Франциск II (герцог Бретані): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
правопис
Рядок 59:
Втім у 1483 році герцог вступив в конфлікт з Англією, де запанувала династія Йорків. Ще раніше герцог надав притулок в Бретані претендент на престол — [[Генріх VII (король Англії)|Генріху Тюдор]], графу Річмонду, який мешкав при дворі герцога як бранець, але мав добрі умови. Того ж року з бретонським флотом Генріх Тюдор здійснив спробу висадитися у Вельсі, проте буревій завадив йому. Річард III, король Англії, зажадав від Франциска II видати Тюдора. Діставши відмову, англійський король наказав своєму флоту атакувати бретонське узбережжя.
 
1484 року під час хвороби Франциска II П'єр Ландей домовився з анголійцямианглійцями про видачу Тюдора в обмін на фінансову та військову допомогу. Про це дізнався Генріх Тюдор, який змушений був втекти з Бретані до Франції. Того ж року, щоб підкреслити вірність васальної присяги королю Франції, відправив бретонську делегацію на збори Генеральних штатів Франції, що проходили в Турі.
 
==== Божевільна війна ====
У 1485 році Франциск II уклав союз з [[Людовик XII (король Франції)|Людовиком Орлеанським]] та Карлом АнгулемсикмАнгулемським, які підняли заколот проти [[Ганна де Боже|Ганни де Боже]] і П'єра де Бурбона, що були регентами при малолітньому французькому королі [[Карл VIII (король Франції)|Карлі VIII]]. Ця війна отримала назву «Божевільної». В 1485 році в результаті інтриг було повішено генерал-скарбничого П'єра Ландая, що намагався боротися з корупцією при дворі герцога.
 
У 1486 році бретонська знать визнала Анну, старшу дочку Франциска II, спадкоємицею герцогства. У січні 1487 року герцог Бретонський надав притулок Людовіку Орлеанському, що зазнав поразки проти регентів Франції. Того ж року було укладено новий договір з Францією в Шатобріані, яким підтверджувалося самостійний статус Бретані. Втім через підтримку Франциском II феодалів-заколотників королівські війська на чолі із Людовиком II де Ла Тремуйлем вдерлися до герцогства, намагаючись захопити міста Фужер та Ванн. Врезультаті південні та західні області Бретані було сплюндровано.