943 роки отримав назву [[Безславна декада]] і характеризувався [[авторитаризм|авторитарною]] владою військовиків. У 1943 внаслідок військового перевороту до влади в Аргентині прийшла група офіцерів, один з керівників якої [[Хуан Перон]] (президент [[Аргентини]] 1946-55 і 1973-74) проводив політику соціального [[популізм]]у, пізніше відому як [[перонізм]]. Переворот 1976 року привів до влади [[Військова хунта|військову хунту]], яка розпустила конгрес, заборонила діяльність політичних партій і профспілок. Хунта керувала країною, доки поразка в [[Фолклендська війна|Фолклендській війні]] з [[Велика Британія|Великою Британією]] не змусила генерала [[Леопольдо Гальтієрі|Гальтієрі]] піти у відставку в 1983 році, після чого в Аргентині було встановлено демократичне правління. У 2001 році Аргентина пережила [[Аргентинська економічна криза|економічну кризу]], після якої у країні встановилася відносна стабільність розвитку.

На чолі держави стоїть [[список президентів Аргентини|президент]], який обирається на 4 роки (може займати пост 2 терміни поспіль). Він же&nbsp;— голова [[виконавча влада|виконавчої влади]], а також головнокомандувач [[збройні сили Аргентини|збройних сил]]. 20072015 року Президентомпрезидентом Аргентини обранаобрано [[КрістінаМаурісіо Фернандес де КіршнерМакрі]], у 2011 році переобрана на другий термін до 2015 року.

У парі з президентом обирається [[віце-президент Аргентини|віце-президент]], який має замінити його у разі відставки або смерті. Він також є головою [[Сенат Аргентини|Сенату]]. Нині цю посаду займає Хуліо[[Габріела КобосМікетті]].

Наступним за впливовістю органом виконавчої влади є [[Кабінет міністрів Аргентини|Кабінет міністрів]], [[прем'єр-міністр Аргентини|голова]] і члени якого призначаються президентом. Він складається з таких міністерств:

* Міністерство оборонитранспорту;

* Міністерство економікиосвіти і публічних фінансівспорту;

* Міністерство федерального планування, державних інвестицій і послугвиробництва;

* Міністерство освітиоборони;

* Міністерство праці, службизайнятості і соціальної безпеки;

* Міністерство промисловостіагроіндустрії;

* Міністерство землеробства, тваринництва і риболовлітуризму;

* Міністерство туризму.культури;

При конгресі діє [[омбудсмен]], який слідкує за дотриманням прав людини у країні<ref>http://www.senado.gov.ar/web/interes/constitucion/defensor.php</ref>.

}}

Сучасна Аргентина&nbsp;— індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: [[харчова промисловість|харчова]], [[автомобілебудуванняАвтомобільна промисловість в Аргентині|автомобільна]], [[текстильна промисловість|текстильна]], [[хімічна промисловість|хімічна]] та [[нафтохімічна промисловість|нафтохімічна]], [[металургія|металургійна]].

В експорті провідне місце займають продукція сільського господарства і харчової промисловості, зокрема [[зерно]], [[борошно]], [[олія]], [[м'ясо]] і м'ясопродукти, [[Молоко#Молокопродукти та інші продукти з молока|молочні продукти]], тваринний [[сир]] і [[масло]], [[вовна]], [[шкіряна промисловість|шкіра]]. В імпорті Аргентини переважають машини і устаткування, [[природний газ]], [[електроенергія]], [[електроніка]]<ref>http://www.scavage.com/trade?menu=ar.import/definitive&query=period:2010&inquiry=product</ref>. Основними торговими партнерами Аргентини є [[Бразилія]], [[США]], [[КНР]]<ref name="indec.gov.ar"/>.

Керівним органом банківської системи є [[Центральний банк Аргентини]] ({{lang-es|Banco Central de la República Argentina}}), головою якого є Мерседес Марко дель Понт. Основу банківської системи Аргентини становить Асоціація Банків Аргентини ({{lang-es|Asociación de Bancos de la Argentina}}), до якої входять:

На промислове виробництво припадає 17,5&nbsp;% ВВП Аргентини і 13&nbsp;% робочих місць (2007). На будівництво припадає 6,7 [[ВВП]] і 9,5&nbsp;% робочих місць (2007). Найбільшу вагу мають галузі, пов'язані з обробкою продукції сільського господарства&nbsp;— виробництво олії, м'яса, молока, [[кава|кави]], [[шоколад]]у, [[виноробство в Аргентині|вина]]. Іншими важливими галузями є машинобудування, хімічна і металургійна промисловість.

У структурі посівних площ Аргентини провідне місце займають посіви зернових культур, серед яких головні [[пшениця]] (16-е місце у світі<ref name="faostat.fao.org">http://faostat.fao.org/site/567/DesktopDefault.aspx?PageID=567</ref>) і [[кукурудза]] (8-е місце у світі<ref name="faostat.fao.org"/>). ВирощуютьТакож такожвирощують [[ячмінь]] (20-е місце у світі<ref name="ReferenceA">http://faostat.fao.org/site/567/DesktopDefault.aspx?PageID=567#ancor</ref>), є посіви [[гречка|гречки]] і [[бобові|зернобобових]].

Всі провінції Аргентини пов'язані мережею [[аргентинська залізниця|залізниць]], загальна протяжність яких становить 31,9 тис. км<ref>https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/ar.html</ref>, ще 10 тис. км не використовуються. 1990 року залізниці було приватизовано, після чого вони використовуються майже виключно для вантажних перевезень.

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно державною авіакомпанією «[[Aerolíneas argentinasArgentinas]]»<ref>http://www.aerolíneas.com.ar/arg/main.asp?idSitio=AR&idPagina=2&idIdioma=es#</ref>. Основний центр повітряного сполучення&nbsp;— столиця країни<ref name="mibuenosairesquerido.com">http://www.mibuenosairesquerido.com/xArgentina6.htm</ref>.

Розміщення населення дуже нерівномірне. Найгустіше заселені райони, що прилягають до гирла [[Ла-Плата (річка)|Ла-Плати]]. В західних і південних районах Аргентини проживає незначна кількість населення. Частка міського населення становить 89,3&nbsp;%<ref>http://www.mininterior.gov.ar/poblacion/situacion_gral.asp</ref>.

* [[Сан-МіґельМігель-де-Тукуман]]&nbsp;— 549<ref>http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_tucuman.asp</ref>

Основне населення&nbsp;— аргентинці&nbsp;— нащадки іспанських колонізаторів 16—18 ст. Подальший приріст населення ішов значною мірою за рахунок імміграції з [[Іспанія|Іспанії]], [[Італія|Італії]], [[Франція|Франції]], [[Польща|Польщі]], Західної [[Україна|України]] та ін. Корінне населення&nbsp;— [[індіанці]]&nbsp;— майже повністю винищене колонізаторами або [[асиміляція (етнографія)|асимільоване]]. В Аргентині налічується 20—30 тис. індіанців ([[Гуарані (група народів)|гуарані]], [[кечуа]], [[араукани]]) та близько 400 тис. [[Метиси|метисів]]. Згідно з даними перепису 2001 року в Аргентині постійно проживає більше 1,5 &nbsp;млн іноземних громадян (4,2&nbsp;% населення), здебільшого це [[парагвайці]], [[італійці]], [[іспанці]], [[болівійці]] і [[чилійці]].

[[Католицька церква]] в Аргентині має особливе юридичне положення і підтримку держави.

76,5&nbsp;% аргентинців вважають себе [[католицизм|католиками]], 9&nbsp;% сповідують [[євангелізм]], 11,3&nbsp;% вважають себе [[агностицизм|агностиками]] або [[атеїзм|атеїстами]], 1,2&nbsp;% є [[свідки Єгови|свідками Єгови]], 0,9&nbsp;% [[мормони|мормонами]], 1,2&nbsp;% сповідують інші релігії<ref>http://edant.clarin.com/diario/2008/08/27/um/encuesta1.pdf</ref>.

* понеділок і вівторок перед [[Великий піст|Великим постом]]&nbsp;— [[карнавал]]

* [[24 березня]]&nbsp;— день вшанування жертв військової диктатури 1976-19831976—1983 років

* [[2 квітня]]&nbsp;— день вшанування ветеранів і жертв [[Фолклендська війна|Фолклендської війни]]

* [[1 травня]]&nbsp;— день солідарності трудящихробітника

* [[2017 червня]]&nbsp;— день [[прапорвшанування Аргентинипам'яті генерала {{нп|прапора]]Мартін Мігель де Гуемес|Гуемеса|en|Martín Miguel de Güemes}}

* [[12 жовтня]]&nbsp;— день культурноїповаги різноманітностідо культурного різноманіття Америки

Згідно з переписом 2001 року рівень грамотності в Аргентині найвищий серед країн Південної Америки&nbsp;— 97,4&nbsp;%<ref>http://web.archive.org/web/20110531182500/http://www.indec.mecon.gov.ar/censo2001s2/Datos/01000C72.xls</ref>. За законом № &nbsp;26.075 на фінансування освіти в Аргентині має виділятися не менше 6&nbsp;% [[ВВП]] країни<ref>http://portal.educacion.gov.ar/consejo/files/2009/12/ley_de_educ_nac1.pdf</ref>.

За формою власності освіта в Аргентині буває державною (безкоштовною) і приватною (платною). Близько 70&nbsp;% дітей навчаються у державних школах.

!bgcolor = black colspan = 4 style = "color: white;"|Статистика

! width = 15&nbsp;% |Рівень

! width = 15&nbsp;% |Навчальних закладів

! width = 15&nbsp;% |Учнів

! width = 15&nbsp;% |Працівників

Проблемами здоров'я населення опікується Міністерство здоров'я. На охорону здоров'я витрачається 8,9&nbsp;% ВВП. На тисячу жителів країни налічується 3,01 медика. Найбільшої шкоди населенню завдають [[хвороба Шагаса]], [[СНІД]] та [[туберкульоз]].

[[Народжуваність]] на 2009 рік склала 18,6‰6&nbsp;‰, [[смертність]] 7,6‰6&nbsp;‰, [[природний приріст]] населення 11,0‰0&nbsp;‰<ref>http://www.deis.gov.ar/Publicaciones/Archivos/Serie5Nro53.pdf</ref>. [[Середня тривалість життя]] 75 років<ref>http://www.indec.mecon.ar/nuevaweb/cuadros/7/sesd_01b01.xls</ref>.

Індіанські племена, що за давніх часів населяли країну, залишили порівняно небагату спадщину в будівельному мистецтві. З 16 ст. під впливом завойовників створюється нова архітектура в традиціях іспанського [[бароко]] (собор у [[Кордова (місто, Аргентина)|Кордові]], 18 ст.). В 18—19 ст. поширюються впливи архітектури [[класицизм]]у, спочатку стриманої та монументальної ([[Кафедральний собор Буенос-Айреса|собор у Буенос-Айресі]], 1804), потім пишної. В другій половині 19 ст. в архітектурі Аргентини запанувала [[еклектика]], з початку 20 ст.&nbsp;— [[конструктивізм]]. З кінця 19 ст. в Буенос-Айресі зводяться багатоповерхові будинки в стилі [[Модерна архітектура|модерн]]. З 1950-х років розквітає будівництво [[хмарочос]]ів, що породжує нову течію в архітектурі &nbsp;— бруталізм (архітектори А. Вірасоро, А. Вільямс, X. Дельпіні).

Фольклор є типовішим для провінції країни. Його головними виконавцями вважаються [[Мерседес Соса]], Орасіо Гварані, Los Nocheros, Соледад<ref>http://www.argamb.ukrpack.net/UA_Ucrania_Argentina/Культура.html</ref>. Музичні стилі куартето ({{lang-es|el cuarteto}}) і кумбія ({{lang-es|la cumbia}}) народилися в провінції [[Кордова (провінція, Аргентина)|Кордова]], і теж зайняли належну їм нішу у просторі національної музики.

Аргентинська література&nbsp;— одна з найрозвиненіших та найвпливовіших на Латиноамериканському континенті. Історія літератури в Аргентині &nbsp;— це процес розвитку від іспанських коренів, релігійного та описового жанру через пошук форм національного самовираження літератури [[гаучо]] до сучасних мистецьких течій, який дав світу творців світового рівня. Найвідомішими аргентинськими письменниками є [[Хорхе Луїс Борхес]], [[Хуліо Кортасар]], [[Леопольдо Лугонес]], [[Ернесто Сабато]], [[Томас Елой Мартінес]] тощо.

Перший фільм в Аргентині був створений 1916; у 1930&nbsp;— перший звуковий фільм «Пісня гаучо» (режисер Феррейра). Серед визначних творів аргентинської кінематографії: «Війна гаучо», «Дика пампа» (режисер Л. Демаре), «Альбеніс» (режисер Л.-С. Амадорі), «Течуть каламутні води» (режисер У. дель Карріль), «Кам'яні обрії» (режисер Р.-В. Баррето). Аргентинські стрічки двічі здобували [[Оскар (премія)|Оскара]]: у 1985 «[[Офіційна версія (фільм)|Офіційна версія]]» ({{lang-es|La historia oficial}}) та у 2009 «[[Таємниця в його очах]]» ({{lang-es|El secreto de sus ojos}}). Стрічка «[[XXY]]» (2007) здобула Гран-прі [[Каннський кінофестиваль|Каннського кінофестивалю]]. Аргентинські фільми також здобували численні нагороди на багатьох кінофестивалях, зокрема премії [[Гойя (премія)|«Гойя»]] та призи [[Берлінський кінофестиваль|Берлінського кінофестивалю]].

Основу аргентинської кухні складають страви з [[яловичина|яловичини]] і [[вино]], а також продукти, які є відносно дешевими у цій країні. Кухня Аргентини формувалася під впливом традицій доколумбових цивілізацій, а потім європейських мігрантів, переважно [[італійська кухня|італійців]] та [[іспанська кухня|іспанців]]. Типовими аргентинськими стравами і напоями є:

* Сандвіч-де-міга&nbsp;— бутерброд з кількох шарів хлібу товщиною близько 3 &nbsp;мм, перемежованих овочами, салом, сиром, ковбасою тощо

На березень 2008 в Аргентині налічувалось 7&nbsp;млн [[персональний комп'ютер|персональних комп'ютерів]]. На початок 2010 року доступ до мережі '''[[Інтернет]]''' мали 64,4&nbsp;%<ref>http://www.internetworldstats.com/sa/ar.htm</ref> населення (26&nbsp;млн користувачів). На грудень 2010 року 4,5 користувачів мали доступ до [[Широкосмуговий доступ до інтернету|широкосмугового інтернету]]<ref>http://www.indec.mecon.ar/nuevaweb/cuadros/14/internet_03_11.pdf</ref>. У межах національного домену ([[.ar]]) на серпень 2008 зареєстровано 1 700 000 [[сайт]]ів<ref>http://www.infobae.com/contenidos/400152-100918-0-La-%22ñ%22-llegó-a-internet</ref>.

'''Телефонна мережа''' була приватизована 1990 року компаніями «Telefónica» і «Telecom Argentina». У країні налічується 8,9 &nbsp;млн стаціонарних та 50,4 &nbsp;млн. [[мобільний телефон|мобільних телефонів]]<ref>http://www.rpp.com.pe/2009-12-30-argentina-cantidad-de-celulares-supera-al-numero-de-habitantes-noticia_232429.html</ref>

Найпопулярнішим видом [[спорт]]у в Аргентині є [[футбол]]<ref>{{cite web|url=http://www.en.argentina.ar/_en/sports/C777-argentine-sport.php|title=Argentine sport|publisher=Argentina.ar|accessdate=2009-09-01|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZs4QmBQ|archivedate=2013-06-23}}</ref>. [[Збірна Аргентини з футболу]] здобула 25 великих міжнародних титулів <ref>{{cite web|url=http://www.fifa.com/associations/association=arg/ranking/gender=m/index.html|title=Argentina|publisher=Fédération Internationale de Football Association|accessdate=2009-09-01|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZs52KtY|archivedate=2013-06-23}}</ref> в тому числі два [[Кубок світу з футболу|Кубки світу з футболу]], дві золоті олімпійські медалі і чотирнадцять [[Кубок Америки з футболу|Кубків Америки з футболу]]<ref>{{cite web|url=http://www.conmebol.com/articulos_ver.jsp?id=61156&slangab=E|title=Brazil is the Champion of America|publisher=South American Football Confederation|accessdate=2009-09-01|deadurl=404}}</ref>. В країні 331 811 зареєстрованих [[футболіст]]ів<ref>{{cite web|url=http://www.fifa.com/associations/association=arg/countryInfo.html|title=Argentina: country information|publisher=Fédération Internationale de Football Association|accessdate=2009-09-01|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZs5pLdQ|archivedate=2013-06-23}}</ref>, і їх кількість збільшується завдяки участі дівчат і жінок в цьому виді спорту, які організували свій власний національний чемпіонат з 1991 року та зуміли заволодіти південноамериканським кубком чемпіонів у [[2006]] році. А більше тисячі аргентинських гравців (''чоловіків'') грають за кордоном, більшість, з них, в європейських футбольних лігах<ref>{{cite web|url=http://www.en.argentina.ar/_en/sports/C1069-argentine-soccer-players-exported-abroad.php|title=Argentine soccer players exported abroad|publisher=Argentina.ar|accessdate=2009-09-01|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZs6SvFD|archivedate=2013-06-23}}</ref>.

У світі відома й аргентинська школа [[бокс]]у, що дала близько 30 успішних боксерів. Найпомітніший [[Карлос Монсон]], який панував в середній вазі між 1970&nbsp;— 1977 роках, а загалом, [[боксербокс]]иери на Олімпійських іграх здобули 7 золотих медалей, 7 срібних і 10 бронзових.

У 2006 на туристичну галузь Аргентини припадало 7,41&nbsp;% ВВП. Згідно з даними [[Всесвітня туристична організація|Всесвітньої туристичної організації]] у 2010 році країну відвідало 5,17 &nbsp;млн іноземних туристів, що принесли 3,3 мільйони доларів до державної казни<ref>http://www.finanzas.com/noticias/economia/2011-01-20/415627_argentina--turistas-visitaron-argentina-2010.html</ref>. Аргентиною є другою за туристичною популярністю країною у Південній Америці (після Бразилії).

Важливе значення розвитку українсько-аргентинських відносин для обох країн зумовлене рядом історичних факторів. Аргентина першою серед країн [[Латинська Америка|Латинської Америки]] 5 грудня 1991 року визнала незалежність [[Україна|України]]<ref>Ucrania. Si a la independencia // [[La Nacion]].&nbsp;— 1991.&nbsp;— 05 de diciembre.</ref> і першою в регіоні встановила з нею дипломатичні відносини 6 січня 1992 року<ref name="celaforum.nuevamayoria.com">http://celaforum.nuevamayoria.com/DATA/es/noticia.040824.php</ref>. Аргентина також була першою країною у світі, яка визнала [[УНР|Українську Народну Республіку]] і встановила з нею дипломатичні відносини у лютому 1921 року<ref>Василик М. Українські поселення в Аргентині / М. Василик. − Мюнхен : Укр. вільний ун-т, 1982.</ref>. З березня 1993 року у [[Буенос-Айрес]]і діє Посольство України, а з травня 1993 року в [[Київ|Києві]]&nbsp;— відповідно аргентинське посольство. В Аргентині постійно проживає сьома за чисельністю [[Українці в Аргентині|українська діаспора]] у світі, яка налічує понад 300 тисяч осіб<ref name="celaforum.nuevamayoria.com"/><ref>Vasylyk M. Inmigracion Ucrania en la Republica Argentina. Una comunidad por dentro / M. Vasylyk. − Buenos Aires : Lumen, 2000.</ref>. Україна й Аргентина мають давні зв'язки, які зважаючи на потребу зміцнення позицій України на міжнародній арені і впливовість Аргентини, а також взаємодоповнювальний характер їхніх економік, є пріоритетним напрямком розвитку зовнішньої політики обох країн. Історичний досвід Аргентини у становленні національної економіки і утвердженні її як суб'єкта міжнародних відносин багато в чому може стати корисним у визначенні Україною власної моделі входження у міжгосподарські зв'язки світу.

[[Еміграція]] українців в Аргентину почалася з кінця [[XIX століття|XIX ст]]. У 1904—05 рр. з [[Бразилія|Бразилії]] в Аргентину переселилося близько 5 тис. вихідців з [[Чернігівщина|Чернігівщини]]. Особливо великий потік еміґрантів із [[Західна Україна|Західної України]] у був 1924—32 рр. Українці селилися в основному на пустуючих лісистих землях двох північних провінцій&nbsp;— [[Місьйонес (провінція)|Місьйонес]] і [[Чако (провінція)|Чако]], де вони складали більшість сільського населення. Основне заняття українців у провінції Чако було вирощування [[бавовник]]у, в Місьйонес&nbsp;— [[Тютюн (сировина)|тютюнтютюну]]у і чаю. У провінції [[Мендоса (провінція)|Мендоса]], де українці також поселялись компактною групою, вони займалися [[виноградарство]]м, [[садівництво]]м, [[городництво]]м. Багато українських сімей в степових провінціях Аргентини займалися [[хліборобство]]м. Досить велика група українців почала працювати на промислових підприємствах [[Буенос-Айрес]]а та його передмість.

* María Alonso, Roberto Elisalde, Enrique Vázquez (1994): ''Historia Argentina y el Mundo Contemporáneo''. Buenos Aires: Editorial