Марія (роман): відмінності між версіями

"''Марія''" - перший в [[Українська література|українській літературі]] твір про насильницьку [[Колективізація|колективізацію]]
та [[Голодомор|голодомор]] [[1933]] року. ([[Українська література|Український]] [[Письменник|письменник-емігрант]] [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]] [[1933]] року написав роман-хроніку, роман-спалах "Марія". Сильнішого твору про [[Голодомор|голодомор]]
в [[Україна|Україні]] нема й досі. Автор зумів торкнутися в романі таких важливих проблем, як проблеми батьків і дітей, любові і сімейного щастя, моралі і достатку, духовності та національної свідомості. На думку С. Пінчука, який написав післямову до
вітчизняного видання цього роману в наш час, саме [[Самчук Улас Олексійович|У. Самчук]] "втілив у своїй творчості трагічну долю українського народу в XX столітті".) Автор помістив трагедію однієї селянської родини в рамки трагедії всієї української нації.

Змалювання в долі Марії типового життєвого шляху української жінки-трудівниці і трагедії самої [[Україна|України]]. (Роман [[Самчук Улас Олексійович|У. Самчук]] розпочинає і закінчує лічбою днів життя Марії. Він зауважує: "Коли не рахувати останніх трьох, то
Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч п'ятдесят вісім днів". Кажуть, що часу не помічають тільки щасливі люди. Марії ж доля приготувала суцільні страждання і муки: смерть батьків, голод, втрата дітей, знущання Корнія, божевілля дочки, відмова від батьків
сина Максима. У Марії сильний характер, бо вона зважилася виступити проти народної моралі, боротися за свою любов. Автор неодноразово наголошує на величезному потенціалі духовної та фізичної сили героїні, на її прагненні жити, незважаючи на всі труднощі.)

"Найстрашніша смерть - це смерть від голоду". (Ці слова належать Марії, жінці, на очах якої заможне село часів її дитинства вимирало від голоду. Автор малює страшні картини [[Голодомор|голодомору]] [[1932-1933]] років. Лаконічно описує автор посівну, яку проводили за вказівкою зверху, передчасний збір врожаю і злочинну діяльність "залізної червоної мітли": "Над зігнутим голодним людом при праці
вдень і вночі стоять озброєні вартові. З кістлявих мужицьких рук, з занедбаної землі виривається зі скреготом зубів кусень хліба". Арештовують Маріїного зятя за мішок гнилого зерна, мучиться Надія з виснаженою від голоду маленькою Христинкою. І Марія волає до Бога, просить допомоги: "Вмреш дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба..." Втративши всіх своїх рідних, велику і гарну сім'ю, Марія і сама гине від голоду.)

Роман-хроніка "Марія" [[Самчук Улас Олексійович|У. Самчука]] - художній свідок історії нашої [[Держава|держави]]. ([[Роман]] "Марія" має конкретну присвяту: "Матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роки [[1932-1933]]". Твір дає змогу подивитися на історичну добу очима її сучасників, він є першим пам'ятником жертвам [[Голодомор|голодомору]].)