Франциск II (герцог Бретані): відмінності між версіями

=== Володарювання ===

 

У грудні 1458 роки після смерті свого стрийка [[Артур III (герцог Бретані)|Артура III]], 25-річний Франциск, граф д'Етамп, став новим герцогом Бретані, а також графом де Монфор. У 1460 році призначає канцлером Вільгельма Шовена, якому передоручає усю внутрішню політику. Для початку були значно підвищені податків для збору найманого війська та підготовки до війн у Франції. З самого початку правління, відстоюючи незалежність свого герцогства, Франциск II брав участь у війнах з королями Франції — Людовіком XI і Карлом VIII. На підтвердження своїх самостійницьких бажань оголосив себе герцогом Бретані благодаттю Божою, що зазвичай тоді родили лише незалежні володарі.

 

У 1466 році французький король вдерся до Нормандії і протягом декількох тижнів опанував цією провінцією. Карл Беррйский втік з Руана до Бретані, де його союзник Франциск II надав йому притулок. У 1468 році Людовик XI на чолі французької армії почав похід на Бретань. Французи захопили всі прикордонні замки бретонського герцога. У вересні 1468 герцог Франциск II змушений був підписати в Ансені мирний договір з Францією, за яким Бретань втратила всі володіння, отримані за договором в Конфлані, а також герцог визнав зверхність короля Франції і зобов'язався розірвати союзні відносини з Карлом Сміливим, що на той час став герцогом Бургундії.

 

1468 року герцог Франциск II знову бере участь у військових діях проти Франції. Бретонці вторгаються до Нормандії і Пуату, але французам вдлося відбити ці напади. При цьому не отримав належної допомоги від союзника [[Карл II (герцог Беррі)|Карла Гієнського]]. У 1469 році помирає його дружина. Герцог У 1471 році пошлюбив доньку графа де Фуа. 1472 року помирає Карл Гієнський, а 1476 року інший союзник Бретані — [[Жан II Алансонський]]. Після смерті у 1477 році свого союзника — Карла Сміливого, герцога Бургундії, Франциск II уклав мирну угоду з Людовіком XI в Лушо. Ця угода передбачала взаємну допомогу Бретані і Франції. Того ж року почалося протистояння в уряді Бретані між Вільгельмом Шовіном та П'єром Ландаєм.

 

У 1479 році герцог Бретонський, незважаючи на цю угоду, не надав військової допомоги Людовику XI в війні з [[Максиміліан I Габсбург|Максиміліаном]], ерцгерцогом Австрії, у боротьбі за Бургундію і Нідерланди. У січні 1480 король Франції викуповує у роду Пент'євр, давных суперників роду Дрьо-Монфор, його династичні права на герцогство Бретань. За цих обставин починається зближення Бретані з Англією і Австрією. Франциск II пропонує Максимілану Габсбургу руку своєї старшої дочки і спадкоємиці [[Анна I (герцогиня Бретані)|Анни Бретонської]]. У 1481 році на чолі уряду стає П'єр Ландей. Того ж року спробував оженити доньку з сином Едуарда IV, короля Англії, проте зустрів опір бретонських баронів. У 1482 та 1485 роках герцог Бретонський підписує договори з королем Франції в Аррасі та Буржі, проте вони не мали жодного результату.

 

Втім у 1483 році герцог вступив в конфлікт з Англією, де запанувала династія Йорків. Ще раніше герцог надав притулок в Бретані претендент на престол — [[Генріх VII (король Англії)|Генріху Тюдор]], графу Річмонду, який проживав при дворі герцога в якості бранця, але користувався хорошими умовами. Того ж року з бретонським флотом Генріх Тюдор здійснив спробу висадитися у Вельсі, проте бурю завадила йому. Річард III, король Англії, зажадав від Франциска II видати Тюдора. Отримавши відмову, англійський король наказав своєму флоту атакувати бретонське узбережжі.

 

1484 року під час хвороби Франциска II П'єр Ландей домовився з анголійцями про видачу Тюдора в обмін на фінансову та військову допомогу. Про це дізнався Генріх Тюдор, який змушений був втекти з Бретані до Франції. Того ж року, щоб підкреслити вірність васальної присяги королю Франції відправив бретонську делегаю на збори Генеральних штатів Франції, що проходили в Турі.

 

У 1485 році Франциск II уклав союз з [[Людовик XII (король Франції)|Людовиком Орлеанським]] та Карлом Ангулемсикм, які підняли заколот проти [[Ганна де Боже|Ганни де Боже]] і П'єра де Бурбона, що були регентами при малолітньому французькому королі [[Карл VIII (король Франції)|Карлі VIII]]. Ця війна отримала назву «Божевільної». В 1485 році в результаті інтриг було повішено генерал-скарбничого П'єра Ландая, що намагався боротися з корупцією при дворі герцога.