Франциск II (герцог Бретані): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
стиль
Рядок 56:
У 1479 році герцог Бретонський, незважаючи на цю угоду, не надав військової допомоги Людовику XI в війні з [[Максиміліан I Габсбург|Максиміліаном]], ерцгерцогом Австрії, у боротьбі за Бургундію і Нідерланди. У січні 1480 король Франції викуповує у роду Пент'євр, давніх суперників роду Дрьо-Монфор, його династичні права на герцогство Бретань. За цих обставин починається зближення Бретані з Англією і Австрією. Франциск II пропонує Максимілану Габсбургу руку своєї старшої дочки і спадкоємиці [[Анна I (герцогиня Бретані)|Анни Бретонської]]. У 1481 році на чолі уряду стає П'єр Ландей. Того ж року спробував оженити доньку з сином Едуарда IV, короля Англії, проте зустрів опір бретонських баронів. У 1482 та 1485 роках герцог Бретонський підписує договори з королем Франції в Аррасі та Буржі, проте вони не мали жодного результату.
 
==== СтосункиВідносини з Англією ====
Втім у 1483 році герцог вступив ву конфлікт з Англією, де запанувала династія Йорків. Ще раніше герцог надав притулок в Бретані претендент на престол — [[Генріх VII (король Англії)|Генріху Тюдор]], графу Річмонду, який мешкав при дворі герцога як бранець, але мав добрі умови. Того ж року з бретонським флотом Генріх Тюдор здійснив спробу висадитися у Вельсі, проте буревій завадив йому. Річард III, король Англії, зажадав від Франциска II видати Тюдора. Діставши відмову, англійський король наказав своєму флоту атакувати бретонське узбережжя.
 
1484 року під час хвороби Франциска II П'єр Ландей домовився з англійцями про видачу Тюдора в обмін на фінансову та військову допомогу. Про це дізнався Генріх Тюдор, який змушений був втекти з Бретані до Франції. Того ж року, щоб підкреслити вірність васальної присяги королю Франції, відправив бретонську делегацію на збори Генеральних штатів Франції, що проходили в Турі.
 
==== Божевільна війна ====
У 1485 році Франциск II уклав союз з [[Людовик XII (король Франції)|Людовиком Орлеанським]] та Карлом Ангулемським, які підняли заколот проти [[Ганна де Боже|Ганни де Боже]] і П'єра де Бурбона, що були регентами при малолітньому французькому королі [[Карл VIII (король Франції)|Карлі VIII]]. Ця війна отрималадістала назву «Божевільної». В 1485 році в результатівнаслідок інтриг було повішено генерал-скарбничого П'єра Ландая, що намагався боротися з корупцією при дворі герцога.
 
У 1486 році бретонська знать визнала Анну, старшу дочку Франциска II, спадкоємицею герцогства. У січні 1487 року герцог Бретонський надав притулок Людовіку Орлеанському, що зазнав поразки проти регентів Франції. Того ж року було укладено новий договір з Францією в Шатобріані, яким підтверджувалося самостійний статус Бретані. Втім через підтримку Франциском II феодалів-заколотників королівські війська на чолі із Людовиком II де Ла Тремуйлем вдерлися до герцогства, намагаючись захопити міста Фужер та Ванн. Врезультаті південні та західні області Бретані було сплюндровано.