Октавіан Август: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 20514714 користувача 212.112.126.182 (обговорення)
Немає опису редагування
Рядок 42:
 
== Сходження до влади ==
Повернувшись до Італії, Октавій вирішив домагатися одержання небезпечної спадщини, попри те, що позиції вісімнадцятирічного юнака були дуже слабкі. У той час у Римі боролися дві партії: республіканська, що скинула [[Цезар]]я, і партія [[Марк Антоній|Марка Антонія]] і [[Марк Емілій Лепід (тріумвір)|Марка Емілія Лепіда]], що, під приводом помсти за смерть Цезаря, прагнула лише захопити владу у власні руки. Боротьба скінчилася перемогою цієї партії, провідник котрої, консул [[Марк Антоній]], користувався майже необмеженою владою. Республіканська партія поставилася до Октавія з природною підозрою, а [[Марк Антоній]], захопивши гроші й архів Цезаря, відповів йому відмовою. Маючи у своєму активі тільки факт усиновлення, Октавій відправився до [[БріндізіБриндізі|Брундизія]] (де тоді перебувало військо і куди надходило спорядження і гроші для війни у Македонії), де прибрав собі ім'я ''Гай Юлій Цезар Октавіан'' (сам він ніколи не додавав ''Октавіан'', але тільки цим ім'ям його називали супротивники і під ним він увійшов до історії, щоб уникнути плутанини). Цей [[демарш]] мав свідчити, що він приймає заповіт. Октавіан почав збирати прихильників і в першу чергу намагався здобути прихильність [[Цицерон]]а, який наївно вважав, що має можливість скористатися юнаком як засобом у боротьбі з Антонієм, а потім скинути його з рахунків.
 
В кінці квітня Октавіан з'явився у Римі як приватна особа, з невеликим почтом, де [[9 травня]] оголошує на народних зборах, що приймає спадщину [[Гай Юлій Цезар|Цезаря]]. Після цього, відповідно до заповіту, роздав римлянам належні гроші по 300 сестерціїв, причому з власної кишені, і улаштував за свій рахунок ''ludi Victoriae Caesaris'' (ігри на честь перемог Цезаря). [[Марк Антоній]] тим часом силою проводить через сенат аграрний закон та закон про обмін провінціями, що мали підсилити його владу. Боротьба між Октавіаном та Марком Антонієм почала непокоїти партію цезаріанців, і вони двічі робили урочисті демонстративні примирення, які завершувалися нічим. Коли у вересні назрів розрив між Марком Антонієм і [[Римський сенат|сенатом]], де гору взяв [[Цицерон]] та партія республіканців, Октавіан нелегально зібрав військо з трьох тисяч ветеранів армії його названого батька, а також зумів переманити на свій бік два легіони Марка Антонія, пообіцявши вп'ятеро більшу платню і уклав угоду з [[Децім Юній Брут Альбін|Децімом Юнієм Брутом]], одним з убивць Цезаря (який через Марка Антонія втратив провінцію [[Галлія|Галлію]]).